Рішення № 67652857, 05.07.2017, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/477/17

Провадження № 2/306/306/17

Рядок статзвіту № 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.07.2017 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді: Жиганської Н.М.

за участю секретаря: Дешко В.В.

представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся в суд із позвоом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Як на підставу заявлених вимог позвач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір позики, який оформлений у виді розписки, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 10 000 доларів США та 14 000 російських рублів на строк до кінця 2014 року із сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 14% річних, починаючи з 01.01.2014 року та 20% річних, починаючи з 01.01.2015 року і до моменту повернення позики.

Грошові кошти на виконання умов угод передавалися як готівкою, так і безготівковим шляхом , через систему грошових переказів "Колібрі".

За розрахунком позивача станом на 01 березня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 за договором позики складає 15400 доларів США та 21700 російських рублів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 27 000 російських рублів, які є матеріальними збитками, повязаними з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань за договором позики (сплачені позивачем за послуги ТОВ "Юристи столиці").

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 (діє на підставі договору № 130/16 від 14 грудня 2016 року) заявлені вимоги пітримала повністю. Просить суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість за договором позики у розмірі 15400 доларів США, 21800 російських рублів, матеріальної шкоди в розмірі 27000 російських рублів.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності, виданої 6 квітня 2017 року, посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстрована в реєстрі за № 483) в судовому засіданні заявлені вимоги визнали частково та пояснили, що дійсно ОСОБА_4 передавав грошові кошти, а саме 6000 доларів США та 61500 російських рублів для здійснення спільного бізнесу по відновленню розбитих автомобілів та їх подальшого продажу. Крім того, ОСОБА_4 передав 1000 долірв США для придбання компютера.

Більшу частину грошових коштів відповідачем було передано ОСОБА_6, який і здійснював закупівлю авто.

Щодо боргової розписки, то відповідач пояснив, що в ній прописано 6000 доларів США, які було отримано через систему грошових переказів, 1000 доларів США, що була передана готівкою для придбання компютера, 1000 доларів США майбутній прибуток від здійснення спільної діяльності.

Поскільки при здійсненні спільної діяльності виникли ускладенення, то вчасно повернути грошові кошти позивачу відповідач не має можливості і це не залежить від нього особисто, а тому вважає позов безпідставним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає по слідуючим мотивам.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ:

ОСОБА_2 надав ОСОБА_4 розписку про те, що отримав у останнього у борг грошові кошти в сумі 10 000 доларів США та 14 000 російських рублів та зобовязався сплачувати комісію у розмірі 14% річних із загальної суми, починаючи з 01.01.2014 року щомісячно до повного погашення. У випадку неповернення боргу протягом 2014 року, комісія з 2015 року становить 20% річних до моменту погашення боргу. Також відповідач зобовязався сплатити борг до кінця 2014 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач взяв на себе зазначені зобовязання, (справжність розписки сторонами не оспорюється).

ДОКАЗИ, НАДАНІ СТОРОНОЮ ПОЗИВАЧА НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЗАЯВЛЕНИХ ВИМОГ:

- копія та оригінал розписки ОСОБА_2;

- копія прибуткового касового ордеру № 1068-1 від 08.02.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_2 2000 доларів США;

- копія прибуткового касового ордеру № 812-1 від 15.02.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_2 2000 доларів США;

- копія прибуткового касового ордеру № 823-1 від 25.02.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_2 2000 доларів США;

- копія прибуткового касового ордеру № 1660 від 21.02.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_2 61500 російських рублів;

- копія договору про надання юридичних послуг № 250/16 від 28.08.2016 року.

ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу позики грошових коштів (підтверджується розпискою відповідача). Таким чином, відповідач взяв на себе зобовязання щодо повернення грошових коштів.

Натомість вимоги про стягнення з відповідача:

- 15400 доларів США (з яких 10 000 долаів США сума основного боргу, 5400 доларів США комісія, нарахована позивачем);

- 21800 російських рублів (з яких 14000 сума основного боргу, 7800 російських рублів сума комісії);

- 27 000 російських рублів - матеріальної шкоди до задоволення не підлягають по слідуючим мотивам.

Відповідно у ст. 533 ЦК України - грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За правовим змістом цієї норми Закону всі зобовзання в Україні (крім випадків визначених спеціальним Законом ) має бути виконане у Гривні.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобовязанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобовязання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобовязання і фактичного його виконання є національна валюта України гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобовязання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ч. 1 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, заявлені вимоги про виконання зобовязання та стягнення боргу і інших складових грошового зобовязання у іноземній валюті до задоволення не підлягають.

Оскільки вимог про стягнення боргу в національній валюті - гривні (в тому числі і інших складових грошового зобовязання) до суду не надходило, суд самостійно не може вийти за межі заявлених вимог та здійснювати збирання доказів, проведення розрахунків, а тому у позові слід відмовити повністю.

Одночасно суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами позивачем не доведено, що отримання послуг за договором № 250/16, укладеним між позивачем та ТОВ "Юристи столиці" від 28.08.2016 року повязано із правовідносинами, що виникли між сторонами.

Також слід скасувати арешт, накладений на все майно, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на загальну суму 440 052,29 грн., відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2017 року (відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК Укрїни - якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову).

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 20, 60, 64, 154, 208, 212, 213, 214, 215, 292, 293, 294 ЦПК України, на підставі ст.ст. 533, 625 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 15400 доларів США, 21800 російський рублів, матеріальної шкоди в розмірі 27000 російських рублів -відмовити.

Арешт, накладений на все майно, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 на загальну суму 440 052,29 грн., відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2017 року - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення Свалявського районного суду подається до апеляційного суду Закарпатської області через Свалявський районний суд Закарпатської області.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.М.Жиганська