Рішення № 676505, 29.05.2007, Господарський суд Чернігівської області

У К Р А Ї Н А

Г О С П О Д А Р С Ь К И Й С У Д

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів

проспект Миру , 20 тел. 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

22 травня 2007р. справа № 2/113(1/155/10/1/1(10/508з)

За позовом: закритого акціонерного товариства „Баско”

м. Київ, вул. Червоноармійська, 38

до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України” „Чернігівнафтогазгеологія”

м. Чернігів, вул. Шевченка, 15

про стягнення 447694,98 грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін:

Від позивача: заст. комерційного директора Шигірт Ю.Ф., уповноважений представник Гук А.Р.

Від відповідача: пров. юрисконсульт Осмаловська Г.І., нач. відділу Скумін П.С.

Рішення приймається після перерви, що оголошувалася у судовому засіданні.

Заявлений позов про стягнення з відповідача 447694,98 грн. збитків, спричинених внаслідок невиконання останнім рішення Комітету по управлінню спільною діяльністю (протокол № 13 від 03.02.1999р.) щодо визначення ціни на постачання природного газу та порядку розрахунків для ЗАТ „Таіс-95”.

Заявою від 13.03.2007р. позивач зменшив розмір позовних вимог в частині збитків та просить стягнути 278056,29 грн. неодержаних доходів. Згідно з заявою позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних в сумі 62676,37 грн. та судові витрати, включно з оплатою послуг адвоката, в розмірі 48360 грн.

Сума в 278056,29 грн. розрахована позивачем, виходячи з різниці між ціною, за якою газ повинен був продаватися та фактично продавався ЗАТ „Таіс-95”.

Позивач вважає, що внаслідок завдання шкоди у відповідача виникло грошове зобов’язання відшкодувати всі не одержані доходи. Позивач, нараховуючи 3% річних, посилається на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України судом розглядаються вимоги позивача з урахуванням цієї заяви.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи тим, що довіреність інвестора № 323 від 26.12.1996р. видана в період дії першої редакції договору про спільну діяльність, який втратив чинність, договір в новій редакції підписаний 28.02.1997р., довіреність нотаріально не посвідчена, довіреність № 323 від 26.12.1996р. не давала повноваження відповідачеві на укладення договорів, пов’язаних з веденням сумісної діяльності, укладений договір між відповідачем та ЗАТ „Таіс-95” не можна розглядати як укладений в інтересах договору про СД, протокол № 13 від 03.02.1999р. підписаний не уповноваженими особами, рішення про встановлення ціноутворення для певної категорії споживачів природного газу мало міститися лише в програмі спільної діяльності, у протоколі не вказано метричної одиниці газу, відсутній обсяг продукції, неналежним чином визначений порядок розрахунку, ціна газу у доларах США суперечить законодавству, встановлення ціни на газ у розмірі 57 дол. США суперечило ст. 4 Закону України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, сторони не виступають в якості кредитора та боржника, а є учасниками сумісної діяльності, необхідно керуватися ст. 433 ЦК УРСР, а не ст. 203 ЦК УРСР, у відповідача не виникло зобов’язання з укладення договору на передбачених умовах внаслідок дефектності самої підстави виникнення зобов’язання, 3% річних нараховані безпідставно.

22.05.2007р. до судового засідання надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на більш пізніший термін після 20.06.2006р. у зв’язку з неможливістю представника прийняти участь у засіданні в силу відпустки та не проводити засідання без його присутності.

Дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхиляється, оскільки в всупереч ст. 33 ГПК України не надано доказів у підтвердження відпустки представника, неможливості направити у судове засідання представника, ст. 28 цього Кодексу не обмежує право представляти інтереси юридичної особи у суді певним колом осіб, за заявою сторін строк розгляду справи продовжений до 25.05.2007р., відповідач мав можливість забезпечити участь представника у судовому засіданні 22.05.2007р.

Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії „Надра України” „Чернігівнафтогазгеологія” згідно з наказом НАК „Надра України” від 23.07.2001р. № 62 (т. 2 а.с. 199) є правонаступником державного геологічного підприємства „Чернігівнафтогазгеологія”

21.06.1996р. між сторонами укладено договір № 23-4/96 про спільну діяльність на геологічне вивчення з дослідно-промисловою експлуатацією Луценківського газоконденсатного родовища строком дії 10 років з дати підписання (т. 5 а.с. 86-90). Договір погоджений з Держкомгеології, зареєстрований в податкових органах. Чернігівським центральним відділенням Промінвестбанку України для сумісної діяльності сторін відкритий рахунок 21.06.1996р.

Предметом договору є, у т.ч. здійснення сумісної діяльності по дорозвідці і дослідно-промисловій експлуатації Луценківського газоконденсатного родовища для досягнення спільної господарської цілі –одержання прибутку (п. 1.1.).

Згідно з п. 3.3 договору під керівництвом і контролем з боку Комітету по управлінню підприємство (відповідач) за довіреністю інвестора (позивач) веде всю організаційну, фінансову, бухгалтерську і практичну діяльність по проведенню геологічного вивчення і дослідно-промисловій експлуатації родовища відповідно до Програми сумісної діяльності, Бюджету сумісної діяльності та рішенням Комітету з управління.

Згідно з ч. 3 ст. 431 ЦК УРСР (діючого на час укладення угоди) особа, якій доручено ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність (відповідач), діє на підставі довіреності, підписаної іншими учасниками договору. Зазначена норма Закону не вказує на необхідність нотаріального посвідчення договору.

Отже довіреність на укладення угод, що не потребують нотаріальної форми, могла бути нотаріально не посвідчена (ст. 65 ЦК УРСР).

Довіреність відповідає вимогам ст. 66 ЦК УРСР щодо підписання її уповноваженою особою з прикладенням печатки. Довіреність підписана головою ради директорів Дегтярем С.С., який призначений на цю посаду строком до 31.12.1996р. на зборах акціонерів 06.01.1995р. (т. 6 а.с. 22). Згідно з п. 9.9. статуту позивача, що затверджений зборами акціонерів 26.12.1994р. (т 5 а.с. 105-107), голова ради директорів вступає у правовідношення від імені товариства без особливого на це доручення. Отже голова ради директорів мав право укладати угоди від імені юридичної особи, які передбачені цивільним законодавством, а також такі, що ним не передбачені, але йому (законодавству) не суперечать.

Зі змісту довіреності № 323 від 26.12.1996р., яка видана строком на 3 роки (т. 5, а.с. 57), випливає, що позивач надав повноваження відповідачеві діяти на виконання вказаного договору. Дії ж передбачають і укладення договорів, що пов’язані з сумісною діяльністю.

28.02.1997р. сторони внесли зміни і доповнення в договір № 23-04/96 від 21.06.1996р., виклавши його в новій редакції, включаючи уточнення найменування договору - про сумісну діяльність на геологічне вивчення, з дослідно-промисловою експлуатацією і промисловою розробкою Луценківського газоконденсатного родовища (т. 1, а.с. 7-13). При цьому дата укладення договору № 23-04/96 не змінилася, чинність договором від 21.06.1996р. не втрачена.

Згідно з вказаним договором у редакції від 28.02.1997р. (надалі договір) строк його дії встановлений впродовж 20 років з дати підписання. Предметом договору є здійснення сумісної інвестиційної діяльності по створенню виробничих потужностей для до розвідки дослідно-промислової і подальшої промислової розробки Луценківського газоконденсатного родовища, впровадження передової техніки і технологій в області промислово-геофізичних досліджень свердловин і пластів, капітального ремонту свердловин, облаштування родовища; ведення сумісної виробничо-господарської діяльності по добуванню газу і конденсату в процесі освоєння і розробки Луценківського родовища з використанням виробничих потужностей і основних фондів, в т.ч. створених в процесі реалізації даного договору; отримання доходів від сумісної діяльності у вигляді балансового прибутку або продукції.

В договорі сторони визначили Комітет з управління як вищий керуючий орган, що складається із керівників у повноважних представників учасників, який приймає рішення по питаннях сумісної діяльності, що стосуються підготовки змін і доповнень до договору, затвердження Програми сумісної діяльності, бюджетів сумісної діяльності, реалізації і припинення сумісної діяльності.

Ведення сумісних справ по виконанню умов договору, організації та керівництво роботами, представництво перед третіми особами доручено під керівництвом і контролем з боку Комітету з управління підприємству (відповідач), яке наділяється відповідними повноваженнями від імені учасників; оперативне керівництво діяльністю здійснюється статутними органами управління підприємства (п. 3.6.).

Підприємство укладає договори, пов’язані з забезпеченням сумісної діяльності, від свого імені набуває цивільні права і несе обов’язки за договорами; укладені підприємством договори створюють права і обов’язки для інших учасників у відповідності з діючими довіреностями (п. 3.8).

Згідно з п.п. 3.11., 3.13. договору всі питання здійснення сумісної діяльності, які потребують взаємо узгоджених рішень, розглядаються Комітетом з управління, рішення якого оформляється протоколом, який підписують всі учасники (або уповноважені представники), які діють на підставі довіреності.

Відповідно до ст. 430 ЦК УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети.

З підписанням договору у сторін виникли права та обов’язки (ст. 4 ЦК УРСР), які повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються (ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР, які кореспондуються з ст.ст. 556, 526 ЦК України).

Учасники договору зобов’язалися дотримуватися його умов та виконувати рішення Комітету з управління (п. 5.1.)

Відповідно до п. 9.1. договору реалізація продукції, що одержана від спільної діяльності, здійснюється підприємством за дорученням інших учасників договору.

З договору не вбачається, що питання ціноутворення мають відображатися лише у програмі сумісної діяльності. Натомість п. 6.3. договору передбачено, затвердження такої програми є компетенцією Комітету з управління. Тобто з договору випливають повноваження Комітету з управління встановлювати ціну на продукцію для реалізації сумісної діяльності.

Про таку компетенцію Комітету з управління і погодження з цим вказує довідка відповідача від 06.11.2000р. № 11-105 (т. 1, а.с. 51), в якій вказано, що ціна газу за період травень –жовтень 1999 року затверджена Комітетом з управління.

Порядок розподілу прибутку між учасниками передбачений статтею 8 договору.

Комітетом з управління сумісною діяльністю 03.02.1999р. прийнято, зокрема рішення про укладення з ЗАТ „Таіс-95” договору на поставку природного газу за ціною 57 дол. США, при цьому визначений порядок розрахунків –50% грошовими коштами, 50% - заліками по платежах в місцевий бюджет. Ціна визначена за 1 тис. куб. м, що є загальноприйнятою одиницею у розрахунках за газ. Такий порядок визначення ціни застосований, зокрема у наказі Міністерства економіки України № 121 від 31.10.1997, „Про затвердження цін на газ природний і тарифів на послуги з його транспортування на 1998 рік”. У довідці від 06.11.2000р. (т. 1а.с. 51) відповідач вказав, що ціна газу затверджена Комітетом з управління за 1000 куб.м. У відповіді від 27.09.2000р. № 19-7 на претензію (т. 1, а.с. 28) відповідача вказує ціну газу за 1000 м. куб.

Ціна газу визначена Комітетом з управління в еквіваленті до дол. США. Іноземна валюта не використовувалася як засіб платежу, що підтверджується розрахунком за газ, що складений відповідачем (т. 1 а.с. 101), актами взаємозаліку (т. 1 а.с. 92, 93), довідкою відповідача (т. 1, а.с. 94). Відповідач не надав доказів зайняття сторонами монопольного становища.

Рішення оформлене протоколом № 13, який підписаний членами Комітету Марухняком В.М, Коробкіним Г.Г., Дегтярем С.С., Шигіртом Ю.Ф. (т. 1, а.с. 20).

Марухняк В.М. та Коробкін Г.Г. до Комітету з управління включені наказом відповідача від 28.06.1996р. № 61 (т. 5 а.с. 61).

Шигірт Ю.Ф. та Дегтяр С.С. діяли на підставі довіреностей відповідно №№ 3 та 4. У довіреностях зазначено місто вчинення –Київ та дата вчинення –01.02.1999р. (т. 3, а.с. 70, 71). Про вчинення довіреностей саме 01.02.1999р. вказує зазначення в них цієї дати та строку дії 1 рік до 01.02.2000р.

Окрім того, в Комітет з управління Дегтяр С.С. призначений наказом від 26.06.1996р. № 14 (на строк дії договору), а Шигірт Ю.Ф. введений до складу Комітету наказом від 12.05.1998р. № 12 (т. 5, а.с. 99, 100).

Наказ від 12.05.1998р. № 12 та довіреності від 01.02.1999р. підписані Кузьменком О.В., який призначений головою ради директорів з 15.09.1997р. до 31.12.1999р. на зборах акціонерів ЗАТ „Баско” 15.09.1997р. (протокол № 6, т. 6 а.с. 21).

Згідно з ст. 62 ЦК УРСР представництво може виникати, зокрема на підставі довіреності, закону або адміністративного акту.

Рішення Комітету з управління СД від 03.02.1999р. є чинним, оскільки прийняте повноважними представниками сторін більшістю голосів (п. 10.1. договору), підлягає обов’язковому виконанню учасниками договору.

Відповідач уклав договір № 23-63/98 на поставку природного газу ЗАТ „Таіс-95” за ціною 172,72 грн. за кожну тисячу куб.м., що відповідає 3,427 грн. за 1$ США по курсу НБУ (50,4 дол. США за 1 тис. куб. м.), яка є нижчою, ніж встановлено рішенням Комітету з управління (т. 1 а.с. 14-16).

Договір з ЗАТ „Таіс-95” укладений в межах дії договору про сумісну діяльність, оскільки довіреність № 323 від 26.12.1996р. не припинена (ст. 69 ЦК УРСР), у реквізитах договору відповідач зазначив р/р № 26007301831681 в Чернігівському головному відділенні Промінвестбанку України, який відкритий саме для сумісної діяльності сторін (довідка банку від 02.10.2001р. № 05-218, т. 2, а.с. 215), в рахунках-фактурах за червень-листопад 1999р. (т. 1 а.с. 64-69), що виставлені ЗАТ „Таіс-95” для оплати за газ за договором № 23-63/98, відправником зазначено СД відповідача та позивача. Про укладення відповідачем договору з ЗАТ Таіс-95” в межах сумісної діяльності вказує довідка підприємства від 08.12.2000р. № 139-СД (т. 1 а.с. 94), розрахунок за газ (т. 1, а.с. 101).

Водночас дата укладення, яка приведена у договорі № 23-63/98 – 30.12.1998р., не відповідає дійсності, оскільки рахунок для СД сторін переоформлений банком на № 26007301831681 лише з 19.02.1999р. (т. 2, а.с. 215). Таким чином договір № 23-63/98 підприємством з ЗАТ „Таіс-95” укладений не раніше 19.02.1999р., під час дії рішення Комітету з управління від 03.02.1999р.

Додатковою угодою № 2 від 26.07.1999р. встановлено ціну на газ з 01.07.1999р. в розмірі 111,87 грн. за 1 тис. м. куб. , що становить 28,33 дол. США (т. 1, а.с. 18,19).

Для ЗАТ „Таіс-95” ціна газу Комітетом з управління не змінювалася.

Таким чином суд вважає, що відповідач, не виконавши рішення Комітету з управління стосовно ціни продажу газу для ЗАТ „Таіс-95”, порушив договірні зобов’язання, заподіяв збитки позивачеві у вигляді не одержаних доходів (ст. 203 ЦК УРСР, 22 ЦК України) у сумі 278056,29 грн.

Роблячи такий висновок, суд виходить також з того, що згідно з п. 13 протоколу аудиторської перевірки сумісної діяльності сторін за період з 01.01.996р. по 31.03.1999 р. від 05.08.1998р. середня ціна реалізації газу складає 60 дол. США за тис. куб. м. (т. 2. а.с. 155-157), в договорах від 30.12.1998р., які укладені відповідачем у межах сумісної діяльності, з АТ „Софія”, ВАТ „Мелітопольський міськмолзавод” указана ціна газу відповідно 66,66 дол. США та 68,4 дол. США за кожну тис. куб. м. (т. 2 а.с. 74, 75). 30.12.1998р. відповідачем укладені договори на поставку природного газу на 1999 рік з ТОВ „Форос”, ВАТ „Васильківський механічний завод”, ВАТ „Трипільський біохімічний завод” за ціною відповідно 68,4 дол. США, 66,66 дол. США, 70,02 дол. США за тис. м. куб. (т. 6, а.с. 31, 32, 33)

Тобто наведене свідчить, що ціна газу в еквіваленті 57 дол. США на 1999р. не є найвищою.

Доказів у підтвердження пропозиції ЗАТ „Таіс-95” укласти договір на поставку газу за ціною, яка б була меншою, ніж еквівалент 57 дол. США, та відмови останнього на укладення договору за таких умов до матеріалів справи не надано.

Протоколи засідань Комітету з управління СД № 14 від 26.02.1999р., № 15 від 09.04.1999р., від 15.07.1999р. (т. 1, а.с. 21-23) визначають мінімальну ціну на природний газ. Максимальна ціна цими протоколами не визначена.

Згідно з довідкою відповідача від 08.05.2001р. № 27-СД (т. 2, а.с 178) позивачу нараховані дивіденди в розмірі більш ніж 9 млн. грн. За актом від 29.09.2000р. ( т. 1, а.с. 92) проведений взаємозалік між ЗАТ „Баско” та сумісною діяльністю сторін, заборгованість має позивач перед сумісною діяльністю у розмірі 2947984,22 грн. В цьому акті не відображені заявлені збитки. Проте це не вказує на їх відсутність, оскільки акт взаємозаліку складений сторонами за погодженням. Про стягнення збитків з зазначених підстав позивач звернувся до суду заявою від 12.10.2000р.

Отже в частині стягнення не одержаного доходу у сумі 278056,29 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню.

В частині стягнення 3% річних у позовних вимогах слід відмовити, оскільки ні ст. 214 ЦК УРСР, ні ст. 625 ЦК України не передбачено нарахування інфляційних на збитки.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог. Проте заявлені судові витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката, стягненню не підлягають.

У платіжних дорученнях про перерахування позивачем коштів адвокатській фірмі ЛББ та К (т. 5, а.с. 69-72) підставою платежу зазначено передплата за юридичні послуги згідно з рахунками 3/в від 11.12.06, 2/в від 14.11.06, 4/в від 18.01.07, 5/в від 21.02.07. Рахунки (т. 6, а.с. 16-19) виписані на підставі договору № к/в-1 від 09.10.2006р. З їх змісту слідує, що до оплати виставлені рахунки за абонентське юридичне обслуговування, плата за яке передбачена п. 4.1. договору к/в-1 від 09.10.2006р., що укладений між позивачем та Адвокатською фірмою „Логуш, Борсук, Бронфман та Калишевич” (т. 6, а.с. 15). Пунктом 2.1. договору зазначено, що абонентське обслуговування є постійною і безперервною діяльністю Адвокатської фірми, яка оплачується Клієнтом (позивач) щомісячно незалежно від кількості завдань та об’єму виконаних робіт.

З огляду на це суд дійшов висновку про недоведеність витрат на оплату послуг адвоката, які пов’язані виключно з провадженням у цій справі.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра

України” „Чернігівнафтогазгеологія” (м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, код 01431535, р/р 26002301832340 у філії Чернігівського центрального відділення ПІБ м. Чернігова, МФО 353456) на користь закритого акціонерного товариства „Баско” (м. Київ, вул. Червоноармійська, 38, код 22936624, р/р 26000012816944 в Укрексімбанку, МФО 322313) 278056,29 грн. не одержаних доходів, 1387,3 грн. держмита.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 29.05.2007р.

Суддя С.І. Михайлюк

29.05.07