Рішення № 6765576, 16.11.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 листопада 2009 р.           Справа 2/204-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня", 21050, м.Вінниця, вул.Київська, 4

до: Приватного підприємства "Він-Тех Сервіс", 21009, м.Вінниця, вул.Івана Бевза, 36, кв.70

про стягнення 7007,44 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

          позивача : Семеніхін Б.Г. - за довіреністю

          відповідача : Петровський Д.Г. - директор ПП "Він-Тех Сервіс"

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "Він-Тех Сервіс" на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня" 7007,44 грн. заборгованості, в тому рахунку 6300,73 грн. - основного боргу, 706,71 грн. - пені, за невиконання умов договору оренди № 89 від 15.08.2007 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.09.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/204-09 та призначено до розгляду на 16.11.2009 року.

16.11.2009 року в судовому засіданні представник позивач позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі.

Відповідач згідно поданого в судовому засіданні відзиву вих. № 16.11.09-ОП від 16 листопада 2009 року позов визнав частково на суму 6300,73 грн., а в іншій частині позову заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.08.2007 року між ВАТ "Вінницька обласна друкарня" (орендодавець) та ПП "Він-Тех Сервіс" (орендар) укладено договір оренди приміщення № 89.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.1.1 договору орендодавець зобов"язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування приміщення, а саме частину третього поверху адмінбудинку, кімната № 320, розміром 20,29 кв.м., що належить орендодавцю на праві приватної власності.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк оренди визначається з моменту підписання Акту приймання-передачі об"єкту оренди і діє на протязі двох років.

Згідно Акту приймання-передачі від 15.08.2007 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове користування зазначене вище нежитлове приміщення.

Актом приймання-передачі від 04.08.2009 року відповідач повернув позивачу орендоване нежитлове приміщення.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2 договору розмір орендної плати визначається виходячи із розрахунку 55 грн. за 1 кв. м. площі орендованого приміщення та складає 1116 грн. за місяць.

Так, за період з 31.01.09 року по 04.08.09 року відповідачу було нараховано орендну плату в розмірі 9072 грн., з яких останнім було сплачено лише 2771,27 грн.

Пункт 7.1. договору передбачає обов"язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату.

В порушення зазначених умов договору відповдач не провів повного розрахунку із позивачем за користування приміщенням.

Листами-вимогами № 003018 від 05.06.2009 року та № 003051 від 02.07.2009 року позивач двічі звертався до відповідача з вимогами про погашення суми боргу, однак вони були залишені без відповіді.

Згідно поданого в судовому засіданні позивачем Акту звірки взаєморозрахунків між ВАТ "Вінницька обласна друкарня" та ПП "Він-Тех Сервіс", підписаного повноважними представниками сторін, загальна сума боргу відповідача станом на 15.09.2009 року складає 6300,73 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу та штрафних санкцій за договором оренди нежитлового приміщення № 89 від 15.08.2007 року.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по договору оренди належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної оплати орендної плати за час користування приміщенням.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до п. 9.3. договору у випадку прострочення терміну сплати орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в даний термін від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, беручи до уваги фінансово-майновий стан відповідача, специфіку правовідносин, що склалися між сторонами, а також з огляду на суспільно-економічну обстановку, що склалася в країні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні стягнення 706,71 грн. - пені.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Він-Тех Сервіс", 21009, м. Вінниця, вул. Івана Бевза, 36, кв.70 (ідентифікаційний код - 35297495, п/р № 26003070024001 у філії ВАТ КБ "Надра" Вінницького регіонального управління, МФО - 302355) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня", 21050, м. Вінниця, вул. Київська, 4 (ідентифікаційний код - 02465619, п/р № 2600116102 у ВОД "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО - 380805) 6300,73 грн. - боргу, 102,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 листопада 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу- Відкритому акціонерному товариству "Вінницька обласна друкарня" 921050, м.Вінниця, вул.Київська,4);

3 - відповідачу- Приватному підприємству "Він-Тех Сервіс" (21009, м.Вінниця, вул.Івана Бевза, 36, кв.70).