Рішення № 67652212, 11.07.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/3145/2017

Номер справи 243/5661/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» липня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільнені, з урахуванням індексу інфляції та середній заробіток за весь час затримки, та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільнені, з урахуванням індексу інфляції та середній заробіток за весь час затримки, та моральної шкоди, посилаючись на те, що вона з 01 серпня 1977 року працювала лікарем на ОСОБА_2 підприємстві «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що підтверджується записами у її трудовій книжці. Наказом відповідача №91/П від 09 червня 2017 року її з 09 червня 2017 року звільнено з роботи.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно з Довідкою №07/698 від 21 червня 2017 року заборгованість відповідача з виплати заробітної плати за період з червня 2016 року по червень 2017 року складає 31706,06 грн.

На даний час заборгованість по заробітній платі їй не сплачено.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у тому числі заробітна плата (грошове забезпечення).

Зважаючи на наведене, заборгованість з заробітної плати у розмірі 31706,06 грн. з урахуванням індексу інфляції за період з липня 2016 року по травень 2017 року складає 33917,80 грн.

Керуючись ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденна заробітна плата за 2 останніх місяця роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата складає 115,52 грн.

Вважає, що відповідач має виплатити їй середню заробітну плату за період затримки з 10 червня 2017 року по 26 червня 2017 року, що складає 1270,72 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33917,80 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 10 червня 2017 року по 26 червня 2017 року у розмірі 1270,72 грн., витрати на правову допомогу у сумі 300,00 грн., а також моральну шкоду у сумі 5000,00 грн., оскільки в результаті порушення її прав на оплату праці було порушено її звичайний спосіб життя, вона не мала засобів до існування, для забезпечення себе та своєї сім'ї усім необхідним, відчувала сильне душевне хвилювання, змушена витрачати свій час і зусилля на звернення у різні інстанції, нести додаткові грошові витрати, пов'язані з правовою допомогою.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи належним чином була повідомлена (а.с.14,16). 11 липня 2017 року від позивача надійшла Заява, в якій вона просить суд розглянути справу без її участі (а.с.17).

Представник відповідача ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до судового засідання не зявився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України ( а.с. 14,15). Про причини своєї неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч.5 ст. 74 ЦПК України « У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

- юридичним особам та фізичним особам - підприємцям за адресою місцезнаходження ( місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців;

- фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином».

Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку ( належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Представник відповідача ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання представник відповідача не зявився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільнені, з урахуванням індексу інфляції та середній заробіток за весь час затримки, та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобовязують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обовязків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст.ст. 10, 11, 27, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобовязана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Статтею 213 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідност.60 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основним Законом України, статтею 43 Конституції України, передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 01 серпня 1977 року було прийнято на роботу лікарем до ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та 09 червня 2017 року звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 8-9).

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обовязки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Розрахунок з позивачем відповідач при звільненні не здійснив.

Згідно до вимог ч.1 ст. 57 ЦПК України «Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

Як передбачено ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

З Довідки № 07/698, виданої 21 червня 2017 року Дочірнім підприємством «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», вбачається, що розмір заборгованості підприємства перед ОСОБА_1 з невиплаченої заробітної плати з червня 2016 року по червень 2017 року складає 31706,06 грн. (а.с. 10).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 не проведений, що підтверджується письмовими матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95 структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з положеннями частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33,34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати.

В листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 708/0/4-13 від 07 травня 2013 року зазначено, що «Згідно зчастиною шостою статті 95 КЗпПзаробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 33Закону України "Про оплату праці"у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

З розрахунку, наданим ОСОБА_1, вбачається, що заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції за період з вересня 2016 року по травень 2017 року складає 33917,80 грн. (31706,06 грн. 101,8%х102,8%101,8%х100,9%х101,1%х101,0%х101,8%х100,9%х101,3%=33917,80 грн.) (а.с. 5-6).

Статтями 1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно ст. 4 вказаного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що відповідач по справі порушив строки виплати заробітної плати ОСОБА_1, суд, перевіривши наведений позивачем ОСОБА_1 розрахунок, який є правильним, виконаним відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів виплати, та не спростований відповідачем по справі, дійшов висновку про задоволення цієї частини позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати з урахуванням індексу інфляції за період з липня 2016 року по травень 2017 року у сумі 33917,80 грн.

На підставі ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясував обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язків попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції" розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності, диспозитивності, суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК повинні роз'яснити особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, регулюють провадження у справі до судового розгляду" готуючи справу до розгляду повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин, зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з'ясувати, які є докази підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз'яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду, ч. 3 - з метою врегулювання спору до судового розгляду суди мають з'ясовувати: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Зазначені процесуальні дії можуть бути вчинені лише в позовному провадженні та повинні здійснюватися не формально; суди мають вживати дієві заходи для примирення сторін та врегулювання спору до судового розгляду, зберігаючи при цьому об'єктивність і неупередженість. Зокрема, вони мають роз'яснювати сторонам можливості розгляду справи у третейському суді та порядок виконання його рішення, суть та процедуру здійснення кожної дії та їх наслідки, п.13 - при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК.

Судом встановлено, що з моменту звільнення до теперішнього часу позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі.

У відповідності до ч.1ст. 117 КЗпП України"В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку".

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток за час затримкиз 10 червня 2017 року по 26 червня 2017 року.

Приписами п. 25Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати (ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати.Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачем повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положеньстатті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв'язку з положеннями статей117,237-1цьогокодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першоїстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв'язку з положеннями статей116,117,237-1цьогоКодексуслід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13"Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем обов'язку по проведенню розрахунку із звільненим працівником, то таке є підставою для покладення на нього встановленоїст. 117 КЗпП Українивідповідальності.

Виходячи із засад законодавства, що регулює трудові правовідносини між працівником тароботодавцем, відсутність підстав для її покладення, в т.ч. у визначеному повивачем розмірі такої відповідальності має доводити роботодавець.

Тому з ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку - з 10 червня 2017 року по 26 червня 2017 року.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення середньої заробітної плати №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

Відповідно до п.8 Постанови КМУ № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Відповідно до ОСОБА_3 соціальної політики України № 11535/0/14-16/13 від 05 серпня 2016 року «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік» у 2017 році робочі дні, з 101 червня по 26 червня 2017 року склали 11 днів.

Позивач просить суд стягнути середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку, а саме за період з 10 червня року по 26 червня 2017 року, що складає 11 робочих днів.

Відповідно до Довідки № 07/698, виданої 21 червня 2017 року ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», заробітна плата ОСОБА_1, за останні два місяця, що передували звільненню складає 4505,309 грн. (2260,60 грн. за квітень 2017 року + 2244,49 грн. за травень 2017 року). Кількість робочих днів у квітні 2017 року -19 та у травні 2017 року 20 робочих днів.

Середня заробітна плата складає 115,52 грн. (4505,09 грн. / 39 робочих дня).

Враховуючи розрахунок розміру середньої заробітної плати, проведений відповідно до Постанови КМУ № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року, загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 10 червня 2017 року по 26 червня 2017 року складає 1270,72 грн. (115,52 грн. - середньоденна заробітна плата за відпрацьовані дні за 2 останні місяці * 11 днів затримки розрахунку про звільненні) (а.с. 6).

Тобто, виходячи з встановлених по справі обставин, наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13"Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як встановленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків(втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові праватаінтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Компенсаціязавданої шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем, а має самостійне юридичне значення.

У відповідності до ч.1ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкривається в ч. 2ст. 23 ЦК України, відповідно до якої встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до п.3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4„Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди " зазначено, „ що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:... в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків ".

Судом встановлено, що у період трудових відносин були порушені права ОСОБА_1, а саме право на оплату праці, оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена до теперішнього часу.

Так, звільнений працівник, якому з вини підприємства несвоєчасно виплатили належні при звільнені суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

У відповідності до ч.3ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумностіі справедливості.

У зв'язку з тим, що протиправними діями відповідача - дійсно були порушені трудові права позивача, щовимагало відОСОБА_1додаткових зусиль, у зв'язку з порушенням звичайного укладу її життя, але суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень є завищеними та підлягають зменшенню до розміру 1000,00 грн., зазначена сума є достатньою та такою, що відповідає характеру та обсягу страждань, їх тривалості та тяжкості вимушених змін у житті позивача.

Що стосується відшкодування витрат у розмірі 300 гривень, понесених позивачем на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

За ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних із розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

У відповідності до п.47 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/ 2013).

Витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-У1 «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом ( стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-У1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору ( статті 12, 42, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-У1 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»

Так, Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-IY «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах та зазначено, що розмір компенсації витрат не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

Склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також данні щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем надано квитанцію про сплату адвокату ОСОБА_4 гонорару у сумі 300 грн. за складання позовної заяви, однак не було надано розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а тому у задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити через їх недоведеність.

У відповідності до п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»: «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 88 ЦПКта керуватися тим, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (частина другаст. 88 ЦПК)».

Відповідно дост. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України „ Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до вимог п/п 1 пункту 1 частини 2ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»(з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

ЗгідноЗакону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІпрожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року складала 1600,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 33917,80 грн. та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 10 червня 2017 року по 26 червня 2017 року у сумі 1270,72 грн. та 1000,00 грн. моральної шкоди. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 640,00 грн.

У звязку з чим, з відповідача ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. за вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,88,192,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст.9, 263,617 ЦК України, ст.ст. 4,83, 116 КЗпП України, Законом України Про оплату праці, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, Законом України Про судовий збір, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільнені, з урахуванням індексу інфляції та середній заробіток за весь час затримки, та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке розташоване за адресою: 84110, Донецька область, м. Словянськ, вул. Пушкінська, будинок №2, код ЄДРПОУ 30708792, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції у сумі 33917 грн. 80 коп.,( тридцять три тисячі девятсот сімнадцять грн. 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке розташоване за адресою: 84110, Донецька область, м. Словянськ, вул. Пушкінська, будинок №2, код ЄДРПОУ 30708792, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час затримки розрахунку з 10 червня 2017 року по 26 червня 2017 року у сумі 1270 грн. 72 коп. (одна тисяча двісті сімдесят грн. 72 коп.) з якої підлягають утриманню податки і обовязкові платежі.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке розташоване за адресою: 84110, Донецька область, м. Словянськ, вул. Пушкінська, будинок №2, код ЄДРПОУ 30708792, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду у сумі 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча грн. 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке розташоване за адресою: 84110, Донецька область, м. Словянськ, вул. Пушкінська, будинок №2, код ЄДРПОУ 30708792, судовий збір на користь держави, а саме: Державної судової адміністрації, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Липська, 18/5, у сумі 640 грн. 00 коп. на доходний рахунок 31215256700001, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення постановлено та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий:

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_5