Постанова № 67658042, 11.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Овчиннікова О.С.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року справа №221/6434/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Васильєвої І.А., Ястребової Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 17 травня 2017 року в адміністративній справі №221/6434/16-а за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - державне відкрите акціонерне товариство дочірнє підприємство «Шахта ім. К.І.Поченкова» ДП «Макіїввугілля», ВП «Шахта Бутівська» ДП «Макіїввугілля» та ВП Шахти «Чайкіно» ДП «Макіїввугілля» про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог (а.с.61) просив скасувати рішення відповідача №1624 від 02.11.2016 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах; визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області в призначені йому пенсії на пільгових умовах у відповідності до ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до вимог ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 19.05.2016 року.

В обґрунтування зазначив, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу роботи спірні періоди, оскільки пільговий стаж підтверджується трудовою книжкою, уточнюючими довідками.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 17 травня 2017 року позов задоволено.

Визнано незаконною відмову УПФУ в Волноваському районі Донецької області в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_3

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 02.11.2016 року №1624 про відмову ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п"а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Визнати за позивачем право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1.

Зобов'язано УПФУ в Волноваському районі Донецької області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п"а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по Списку №1, затвердженому Постановою КМУ від 16.01.2003 року №36, з 19.05.2016 року.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що зарахувати спірні періоди праці позивача до пільгового стажу не має можливості, оскільки вони не підтверджені належними документами. Довідка про підтвердження пільгового стажу в шахті ім. Поченкова видана шахтою «Чайкіно», яка не є правонаступником шахти Поченкова, яка перебуває у стані ліквідації. В такому разі довідку повинен надавати ліквідатор.

Підприємство, на якому в спірний період часу працював позивач, не перереєструвалося на території, яка підконтрольна українській владі. Тому пенсійний орган позбавлений можливості перевірити достовірність уточнюючих довідок позивача.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до записів в трудовій книжці позивача він в спірний період часу працював:

з 07.09.1987 року учнем електрослюсаря підземним в електромеханічному відділі шахти ім. К.І.Поченкова МВО Макіїввугілля,

з 14.04.1988 року переведений електрослюсарем підземним 3 розряду,

з 23.06.1989 року переведений електрослюсарем підземним 4 розряду,

31.03.1994 року звільнений за власним бажанням.

02.11.1998 року прийнятий начальником електромеханічного цеху в шахті ім. Поченкова шахтоуправління «Чайкіно»,

З 02.06.1999 року переведений електрослюсарем підземним 5 розряда з повним робочим днем в шахті,

З 01.08.2001 року переведений старшим механіком стаціонарних устаткувань,

03.11.2001 року звільнений за власним бажанням.

17.11.2008 року по 31.04.2014 року працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Бутівська ДП «Макіїввугілля» (а.с.31-35)

В матеріалах справи наявні довідки:

№114 від 23.06.2016 року, видана ВП «Шахта «Бутівська» ДП «Макіїввугілля», яка підтверджує, що позивач з 17.11.2008 року по 01.08.2014 року працював повний робочий день на підземних роботах на посаді гірничий майстер ділянки вентиляції і техніки безпеки, посада віднесена до Списку №1, затвердженому постановою КМУ №36 від 16.01.2003 року (а.с.9)

№01-15/255 від 15.06.2016 року, видана ВП «Шахта «Чайкіно» ДП «Макіїввугілля», яка підтверджує, що з 07.09.1987 року по 31.03.1994 року позивач працював повний робочий день в шахті учнем електрослюсаря підземним, електрослюсарем підземним, посади передбачені Списком №1, затвердженим постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956 року, постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991 року, постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року;

З 02.11.1998 року по 01.08.2001 року позивач працював повний робочий день в шахті начальником електромеханічного цеху, електрослюсарем підземним, посади передбачені Списком №1, затвердженим постановою РМ СРСР №1173 від 22.08.1956 року, постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991 року, постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року;

З 01.08.2001 року по 03.11.2001 року працював старшим механіком по стаціонарним устаткуванням зайнятий на підземних роботах 50% і більш робочого часу в році (а.с.15)

В матеріалах справи наявна довідка №147/2 від 15.06.2016 року, видана ВП «Шахта «Чайкіно» ДП «Макіїввугілля» про підземні спуски позивача протягом періоду з 02.06.1999 року по 01.08.2001 року, з 01.08.2001 року по 03.11.2001 року (а.с.16-17)

Шахтою «Бутівська» ДП «Макіїввугілля» №81 від 13.06.2016 року видана довідка про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с.27)

Проте зазначені довідки видана підприємствами, які знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі.

В матеріалах справи наявні накази про результати атестації робочих місць за умовами праці в спірні періоди праці позивача, якими підтверджується атестування посад позивача за Списком №1 (а.с.10-14,18-24)

Наказом Міністерства палива та енергетики України №387 від 14.08.2001 року визначена ліквідація ДВАТ «Шахта ім.Поченкова» (а.с.24)

В зв'язку з тим, що правонаступники на період ліквідації шахти відмовилися прийняти архів шахти ім. Поченкова, наказом ДХК «Макіїввугілля» №151 від 16.11.2001 року визначено шахту «Чайкіно» прийняти на баланс архів підприємства, що ліквідується. (а.с.25)

03.08.2016 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах у відповідності до п «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Пенсійний орган рішенням №1624 від 02.11.2016 року в призначенні пенсії відмовив, мотивуючи відмову тим, що страховий стаж заявника, який документально підтверджений складає 24 роки 11 місяців 9 днів, пільговий стаж позивача не підтверджено.

Періоди роботи з 07.09.1987 року по 31.03.1994 року та з 02.11.1998 року по 03.11.2001 рік не зараховані до пільгового стажу за Списком №1, так як довідка, що підтверджує стаж роботи на пільгових умовах видана шахтою «Чайкіно», яка не є правонаступником шахти ім. Поченкова, а лише зберігає архіви. Інформація про припинення шахти ім. Поченкова в ЄДР відсутня, тому довідка повинна бути видана ліквідатором.

Період роботи з 17.11.2008 року по 31.10.2014 року на шахті «Бутівська» ДП «Макіїввугілля» не зараховано до пільгового стажу , оскільки довідка видана підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території. (а.с.8)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач в спірні періоди працював повний робочий день на посадах, які віднесені до Списку №1, тому його загальний та пільговий стаж дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», тому пенсійний орган протиправно відмовив в призначенні пенсії позивачу.

Проте судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції є передчасним та помилковим з огляду на наступне.

Згідно п.п.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-У1, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України „Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст. 13 ч. 1 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно з п.6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року, атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.

Відповідно до п. 4 Порядку, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731, передбачено, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Враховуючи, що в трудовій книжці позивача містяться записи про роботу повний робочий день в шахті в періоди з 02.06.1999 року по 01.08.2001 року електрослюсарем підземним в шахті ім. Поченкова ДП «Макіїввугілля», в період з 07.11.2008 року по 31.04.2014 року гірничим майстром підземним в шахті «Бутівська ДП «Макіїввугілля», зазначені посади відповідають Списку №1, відповідач неправомірно відмовив зарахувати в пільговий стаж позивача ці періоди роботи.

Робота позивача в інші спірні періоди праці з 07.09.1987 року по 31.03.1994 року, з 02.11.1998 року по 02.06.1999 року повний робочий день в шахті на посадах, віднесених до списку №1 підтверджується уточнюючими довідками, які в сукупності з іншими доказами по справі - записами в трудовій книжці, наказами про атестацію робочих місць підтверджують доводи позивача про неправомірність рішення пенсійного органу, яким відмовлено зарахувати ці періоди в страховий та пільговий стаж позивача.

Пенсійний орган уточнюючі довідки не прийняв до уваги, посилаючись на те, що вони видані підприємствами, які розташовані на території, що тимчасово не контролюється українською владою.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що довідки належним чином засвідчені підписами посадових осіб підприємств та печатками із зазначенням коду ЄДРПОУ, відомості, які засвідчені в довідках повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці позивача.

Щодо доводів відповідача, що уточнююча довідка №-1-15/255 від 15.06.2016 року видана ВП «Шахта «Чайкіно», яка не є ліквідатором, судова колегія зазначає, що наказом №151 від 16.11.2001 року Міністерства палива та енергетики України ДП «Макіїввугілля» архіви ДВАТ «Шахта ім. Поченкова» передані до ВП «Шахта «Чайкіно».

Крім цього з 01.10.1998 року по 01.01.2001 року шахта ім.Поченкова входила до складу шахтоуправління «Чайкіно».

З огляду на зазначене судова колегія не приймає доводи апелянта, що пільговий стаж роботи позивача за періоди з 07.09.1987 року по 31.03.1994 року, з 02.11.1998 по 02.06.1999 року, з 02.06.1999 року по 01.08.2001 року, з 07.11.2008 року по 31.04.2014 року не підтверджений належними документами.

Проте, щодо періоду з 01.08.2001 року по 03.11.2001 року, протягом якого позивач працював старшим механіком по стаціонарним устаткуванням, судова колегія наголошує, що зайнятість на підземних роботах за цією професію передбачає 50% та більш робочого часу в році, що унеможливлює включення цього періоду до пільгового стажу, яке дає право на призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

На підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконною відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Самі по собі дії чи бездіяльність пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії при наявності рішення про таку відмову не тягнуть за собою правових наслідків для позивача.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконної відмови відповідача в призначенні йому пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», оскільки саме рішення породжує для позивача певні правові наслідки у вигляді відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», висновки цього рішення є обов`язковими для позивача.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до п. «а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 19.05.2016 року судова колегія зазначає наступне.

Правильність та повноту наданих документів для призначення пенсії визначають органи пенсійного фонду.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Отже, після скасування рішення відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 03.08.2016 року і прийняти рішення з урахуванням спірних періодів праці позивача на підставі положень Закону №1778 та Порядку № 22-1.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку щодо необхідності зобов'язати відповідача включити до страхового та пільгового стажу позивача періоди його роботи з 07.09.1987 року по 31.03.1994 року, з 02.11.1998 по 02.06.1999 року, з 02.06.1999 року по 01.08.2001 року, з 07.11.2008 року по 31.04.2014 року та зобов'язати розглянути заяву позивача згідно з вимогами чинного законодавства України.

Таким чином позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія з огляду на матеріали справи та надані докази приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки пільговий стаж позивача підтверджується сукупністю наданих доказів: записами в трудовій книжці, довідками, іншими первинними та архівними документами та індивідуальними даними про застраховану особу.

Проведення зустрічних перевірок відповідно до Закону №1058 та Закону №1788 є правом, а не обов'язком пенсійного органу та не є обов'язковою умовою для вирішення питання про призначення або відмову в призначенні пенсії за віком.

З огляду на зазначене судова колегія не приймає доводи апелянта, що стаж роботи позивача за спірний період не підтверджений належними документами.

Також судова колегія зазначає, що суд першої інстанції, визнаючи за позивачем право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 порушив норми процесуального права з наступних обставин.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

На підставі ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

За змістом ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до ст..162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

-визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень тощо;

-зобовязання відповідача вчинити певні дії;

-зобовязання відповідача утриматись від вчинення певних дій;

-стягнення з відповідача коштів;

-тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян;

-примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян;

-примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

Визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Аналіз вищезазначених положень кодексу адміністративного судочинства свідчить, що визнання за фізичною особою права на призначення пенсії не належить до повноважень суду адміністративної юрисдикції при вирішенні справи, оскільки завданням адміністративного суду є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Крім цього, ОСОБА_3 не звертався до суду з позовними вимогами про визнання за ним права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції, прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст.94 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 551,20 грн (а.с.2)

Керуючись статтями 24, 94, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 17 травня 2017 року в адміністративній справі №221/6434/16-а - задовольнити частково.

Постанову Волноваського районного суду Донецької області від 17 травня 2017 року в адміністративній справі №221/6434/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області №1624 від 02.11.2016 року про відмову ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_3 періоди його роботи з 07.09.1987 року по 31.03.1994 року, з 02.11.1998 по 02.06.1999 року, з 02.06.1999 року по 01.08.2001 року в шахті ім. Поченкова ДП «Макіїввугілля», з 07.11.2008 року по 31.04.2014 року в шахті «Бутовська» ДП «Макіїввугілля».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03.08.2016 року з врахуванням періодів його роботи з 07.09.1987 року по 31.03.1994 року, з 02.11.1998 по 02.06.1999 року, з 02.06.1999 року по 01.08.2001 року в шахті ім. Поченкова ДП «Макіїввугілля», з 07.11.2008 року по 31.04.2014 року в шахті «Бутовська» ДП «Макіїввугілля» та прийняти рішення відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення»

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1; паспорт серія НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань управління пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області ( ЄДРПОУ 21955522; адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді І.А. Васильєва

Л.В. Ястребова