Постанова № 67657937, 29.06.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року справа № 823/495/17

13 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 - особисто, представника позивача ОСОБА_2 - за довіреністю, представника відповідача Кисіля О.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про збільшення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження № 31-к від 01.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1.»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області починаючи з 02 березня 2017 року;

- стягнути з Уманської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9 528 грн. 84 коп.;

- стягнути з Уманської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Ухвалами суду від 23.06.2017 позовну заяву ОСОБА_1 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень № 3-вд від 29.12.2016 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.» та № 5-вд від 14.02.2017 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.» залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду за їх оскарженням.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.03.2017 згідно розпорядження Уманської районної державної адміністрації Черкаської області № 31-к від 01.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1.», припинено державну службу та звільнено позивача з посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: за систематичне невиконання службових обов'язків, що є порушенням Присяги державного службовця. Однак, позивач вважаючи, що дії Уманської районної державної адміністрації Черкаської області є протиправними, зазначила, що 01.03.2017 вона перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності, тобто звільнення відбулося під час тимчасової непрацездатності позивача, що є порушенням норм Кодексу законів про працю України, яким прямо заборонено звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем прийнято оскаржуване розпорядження про припинення державної служби та звільнення з посади за порушення Присяги, у зв'язку із порушенням проходження державної служби, однак на думку позивача жодного дисциплінарного проступку, який би міг кваліфікуватись як порушення Присяги нею вчинено не було. Також, позивач посилається на ту обставину, що вона є одинокою матір'ю, яка виховує двох неповнолітніх дітей, тому на її думку при звільненні відповідачем також порушено норми ст. 184 Кодексу законів про працю України. Таким чином позивач вважає, що оскаржуване розпорядження «Про звільнення ОСОБА_1.» прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечив, щодо звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності зазначив, що позивач свідомо не зазначив, що зранку 01.03.2017 в 07 год. 40 хв. позивач прийшла на роботу та була присутня на робочому місці під час перевірки відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації та під час проведення дисциплінарної комісії та засідання профкому, де їй було надано на ознайомлення оскаржуване розпорядження про звільнення, проте позивач відмовилася ознайомлюватись з вказаним документом, про що складено відповідний акт від 01.03.2017. Після відмови ознайомлюватись з оскаржуваним розпорядженням позивач покинула місце роботи та не відповідала на телефонні дзвінки. З розпорядженням «Про звільнення ОСОБА_1.» від 01.03.2017 № 31-к позивач прийшла ознайомитися лише 16.03.2017, при цьому остання не повідомляла про тимчасову непрацездатність. Також представник відповідача в своїх запереченнях послався на те, що після звільнення ОСОБА_1, Уманську районну державну адміністрацію Черкаської області 04.04.2017 перевіряло управління Держпраці у Черкаській області на предмет додержання законодавства України про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт, в якому зазначено лише на порушення термінів розрахунку з працівником передбачених ст. 116 Кодексу законів про працю України інших порушень законодавства про працю виявлено не було. Крім того, 21.04.2017 Уманську районну державну адміністрацію Черкаської області перевіряло Міжрегіональне управління національного агентства з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях з питань додержання визначених Законом України «Про державну службу» умов реалізації громадянами України права на державну службу під час звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області. За результати якої складено довідку, в якій вказано на незначні порушення Закону України «Про державну службу» в частині дотримання процедури притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Однак на думку перевіряючих, зазначені порушення не вплинули на результати дисциплінарних проваджень та не є підставою для скасування дисциплінарних стягнень застосовних до головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_1, в тому числі і у вигляді звільнення із займаної посади.

За вказаних обставин представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення та доводи позивача, представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

Відповідно до розпорядження Уманської районної державної адміністрації Черкаської області № 31-к від 01.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1.», припинено державну службу та звільнено позивача з посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: за систематичне невиконання службових обов'язків, що є порушенням Присяги державного службовця.

Так, зокрема встановлено, що керівником апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області на ім'я голови райдержадміністрації подано службову записку від 13.12.2016 (вх. 5171/01-35), в якій вказано на невиконання або на неналежне виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків та вносилася пропозиція щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно останньої. Серед іншого вказано на те, що ОСОБА_1 не було заведено облікові картки по нарахуванню заробітної плати на всіх працівників Уманської районної державної адміністрації Черкаської області.

З інформації наведеної в протоколі дисциплінарної комісії від 15.12.2016 № 1, встановлено, що обов'язок щодо ведення облікових карток по нарахуванню заробітної плати працівників Уманської районної державної адміністрації Черкаської області у ОСОБА_1 передбачено зокрема, пунктом 2.2.2 її посадової інструкції, затвердженої керівником апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, з якою остання ознайомлена під розпис.

Як вбачається з протоколів засідання дисциплінарної комісії від 15.12.2016 № 1, від 21.12.2016 № 2, від 22.12.2016 № 3 дисциплінарна комісія розглядала дисциплінарні справи стосовно позивача.

У висновку протоколу № 3 засідання дисциплінарної комісії від 22.12.2016, зазначено, що комісія заслухавши та обговоривши всі матеріали дисциплінарної справи вирішила, що в діях головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_1 наявний дисциплінарний проступок - неналежне виконання посадових обов'язків, за що проголосувало 5 із 5 присутніх членів дисциплінарної комісії.

За результатами розгляду дисциплінарної справи комісія підготувала пропозиції від 29.12.2016 щодо наявності в діях головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме неналежне виконання посадових обов'язків та пропозиції щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

На виконання ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу», 29.12.2016 видано розпорядження № 3-вд «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.», відповідно до якого за неналежне виконання службових обов'язків головному спеціалісту відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_1 оголошено догану.

08.02.2017 керівником апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області подано доповідну записку щодо неналежного виконання посадових обов'язків головним спеціалістом відділу фінансово-господарського забезпечення апарату ОСОБА_1, в частині ведення облікових карток по нарахуванню заробітної плати.

Головний спеціаліст відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_1 надала письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного стягнення, із яких вбачається, що остання погоджується із фактом наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, вказана інформація відображена у протоколі дисциплінарної комісії від 14.02.2017 № 7.

В результаті розгляду дисциплінарної справи з урахуванням характеристики позивача дисциплінарна комісія підготувала голові Уманської районної державної адміністрації Черкаської області пропозиції від 14.02.2017 щодо наявності у діях головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме: за систематичне (повторно протягом року) неналежне виконання посадових обов'язків застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу», 14.02.2017 видано розпорядження № 5-вд «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1.», відповідно до якого за неналежне виконання службових обов'язків головному спеціалісту відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_1 оголошено попередження про неповну службову відповідність.

Також судом встановлено, що за результатами проведеної планової перевірки Уманською районною виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності керівником апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області 27.02.2017 підготовлено службову записку щодо неналежного виконання посадових обов'язків головним спеціалістом відділу фінансово-господарського забезпечення апарату ОСОБА_1

З метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку дисциплінарна комісія одноголосно вирішила провести службове розслідування та підготувати подання голові Уманської районної державної адміністрації Черкаської області щодо залучення фахівців структурних підрозділів установи для проведення службового розслідування (протокол дисциплінарної комісії від 28.02.2017 № 8).

28.02.2017 дисциплінарна комісія, склала акт про те, що позивач відмовилася брати участь у засіданнях дисциплінарної комісії та надати пояснення.

Розпорядженням голови Уманської районної державної адміністрації Черкаської області від 01.03.2017 № 55 для проведення службового розслідування стосовно позивача, залучено трьох спеціалістів: начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області - Торікову І.В., заступника головного бухгалтера відділу освіти, молоді та спорту Уманської районної державної адміністрації Черкаської області - Уманець В.А. та бухгалтера І категорії сектору культури Уманської районної державної адміністрації Черкаської області - Куліш І.В.

Відповідно до акту перевірки відділу фінансово-господарського забезпечення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області від 01.03.2017 дисциплінарною комісією та залученими фахівцями встановлено, наступні порушення: відсутність кошторису та штатного розпису на 2017 рік, відсутність звітів про перерахування грошових сум по соціальному страхуванню, відсутність особових рахунків працівників Уманської районної державної адміністрації Черкаської області та документів з інвентаризації за 2016 рік, відсутність книги реєстрації міжміських телефонних розмов працівників Уманської районної державної адміністрації Черкаської області.

Підпунктами 2.2.1.-2.2.3., 2.2.7., 2.2.8., 2.2.10. посадової інструкції головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_1, передбачено здійснення обліку коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, що находяться в райдержадміністрації, своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з їх рухом, своєчасне і правильне оформлення відповідних бухгалтерських документів; складання бухгалтерської і статистичної звітності; здійснення контролю за своєчасністю відшкодування працівниками райдержадміністрації коштів за особисті міжміські телефонні розмови; участь у проведенні інвентаризації активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджується їх наявність, стан і оцінка для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності; підготовка звітності персоніфікованого обліку відомостей.

За результатами розгляду дисциплінарної справи з урахуванням характеристики позивача та обставин, що обтяжують відповідальність державного службовця дисциплінарна комісія підготувала голові Уманської районної державної адміністрації Черкаської області пропозиції щодо наявності у діях головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату ОСОБА_1 дисциплінарного проступку передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» та застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з державної служби.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу» 01.03.2017 розпорядженням голови Уманської районної державної адміністрації Черкаської області № 31-к від 01.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1.», позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області за вчинення дисциплінарного проступку.

ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з оскаржуваним розпорядженням від 01.03.2017 № 31-к, про що складено відповідний акт від 01.03.2017.

З вказаним розпорядженням про звільнення позивач ознайомилася, лише 16.03.2017 про що свідчить відповідний підпис позивача на вказаному документі.

Разом з тим, в обгрунтування необхідності скасування оскаржуваного розпорядження позивач зазначає, що 01.03.2017 вона перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності, тобто звільнення відбулося під час тимчасової непрацездатності позивача, що є порушенням норм Кодексу законів про працю України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відносини, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням) регулюються, зокрема: Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII; Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07 квітня 2011 року №3206-VI; Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року №1707/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за №759/19497 (далі - Положення №759/19497); Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджений постановою КМ України, від 13.06.2000 №950 (далі - Порядок №950).

Так, Пунктом 2 Порядку №950 визначено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Пунктом 8 Порядку №950 передбачено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань).

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до п. 9 Порядку №950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.

Пунктом 7 Порядку №950 визначено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Так суд зауважує, що позивач була звільнена 01.03.2017 в період тимчасової непрацездатності, тимчасова непрацездатність підтверджується листком непрацездатності Серії НОМЕР_2, що виданий 01.03.2017 комунальним підприємством «Уманська міська лікарня» поліклінічне відділення.

Проте, під час розгляду справи судом встановлена і та обставина, що відповідач приймаючи оскаржуване розпорядження № 31-к від 01.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1.» не був обізнаний щодо обставини тимчасової непрацездатності позивача, та як наслідок вказані обставини не обмежували право керівника державної служби застосувати до працівника дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та прийняття оскаржуваного розпорядження від 01.03.2017 № 31-к.

Вказані обставини також підтверджуються довідкою Міжрегіонального управління національного агентства з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях з питань додержання визначених Законом України «Про державну службу» умов реалізації громадянами України права на державну службу під час звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області.

Так, у вказаній довідці зазначено, що робочою групою під час проведення перевірки щодо законності звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області зазначено, що станом на 14.04.2017 не встановлено наявності у розпорядженні райдержадміністрації листків непрацездатності, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 на лікарняному на момент застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Тобто, з фактичних обставин справи судом встановлено, що 01.03.2017 під час застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідач не був обізнаний про факт тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, а тому суд не вбачає протиправності дій з боку відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 в період тимчасової непрацездатності.

Не беруться судом до уваги і ті обставини, що позивач повідомляла про тимчасову непрацездатність свою колегу - ОСОБА_7, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка та зазначила, що 01.03.2017 до неї зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що перебуває на лікарняному.

Так, відповідно до розділу IV Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затвердженого Наказом Національного агентства України з питань державної служби 03.03.2016 №50 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.2016 за № 457/28587, державний службовець повідомляє про свою відсутність на роботі свого безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншим доступним способом.

А тому, ОСОБА_7 не є належною особою для отримання такого роду інформації від позивача, оскільки ОСОБА_7 не є безпосереднім керівником позивача.

Також, під час розгляду справи, а саме з протоколів дисциплінарної комісії, пояснень наданих позивачем під час засідань дисциплінарної комісії судом встановлено, наявність неналежного виконання посадових обов'язків головним спеціалістом відділу фінансово-господарського забезпечення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_1, що і стало обгрунтованою причиною застосування до позивача дисциплінарних стягнень.

Неналежне виконання посадових обов'язків головним спеціалістом відділу фінансово-господарського забезпечення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_1, підтверджено і свідками, які були допитані під час розгляду справи. Які вказували, що позивач неналежним чином виконувала свої посадові обов'язки, допускала помилки в роботі, які зокрема призводили до невчасного перерахування та виплати заробітної плати працівникам Уманської районної державної адміністрації Черкаської області.

Зокрема свідок ОСОБА_8, яка обіймає посаду керівника апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, пояснила що позивач неналежним чином ставилась до свої посадових обов'язків, не виконувала доручення голови райдержадміністрації.

Крім того, свідок ОСОБА_9, який на момент проходження ОСОБА_1 державної служби займав посаду начальника фінансово-господарського відділу Уманської районної державної адміністрації Черкаської області та був безпосереднім керівником позивача, в своїх поясненнях зазначив, що ОСОБА_1 постійно ігнорувала доручення дані керівництвом, не виконувала обов'язки покладені на неї, а тому більшість роботи доводилось виконувати іншим працівникам відділу.

Тобто, з матеріалів справи судом встановлено, що позивача звільнено із займаної посади за систематичне невиконання службових обов'язків, про що головою Уманської районної державної адміністрації Черкаської області прийнято розпорядження від 01.03.2017 №31-к «Про звільнення ОСОБА_1.», в якому зазначено припинити державну службу та звільнити ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації з 1 березня 2017 року за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: систематичне не виконання службових обов'язків, що є порушенням присяги державного службовця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

У частині другій статті 17 Закону України «Про державну службу» наведено текст присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 травня 2013 року у справі № 21-403а12, від 4 червня 2013 року у справі № 21-167а13 та від 1 жовтня 2013 року у справі 21-259а13.

Таким чином, законом передбачено інші підстави для припинення державної служби які визначені у Кодексі законів про працю України, проте порядок звільнення визначається саме Кодексом законів про працю України.

Разом з тим, суд також звертає увагу на те, що за змістом п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України звільнення, зокрема, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Зокрема поняття «одинокої матері» визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9. Згідно з п. 9 цієї постанови одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що на момент звільнення 01.03.2017 позивач була одинокою матір'ю, яка має дитину до чотирнадцяти років, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України № 00017917258 від 13.04.2017, в якому в графі відомості про батька зазначено - «відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України», тобто зі слів матері.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивач має статус одинокої матері, яка на момент звільнення виховувала дитину віком до чотирнадцяти років, а трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, відповідно до ст. 184 Кодексу законів про працю України, то суд приходить до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області.

Вищевикладена правова позиція зазначена також в ухвалі Верховного Суду України від 09.09.2009, щодо звільнення одинокої матері при наявності дитини віком до чотирнадцяти років відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 Кодексу законів про працю України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Зазначена позиція узгоджується із постановою Верховного суду України від 21.05.2014 року по справі № 6-33цс14.

Отже, звільнення з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

З огляду на зазначене, оскільки трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, відповідно до ст. 184 Кодексу законів про працю України, то суд приходить до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, як особи що має статус одинокої матері, яка на момент звільнення виховувала дитину віком до чотирнадцяти років.

Разом з тим, не вбачається судом протиправності дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 в період тимчасової непрацездатності, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження № 31-к від 01.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1.» відповідач не був обізнаним та не міг бути обізнаним про тимчасову непрацездатність позивача, та як наслідок вказані обставини не обмежували право керівника державної служби застосувати до працівника дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, натомість позивач свідомо не повідомляла про свою тимчасову непрацездатність безпосереднього керівника.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці»).

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Так, згідно з абзацом «з» пункту 1 Порядку цей Порядок застосовується і у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п.п. «в» п. 4 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

В матеріалах адміністративної справи знаходиться довідка Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, відповідно до якої заробітна плата позивача у січні 2017 року становила - 1681 грн. 44 коп., у лютому 2017 року становила - 3448 грн. 97 коп., кількість відпрацьованих днів за січень-лютий 2017 року - 25 днів.

З викладеного слідує, що середньоденна заробітна плата позивача становить 205 грн. 21 коп. (5130 грн. 41 коп. (заробітна плата за січень-лютий 2017 року) : 25 (кількість відпрацьованих днів) = 205 грн. 21 коп.), а тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 16 211 грн. 59 коп. (205 грн. 21 коп. * 79 (днів вимушеного прогулу) без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.

Стосовно вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., суд зазначає, що при з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 та ст. 1187 Цивільного кодексу України, що визначають підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами у порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів перенесених ним душевних страждань, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, пов'язаних з неправомірними діями відповідача та не виплати йому середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні. Позивачем, не надано підтвердження втрат немайнового характеру, на які він посилається, як прояв дійсних негативних наслідків у причинному зв'язку з винністю конкретного суб'єкта публічної адміністрації.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 100 000 грн. належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування розпорядження № 31-к від 01.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1.» поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області та стягнення з Уманської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 14, 94, 159-163, 167, 185-187, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Уманської районної державної адміністрації Черкаської області № 31-к від 01.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області.

Стягнути з Уманської районної державної адміністрації Черкаської області (ідентифікаційний код 04061292) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 березня 2017 року по дату поновлення на роботі в розмірі 16 211 (шістнадцять тисяч двісті одинадцять) грн. 59 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Уманської районної державної адміністрації Черкаської області (ідентифікаційний код 04061292) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Уманської районної державної адміністрації Черкаської області та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 30.06.2017.