Рішення № 6765188, 10.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2009Справа №2-31/2486.1-2009 За позовом – Прокурора м.Ялта (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АРК (95000, м.Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114) до відповідача – Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –

1)          Державного підприємства «Лівадія» (смт. Лівадія, вул.Виноградна, 2)

2)          Гараджа Тетяни Владиславівни (м.Ялта, вул.Українська, 5-В, кв.74)

3)          Ради Міністрів АРК (м.Сімферополь, пр.Кірова, 13)

4)          Міністерства аграрної політики України (01001, м. Київ, вул.Хрещатик, 24)

про визнання недійсним рішення

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від прокуратури АРК – Яковлєв О.О., посв. №09211

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Від третьої особи 1 – Ващишен С.В., дов. у справі

Від третьої особи 2 - не з’явився

Від третьої особи 3 – не з’явився

Від третьої особи 4 - не з’явився

Обставини справи:

Прокурор м. Ялта діючи в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АРК звернувся до господарського суду АРК з позовом до Ялтинської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Державного підприємства «Лівадія», Гараджа Тетяни Владиславівни про визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради від 17.03.2006 р. №144 та його скасування.

Рішенням господарського суду АРК від 23.04.2008 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р., у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2009р. рішення господарського суду АРК від 23.10.2008 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 р. скасовані. Справу направлено до господарського суду АРК на новий розгляд.

Згідно резолюції Голови господарського суду АРК, справа передана на розгляд судді Привалової А.В., з присвоєнням справі номеру №2-31/2486.1-2009.

Ухвалою господарського суду АРК від 12.05.2009 р. справа прийнята до свого провадження та призначена до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Ялтинська міська рада при прийнятті спірного рішення вийшла за межі своїх повноважень та фактично розпорядилася земельною ділянкою державної власності.

Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду з огляду на необхідність надання учасниками по справі додаткових документів, на відсутність яких звертав увагу Вищий господарський суд України у своєї постанові по даній справі.

Ухвалою господарського суду АРК від 03.08.2009 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Раду Міністрів АРК та Міністерство аграрної політики України.

Прокурор у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив суд позов задовольнити, мотивуючи тим, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення вийшов за межі своїх повноважень та своїми діями фактично розпорядився земельною ділянкою державної власності, що є порушенням ч.2 ст.19 Конституції України.

Позивач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В своїх поясненнях на позовну заяву підтримав позов прокурора.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією. У відзиві на позов та доповненнях до нього вказує на необґрунтованість позовних вимог прокурора з огляду на правомірність прийнятого Ялтинською міською радою рішення в межах наданих повноважень та відповідно до земельного законодавства.

Гараджа Т.В., Рада Міністрів АРК, Міністерство аграрної політики України явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В своїх поясненнях на позов Міністерство аграрної політики України викладає, що Мінагрополітики України згоду на добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою не надавало, таким чином рішення №144 Ялтинської міської ради, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, прийнято без згоди власника права постійного користування, тобто Мінагрополітики України.

Рада Міністрів АРК надала суду свої пояснення на позов, в яких зазначила, що Рада Міністрів АРК як орган виконавчої влади уповноважена розпоряджатися землями за межами населених пунктів в АРК.

Представник третьої особи – ДП «Лівадія» проти позову заперечував, просив у позові відмовити з огляду на правомірність прийнятого відповідачем рішення, оскільки керівник підприємства в силу п.6.1 Статуту, згідно якого управління підприємством здійснює директор, мав права відмовитись від права користування земельною ділянкою, яка вже не використовується у сільськогосподарському виробничому процесі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У зв’язку з тим, що позивач та відповідач не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача, тим більше, що представники брали участь у судовому розгляді справи і надавали свої пояснення та заперечення на позов.

Розгляд справи відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, наданих у ході судового розгляду справи, пояснення третьої особи, думку прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Cкасовуючи рішення господарського суду АРК від 23.10.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.09р. по даній справі, Вищий господарський суд України в своєї постанові від 23.04.2009р. звертав увагу на те, що для вирішення даного спору необхідно надати оцінку правомірності дій відповідача щодо розпорядження землею, на якій розташоване державне підприємство, та до внесення органом державної реєстрації відповідного запису до державного реєстру земель про припинення права постійного користування, встановити підстави припинення постійного землекористування, дослідити докази знаходження земельної ділянки, право постійного користування щодо якої припинено спірним рішенням, в межах адміністративно-територіальної одиниці міста Ялта. При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що положення ст.142 Земельного кодексу України не передбачають можливість власника земельної ділянки відмовити у прийнятті добровільної відмови від постійного користувача, оформленої у відповідності до вимог закону. В силу загальних засад виникнення та припинення прав на землю право постійного користування слід вважати припиненим після внесення відповідного запису до державного реєстру земель.

Згідно зі ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ №002302 радгоспу-заводу «Лівадія» надано у постійне користування землі 118,43 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Ялтинської ради народних депутатів №39 від 09.12.1999 р. (а.с.140, т.1).

З тексту спірного рішення Ялтинської міської ради вбачається, що листом №861 від 28.12.2005р. Міністерство аграрної політики України радгосп-завод «Лівадія» добровільно відмовився від права постійного користування частиною земельної ділянки площею 0,0700 га, за адресою: м.Ялта, Південно-бережне шосе, навпроти зупинки «10-й мікрорайон», земельна ділянка №6, та просив перевести її у землі Ялтинської міської ради.

Проте на неодноразову вимогу суду зазначений лист ані відповідачем, ані ДП «Лівадія» суду не наданий з посиланням на не збереження його у матеріалах відповідача, та відсутністю листа у ДП «Лівадія». Оскільки в матеріалах справи відсутній лист-згода №861 від 28.12.2005р. Міністерства аграрної політки України радгоспу-заводу «Лівадія» про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, суд виходить з того, що сторонами не доведений факт існування цього листа, тому дослідити зміст цього листа та оцінити наявність компетенції особи, що його підписала не уявляється можливим. Тому суд, при вирішенні справи виходить з наявних у справі документів.

При цьому судом приймається до уваги письмові пояснення Міністерства аграрної політики України, якому підпорядковане ДП «Лівадія», що згода на добровільну відмову від права постійного користування зазначеною земельною ділянкою Міністерством не надавалась.

Державне підприємство «Лівадія» є правонаступником майнових прав та обов’язків державного підприємства радгоспу-заводу «Лівадія» відповідно до статуту.

17.03.2006р. Ялтинська міська рада рішенням №144 на 40 сесії 4 скликання вирішила припинити право постійного користування земельною ділянкою радгоспу-заводу «Лівадія» у зв’язку з добровільної відмовою, орієнтованою площею 0,0700 га за адресою: м.Ялта, вул.Південно-бережне шосе, навпроти зупинки №10-й мікрорайон», земельна ділянка №6, та перевести у землі запасу Ялтинської міської ради.

Пунктами 2, 3 цього рішення вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КМ №002302, виданого Державному підприємству радгоспу-заводу «Лівадія», надати Гараджа Тетяні Владиславівні дозвіл на складання проекту землеустрою по відводу та зміні цільового призначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) за адресою: м.Ялта, Південно-бережне шосе, навпроти зупинки «10-й мікрорайон», земельна ділянка №6 з земель, що знаходяться у віданні Ялтинської міської ради.

Вважаючи рішення таким, що протиречить вимогам діючого законодавства України, прокурор м.Ялта звернувся до господарського суду АРК з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно зі статутом Державного підприємства «Лівадія», зареєстрованого в Департаменті правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики України 17.01.2006 р. №718-05-01/2006, Державне підприємство «Лівадія» було створено як державне підприємство радгосп-завод «Лівадія». Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 26.12.2005 р. №747 «Про перейменування державних підприємств» державне підприємство радгосп-завод «Лівадія» перейменоване в державне підприємство «Лівадія». Державне підприємство «Лівадія» є правонаступником майнових прав і обов’язків державного підприємства радгосп-завод «Лівадія». Підприємство на добровільних засадах входить до складу Національного виробничо-аграрного об’єднання «Масандра». Підприємство засновано на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України.

Рішенням №39 від 09.12.1999р. 20-й сесії 23-го скликання Ялтинська міська рада передала радгоспу-заводу «Лівадія» земельні ділянки в постійне користування загальною площею – 118,43га., на підставі якого радгоспу-заводу «Лівадія» виданий державний акт для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.140, 141, т.1)

Згідно зі статтею 92 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у 2006 році, яка діяла на момент спірного рішення, окремі положення Земельного кодексу України застосовуються з урахуванням змін, у тому числі статті 84 Земельного кодексу України та пункту 12 розділу X «Перехідні положення».

Згідно з частиною 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до пункту «ж» частини 3 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 та пункту «ж» частини 3 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2005р., чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї).

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2005р., чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства. у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з довідкою Ялтинського міського управління земельних ресурсів №8800-2/10-25 від 22.05.2007р. межі м.Ялта знаходяться на узгодженні в Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, в Ялтинському управлінні земельних ресурсів будь-які картографічні матеріали та рішення ради по межах м.Ялта відсутні (а.с.6, т.1). Також в матеріалах справи наявне рішення №11 Ялтинської міської ради від 14.07.2006р., яким узгоджений проект встановлення меж міста Ялта та вирішено просити Верховну Раду АРК внести до Верховної Ради України пропозиції щодо встановлення меж міста. Верховна Рада АР Крим рішенням №302-5/06 від 20.12.2006р. вирішила узгодити межі міста Ялта, передбачив включення у межі міста 1793,867га, та клопотати перед Верховною Радою України про встановлення меж міста Ялта (а.с.138, 139, т.1). Рішення Верховної Ради України щодо встановлення меж міста Ялта не прийнято, доказів зворотнього суду не представлено. Отже суд приходить до висновку, що до дійсного часу межи міста Ялта не встановлені, а відтак землі державної та комунальної власності ні на час прийняття спірного рішення, ні досі не розмежовані.

Таким чином, в силу приписів статті 84, пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України Ялтинська міська рада не мала права розпоряджатись рішенням №144 від 17.03.2006р. земельною ділянкою, на якій розташоване державне підприємство «Лівадія», а отже земельною ділянкою державної власності. За таких обставин, рішення Ялтинської міської ради №144 від 17.03.2006р. є таким, що прийнято з порушенням закону, а тому воно підлягає визнанню недійсним з моменту прийняття.

При цьому, слід зазначити, що наведені приписи закону не пов’язують віднесення земельних ділянок до державної власності саме з прийняттям відповідного рішення про їх передачу у державну власність, а відносять до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, земельні ділянки, на яких розташовані державні підприємства, яким є ДП «Лівадія». Тому довід відповідача про відсутність рішення про передачу земельної ділянки до земель державної власності судом відхиляється, оскільки є таким, що не грунтуєтсья на законі.

Згідно з пунктом «а» статті 16 та частини 8 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2005р., чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) до повноважень Ради Міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п’ятою, дев’ятою цієї статті.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, є зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що спірним рішенням підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Лівадія» визначено саме добровільна відмова, тобто приймаючи спірне рішення відповідач керувався положеннями ст.142 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, виходячи із системного аналізу змісту положень ст.16, ч.ч.2.3 ст.84, ч.ч.3.4 ст.142, ч.8 ст.149 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2005 р., чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) розпорядження, в тому числі припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності (входить до складу земель державного підприємства «Лівадія») та не може передаватись у комунальну власність, належить до повноважень Кабінету Міністрів України або Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, але аж ніяк не Ялтинської міської ради.

Зі змісту частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України вбачається, що добровільна відмова землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою у вигляді заяви повинна бути адресована саме до власника земельної ділянки, який за результатами розгляду такої заяви і приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою. В даному ж випадку власником спірної земельної ділянки є держава в особі Кабінету міністрів України або Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, а тому адресований Ялтинській міській раді та розглянутий нею лист-згода №861 від 28.12.2005р. не породжує жодних юридичних наслідків в аспекті виникнення передбачених частиною 3 статті 142 Земельного кодексу України передумов для припинення права постійного землекористування ДП «Лівадія».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2009р. з аналогічній справі №2-8/5143-2008р.

Також слід зазначити, що в силу загальних засад виникнення та припинення прав на землю право постійного користування слід вважати припиненим після внесення відповідного запису до державного реєстру земель, на що вказує Вищий господарський суд Україні у своєї постанові від 23.04.2009 р. по даній справі. Проте відповідач не провівши фактичного припинення права постійного землекористування неправомірно своїм рішенням №144 від 17.03.2006р. розпорядився земельною ділянкою одночасно припинивши право постійного користування ДП «Лівадія» і надавши дозвіл фізичній особі на складання проекту землеустрою зі зміною при цьому цільового використання земельної ділянки.

Посилання відповідача на ту обставину, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ДП «Лівадія» не зареєстрований у встановленому законом порядку і не є доказом наявності права користування судом відхиляються, оскільки земельною ділянкою ДП «Лівадія» користується на підставі рішення Ялтинської міської ради №39 від 09.12.1999р., яке породжує для державного підприємства «Лівадія» правові наслідки у сфері земельних відносин. Правомірність користування землею, наданою радгоспу-заводу «Лівадія» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ніким не оспорена.

Суд також відхиляє помилкові посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що оскаржуваним рішенням Ялтинська міська рада не розпорядилася спірною земельною ділянкою, а лише дозволила розробляти проект її відведення та подальше його погодження, оскільки оформлене пунктом 3 спірного рішення №144 від 17.03.2006р. надання громадянці Гараджа Т.В. дозволу на складання проекту землеустрою по відведенню та зміні цільового призначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,07га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) є правовим наслідком припинення користування ДП «Лівадія» вказаною земельною ділянкою пунктом 1 спірного рішення. В свою чергу, передбачене спірним рішенням припинення права постійного користування ДП «Лівадія» земельною ділянкою є проявом реалізації органом місцевого самоврядування повноважень по розпорядженню цією земельною ділянкою, які згідно чинного на той час земельного законодавства вказаному органу не належали.

Крім того, суд відхиляє помилкові посилання відповідача на судове рішення у справі №2-8/3665-2007 за участю ДП «Лівадія» та Ялтинської міської ради, яке набрало законної сили та яким, на думку відповідача, встановлено факти, що не підлягають доказуванню у цій справі, оскільки суб’єктний склад сторін у зазначеній справі та даній справі не є тотожним, а тому встановлені цим судовим рішенням факти не є такими, що мають преюдиціальне значення в розумінні ч.2 ст.35 ГПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прийнявши оспорюване рішення про припинення права постійного користування державного підприємства «Лівадія» земельною ділянкою орієнтовною площею 0,0700 га, Ялтинська міська рада перевищила свої повноваження, оскільки порушила приписи п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2005 р.), якими з компетенції сільських, селищних, міських рад по розпорядженню земельними ділянками в межах населених пунктів прямо виключено землі, на яких розташовані державні підприємства.

При таких обставинах справи, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у порядку ст.49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 10.11.2009р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 16.11.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним рішення №144 40 сесії 4 скликання Ялтинської міської ради від 17.03.2006р. «Про надання Гараджа Тетяні Владиславівни дозволу на складення проекту землеустрою з відводу та зміни цільового призначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: м.Ялта, вул.ПБШ. навпроти зупинки «10-й мікрорайон», земельна ділянка №6 на землях Ялтинської міської ради»

3.          Стягнути з Ялтинської міської ради, (98600, м.Ялта, пл.Радянська, 1, ОКПО 25149223) в дохід державного бюджету України (рахунок №31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ОКПО 34740405) держмито в сумі 85,00 грн.

4.          Стягнути з Ялтинської міської ради, (98600, м.Ялта, пл.Радянська, 1, ОКПО 25149223) в дохід державного бюджету України (рахунок №31218259700002 в ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополь, код платежу 22050000, ОКПО 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 118,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу прокурора, сторін та третіх осіб рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.