Рішення № 6765227, 12.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

12.11.2009Справа №2-15/4951-2009 За позовом Комунального підприємства «Автотранспортне санітарне очищування» (97420, м. Євпаторія, Чорноморське шосе, 25, ідентифікаційний код 32057414). До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Мустафаєва Енвера Серверовича ( 97400, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, буд. 143, кв. 1-а, ідентифікаційний номер 2981611070).

Про стягнення 1976,23 грн

                                                                                 Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                                  представники:

Від позивача – Лихина Н.М., довіреність № 538 від 10.11.2008р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Комунальне підприємство «Автотранспортне санітарне очищування» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Суб’єкту підприємницької діяльності-фізичної особи Мустафаєва Енвера Серверовича про стягнення 1976,23 грн

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання послуг зі збору та вивозу твердих побутових відходів № 929 від 10.08.2007р. в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, відзиву на позов не надав, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

10.08.2007р. між Комунальним підприємством «Автотранспортне санітарне очищування»(виконавець) (позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Мустафаєвим Енвером Серверовичем (споживач) ( відповідач) був укладений договір про надання послуг зі збору та вивозу твердих побутових відходів № 929. (а.с. 7)

Так, пунктом 1 Договору передбачено, що споживач доручає та зобов’язується оплатити, а виконавець – надати послуги з вивозу твердих побутових відходів.

Згідно з пунктом 4.2 Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. До 10 числа кожного місяця споживач здійснює передплату виконавцеві за поточний місяць в розмірі 50% вартості послуг, а остаточний розрахунок здійснює не пізніше останнього дня поточного місяця.

Вартість послуг складає 23,61 грн. за 1 м. куб. в місяць ( пункт4.6 Договору).

Відповідно до пункту 4.7 Договору приймання-передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами Акта наданих послуг.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем всупереч вимогам ухвал суду не представлено доказів надання послуг відповідачеві, а саме актів приймання-передачі наданих послуг у виконання вимог пункту 4.7 Договору за період з 10.08.2007р. по 01.10.2008р.

Таким чином, позивачем не представлено суду достатніх та обгрунтованих доказів надання послуг з вивозу твердих побутових відходів на суму 1976, 23грн., а отже і існування у відповідача заборгованості на вказану суму.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Проте, позивачем всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду доказів виконання умов договору, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином суд дійшов висновку відмовити в позові Комунальному підприємству «Автотранспортне санітарне очищування».

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16.11.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

                    У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.