Рішення № 67655130, 04.07.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/24782/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1127/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Пєнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар Філіпчук О.С.,

за участю: апелянта ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника КЕВ м. Хмельницького ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_8, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнання наймачем та зобовязання до вчинення дій, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького, про вселення та зобовязання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7І, КЕВ м. Хмельницького, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_8, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнання наймачем та зобовязання укласти договір найму житла. В обґрунтування позову зазначала, що вона та її син від першого шлюбу ОСОБА_8 постійно проживають та зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1. В даній квартирі також зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_7 (шлюб розірвано 11 вересня 2001 року), який до даного часу формально рахується наймачем цього житла. Вказувала, що після розірвання шлюбу ОСОБА_7 постійно проживає у квартирі своїх покійних батьків за адресою АДРЕСА_1, а у зазначеній вище квартирі не проживає, участі в утриманні вказаної квартири, оплаті комунальних послуг не приймає, а всі витрати по утриманню квартири несе вона. Зазначає, що відповідач не може бути вселений у дану квартиру, оскільки він втратив право на користування цим житлом, а строк предявлення виконавчого листа за рішенням суду закінчився. Також просить визнати її наймачем квартири №40, по вул. Ціолковського, 4, в м. Хмельницькому, та зобовязати КЕВ м. Хмельницький укласти договір найму на це житло, оскільки останній відмовляє у визнанні її наймачем, так як ОСОБА_7 не дає згоди.

У лютому 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КЕВ м. Хмельницького, про визнання осіб такими, що втратили право користування та виселення з житлового приміщення.

В ході розгляду справи ОСОБА_7 подав в порядку ст. 31 ЦПК України змінений зустрічний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КЕВ м. Хмельницького, про вселення та зобовязання не чинити перешкод у користуванні квартирою №40 по вул. Ціолковського, 4 в м. Хмельницькому. Свої вимоги мотивував тим, що він є наймачем вказаної квартири, а ОСОБА_2 після розірвання шлюбу створила йому такі умови, за яких він не мав змоги проживати у даній квартирі та змушений був переїхати до батьків. Вказує, що ОСОБА_2 самостійно, без будь-якого права, змінила замки у вхідних дверях до квартири, чим штучно створила перешкоди у користуванні квартирою. Вказує, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21.02.2002 року, яке набрало законної сили 17.05.2002 року, його позов було задоволено та ухвалено вселити його в зазначену квартиру, зобовязано не чинити перешкод в користуванні жилим приміщенням. Не дивлячись на наявність рішення суду про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, ОСОБА_2 у встановленому порядку рішення суду не виконала, ключі від квартири йому не надала та не усунула перешкод у користуванні майном. Посилався на те, що з 2002 року неодноразово намагався вселитись у квартиру, однак безрезультатно. Спроби вселитись у квартиру він здійснював періодично з інтервалом, що не перевищував 6 місяців. Проте ОСОБА_2, всупереч рішенню суду, не надала йому ключі від квартири, а навпаки здійснила у квартирі ремонт та замінила вхідні двері. З метою усунення перешкод у користуванні майном, 27 січня та 02 лютого 2016 р. ОСОБА_7 намагався вселитись у квартиру, наймачем якої він є, однак у доступі до квартири його було обмежено. Вказує, що хоча і виконавчий лист про його вселення був визнаний таким, що не підлягає виконанню, проте це не свідчить, що він втратив право на користування спірною квартирою.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_8, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнання наймачем та зобовязання до вчинення дій задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_2 житлом шляхом визнання ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою № 40 по вулиці Ціолковського, 4 в місті Хмельницькому Хмельницької області. В задоволені решти вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького, про вселення та зобовязання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 640 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 та задоволення зустрічного позову. Вказує, що при прийнятті рішення судом не правильно здійснено оцінку наявних в матеріалах справи доказів, грубо порушено норми процесуального права щодо завдань та принципів цивільного судочинства, неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права. Суд не взяв до уваги, що позивач ОСОБА_2 не обґрунтувала факт не проживання ОСОБА_7 за вказаною адресою понад 6 місяців без поважних причин допустимими доказами.

В судовому засіданні апелянт - представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача за первісним позовом та третьої особи та зустрічним позовом при прийнятті рішення покладається на думку суду.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення або зміни рішення є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно з ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 не проживає у квартирі понад 6 місяців, вибув проживати в квартиру ІНФОРМАЦІЯ_2, доказів поважності не проживання у квартирі не надав та не скористався своїм правом на вселення згідно з рішенням суду від 21.02.2002 року, та не надав доказів того, що з 14.06.2016 року йому чиняться перешкоди у користуванні квартирою.

Однак суд дійшов таких висновків з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №65 від 09.09.1999 року затверджено рішення житлової комісії в/ч 33874 про надання житлової площі військовослужбовцям та службовцям ОСОБА_9, зокрема, військовослужбовцю ОСОБА_7 на сімю в складі 3 осіб двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, площею 27,28 кв.м. (а.с. 96).

На підставі ордеру №002986 від 17.09.1999 року, виданого ОСОБА_7 на склад сімї 3 особи (в т. ч. ОСОБА_2 дружина, ОСОБА_8 син) останні вселились у квартиру АДРЕСА_3 та зареєстровані у ній (а.с. 98).

Квартира АДРЕСА_3 належить Міністерству оборони України і знаходиться на обслуговуванні будинкоуправління №2 Хмельницького квартирно-експлуатаційного відділу. Рішення виконавчого комітету про включення вказаної квартири до числа службових не приймалось (а.с. 96).

Обґрунтовуючи первісний позов, ОСОБА_2 посилалась на те, що ОСОБА_7 не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад встановлений ст. 71 ЖК УРСР строк, а тому є таким, що втратив право на користування квартирою №40 по вул. Ціолковського, 4. Підстави позову підтвердив і представник позивачки за первісним позовом в судовому засіданні апеляційного суду. В підтвердження цих обставин позивач надала акт будинкоуправління від 09.10.2015 року, згідно з яким комісія зі слів сусідів встановила, що ОСОБА_7 не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно з 2001 року. Разом з тим, у даному акті не зазначено причин непроживання ОСОБА_7 за даною адресою (а.с. 19).

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом визнавав той факт, що у ОСОБА_7 відсутні ключі від квартири, оскільки ОСОБА_2 у 2007-2008 роках замінила вхідні двері, зробила ремонт у квартирі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 71, ст. 72 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сімї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» розяснено, що у справах про визнання наймача або члена його сімї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК України, необхідно зясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

У справах про визнання наймача або члена його сімї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно зясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сімї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 15 і 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У січні та у лютому 2016 року ОСОБА_7 намагався потрапити до квартири АДРЕСА_2, у якій він зареєстрований, однак у доступі був обмежений через зміну замків у квартиру (а.с. 103-105).

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не довела відсутність ОСОБА_7 у спірній квартирі більше 6 місяців без поважних причин.

На думку колегії суддів, ті обставини, що позивачка за первісним позовом змінила вхідні двері (замок) у спірній квартирі без згоди ОСОБА_7, як наймача, не надала йому ключі від квартири, доводять той факт, що ОСОБА_7 чиняться перешкоди у користуванні квартирою.

Крім того, наявність ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 14.06.2016 року про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21.02.2002 року про вселення ОСОБА_7 та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, таким, що не підлягає виконанню, не свідчить про втрату ОСОБА_7 права на користування квартирою №40 по вул. Ціолковського, 4 (а.с. 15).

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову ОСОБА_2 та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову підлягає скасування з ухваленням в цих частинах нового рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А тому, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1950 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 ОСОБА_5 ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2017 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_2 та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, вирішенні питання про розподіл судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_7, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_8, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_7 задовольнити.

Вселити ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_3. Зобовязати ОСОБА_2, ОСОБА_8 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_7 жилим приміщенням квартирою №40 по вул. Ціолковського, 4 у м. Хмельницькому

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 1950 грн. 32 коп. судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча /підпис/ ОСОБА_10

Судді: /підписи/ ОСОБА_11

ОСОБА_12

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. Пєнта

_______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_13 Провадження № 22-ц/792/1127/17

Доповідач Пєнта І.В. Категорія № 43, 46