Вирок № 67648415, 10.07.2017, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1689/17

Провадження: № 1-кп/484/210/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді: - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання : - Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016150110003390, по обвинуваченню

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Садибне Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, неповнолітніх дітей не має, має середню спеціальну освіту, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України;

за участю учасників судового провадження

прокурора: - Маковєєнка О.О.

представника потерпілої особи: - ОСОБА_5

обвинуваченого: - ОСОБА_3

захисника: - Непомящої Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

20.12.2016 приблизно о 17:45 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «Daewоо Lаnos», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 рухався у темну пору доби в умовах недостатньої видимості з увімкненим світлом фар головного освітлення в режимі «ближній» по правій смузі руху слизької (мокрий сніг) асфальтованої проїзної частини дороги, яка мала по одній смузі для руху в кожному напрямку, по вул. Одеська в м. Первомайську Миколаївської області, зі сторони вул. Коротченка, наближаючись до перехрестя з вул. 8-ї Повітряно-десантної дивізії, зі швидкістю, яка не перевищувала значення швидкості руху транспортного засобу, допустимого у вказаних умовах видимості.

В цей час по пішохідному переходу, позначеному дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 Правил дорожнього руху України, видимість яких не була нічим обмежена, рухався пішохід - пенсіонерка ОСОБА_7, яка переходила вул. Одеська зліва-направо по ходу руху автомобіля «Daewоо Lаnos».

Під час наближення вказаного автомобіля до пішохідного переходу ОСОБА_3 грубо, умисно порушив вимоги пунктів 2.3 «б» та 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме: керуючи транспортним засобом, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, яка полягала у зупинці іншого транспортного засобу, що зупинився перед пішохідним переходом, відповідно обмеживши оглядовість пішохідного переходу з місця водія, а також при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому в цей час перебував пішохід, після виникнення небезпеки для руху (у вигляді пішохода, який наближався до смуги його руху), яку він об'єктивно був спроможний виявити (оскільки світло фар головного освітлення забезпечувало достатню видимість перешкоди), вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу.

Умисно порушуючи зазначені вище Правила дорожнього руху України, ОСОБА_3 передбачав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, проте легковажно розраховував на відвернення цих наслідків, застосувавши екстрене гальмування, але цим уникнути небажаних наслідків не зміг та передньою частиною свого автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка переходила проїзну частину дороги в межах пішохідного переходу, хоча фактично міг уникнути наїзду у разі завчасного зменшення швидкості, коли здійснював попутний роз'їзд з автомобілем, який зупинився перед пішохідним переходом і практично повністю обмежив оглядовість лівої частини пішохідного переходу.

Потерпіла відразу після ДТП (20.12.2016р. о 18 год. 15 хв.) була доставлена до Первомайської ЦМБЛ.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди (контактування з автомобілем) пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у виді переламу обох кісток правої гомілки, струсу головного мозку, забійної рваної рани голови, забій м'яких тканин голови, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 48-М від 26.01.2017р. відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я.

Обвинувачений у судовому засіданні свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно 20.12.2016р. приблизно о 17:45год., керуючи автомобілем «Daewоо Lаnos», він рухався по вул.. Одеській в м.Первомайську зі сторони вул.. Коротченка. В машині також знаходилась його дружина з дитиною. Було темно та дорога була слизькою. Перед поворотом на вул. 8-ї Повітряно-десантної дивізії та пішохідним переходом автомобіль, який рухався попереду нього, намагаючись здійснити поворот на вказану вулицю, встав, закривши йому оглядовість ділянки дороги, де був пішохідний перехід. Об'їжджаючи зазначений автомобіль, він, не зупиняючись, продовжив рух та здійснив наїзд на потерпілу. До цього потерпілу він не бачив. Одразу його дружина викликала працівників поліції та «швидку допомогу». Він залишився на місці ДТП з працівниками поліції, а його дружина поїхала разом із потерпілою до лікарні. Перші дні вони оплачували лікування потерпілої, однак на третій день приїхала донька потерпілої та сказала, щоб вони не з'являлись до потерпілої. Цивільний позов, заявлений потерпілою, він визнає частково в розмірі 5 000грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування та 5000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Добровільно він передав представнику позивача 5000грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування. Моральну шкоду він не відшкодував через відсутність коштів. Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах Держави в особі Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні Миколаївської області визнав в повному обсязі.

Від потерпілої до суду надійшла заява, в якій вона позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розглянути справу без її участі та призначити обвинуваченому суворе покарання.

Вина обвинуваченого також підтверджується доказами, наданими прокурором.

Так, відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.12.2016р. оглянута ділянка дороги по вул.. Одеській в районі повороту на вул. 8-ї Повітряно-десантної дивізії, де знаходиться пішохідний перехід.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 48-М від 26.01.2017р. у ОСОБА_7 виявлено: закритий перелом обох кісток правої гомілки, струс головного мозку, забійну рвану рану голови, забій м'яких тканин голови. Дані тілесні ушкодження могли виникнути 20.12.2016р. при ДТП в результаті наїзду легкового автомобіля на пішохода і відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я. Місцем контакту транспортного засобу з пішоходом є верхня третина правої гомілки, де міститься перелом кісток верхньої третини правої гомілки, при умові, що потерпіла займала вертикальне положення. Пошкодження в області голови могли виникнути в другій та третій фазі ДТП, в результаті падіння потерпілої на транспортний засіб і дорожнє покриття.

Відповідно до висновку експертизи технічного стану транспортного засобу №5 від 27.01.2017р., на момент ДТП ходова частина, рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля «Daewоо Lаnos», реєстраційний номер НОМЕР_1, перебували в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам ПДР України та ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортних засобів, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на його рух.

Згідно висновку судової інженерно-транспортної (трасологічної) експертизи №4 від 24.01.2017р., проведеним оглядом даного транспортного засобу та проведеним дослідженням ушкоджень на даному автомобілі можна вказати, що контактування автомобіля «Daewоо Lаnos», реєстраційний номер НОМЕР_1, із перешкодою (тілом пішохода) відбувалося передньою лівою частиною автомобіля, а саме: лівою частиною переднього державного реєстраційного номера, лівою частиною декоративної накладки панелі переднього бампера, передньою лівою та центральною частиною капоту з подальшим перекиданням тіла та контактуванням з лівою частиною капоту та лівою частиною переднього вітрового скла. В даному випадку однозначно та об'єктивно встановити, де саме відносно меж проїзної частини (в цифровому значенні) стався наїзд автомобіля на пішохода, по причинам, вказаним в дослідницькій частині даного висновку (відсутність сукупності достатньої кількості ознак, за якими можна визначити дане місце), не є можливим. Згідно проведеного розрахунку величина швидкості руху автомобіля «Daewоо Lаnos» згідно виявлених слідів гальмування, складає біля 24-38 км/год. Дане значення швидкості, по причинам вказаним в дослідницькій частині даного висновку, являється мінімальним».

З протоколів проведення слідчого експерименту від 23.02.2017р. за участю обвинуваченого, та від 28.03.2017р. за участю потерпілої, вбачається, що учасники дорожньо-транспортної пригоди розповіли про її обставини та показали розташування учасників на місці ДТП.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди №234 від 11.05.2017р. у вказаній дорожній ситуації водій автомобіля «Daewоо Lаnos» ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.2 та п.18.1 Правил дорожнього руху України. В дорожній ситуації, обставини якої розглядаються, в діях водія автомобіля ОСОБА_3 вбачаються невідповідності технічним вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України. Проведеним дослідженням встановлено, що в наведеній дорожній ситуації водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди. В дорожній ситуації, обставини якої розглядаються, дії водія автомобіля «Daewоо Lаnos», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого йому органами досудового розслідування за обставин, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, та роз'яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, в апеляційному порядку.

Фактичні обставини злочину свідчать про те, що 20.12.2016р. приблизно о 17:45год. обвинувачений, керуючи автомобілем марки «Daewоо Lаnos», реєстраційний номер НОМЕР_1, у темну пору доби в умовах недостатньої видимості по вул. Одеська в м. Первомайську Миколаївської області, умисно порушив вимоги пунктів 2.3 «б» та 18.1 Правил дорожнього руху України, в наслідок чого на пішохідному переході за поворотом на вул.. 8-ї Повітряно-десантної дивізії грубо, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, яка отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до вимог, викладених в п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання»при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст.. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст.. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Обираючи міру покарання суд враховує, що обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд вважає повне визнання своєї вини та щире каяття у скоєному, добровільне часткове відшкодування витрат на лікування, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, дані про його особу, обставини вчинення злочину, дії обвинуваченого після вчинення злочину, думка потерпілої, висновки досудової доповіді, складеної Первомайським міськрайонним відділом з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, незважаючи на ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дають підстави для призначення йому покарання в межах санкцій ч.1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі та свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні обвинувачений та захисник просили не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, вказуючи, що він не працює, його мати є інвалідом ІІІ групи та проживає в сільській місцевості. На території її домоволодіння обвинувачений обробляє город, таким чином забезпечуючи свою сім'ю продуктами харчування. Позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його можливості допомагати матері та утримувати членів своєї родини.

Однак, такі твердження не знайшли підтвердження в судовому засіданні. Так, обвинувачений є працездатним, але постійної роботи немає. Проживає він разом з дружиною ОСОБА_9 та її сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 В судовому засіданні обвинувачений надав копію довідки про те, що ОСОБА_11 є інвалідом ІІІ групи безстроково та їй протипоказана тяжка фізична праця, однак жодного доказу на підтвердження того, що остання є його матір'ю та потребує постійного догляду, суду не надано. Також суду не надані докази того, що єдиним джерелом існування сім'ї обвинуваченого, є продукти харчування з сільської місцевості, де проживає мати обвинуваченого, та позбавлення його права керування транспортними засобами призведе до втрати його сім'ї засобів до існування.

На підставі вище викладеного, враховуючи, що потерпілу обвинувачений збив саме на пішохідному переході, що є зоною підвищеної уваги для водія, чим грубо порушив Правила дорожнього руху України, та що призвело до спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, думку потерпілої та її представника, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

На думку суду таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог статей 58,59,60 ЦПК України обставини, які законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть вважатись встановленими у цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. При цьому обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ч.1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Таким чином, цивільний позов прокурора в інтересах Держави в особі Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні Миколаївської області про стягнення з обвинуваченого вартість стаціонарного лікування потерпілої ОСОБА_7 в період з 20.12.2016р. до 25.01.2017р. в сумі 7800грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, потерпілою був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування в сумі 26918,45грн., витрат на оплату пального для поїздки до м.Первомайська в сумі 15478грн., та моральної шкоди в сумі 100000грн.

Обвинувачений визнав позовні вимоги про стягнення витрат на лікування лише за період перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні з 20.12.2016р. до 25.01.2017р., вказуючи, що 5000грн. з яких він повернув 07.07.2017р., а 1500грн. - він витратив на придбання ліків для потерпілої 20.12.2016р. та 21.12.2016р.

Однак, з фіскальних чеків, наданих представником потерпілої до позовної заяви, витрати на лікування вона просить стягнути за лікування фактично починаючи з 23.12.2016р., отже сума у 1500грн., витрачена обвинуваченим, до цивільного позову не входить.

Відповідно до виписки із медичної картки №5804/1043/29 ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні з 20.12.2016р. по 25.01.2017р. з діагнозом: закритий перелам обох кісток гомілки зі зміщенням, ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана голови, забій м'яких тканин голови, гіпертонічна хвороба ІІ ст.. Призначені антибіотикотерапія, знеболюючі, протизапальні засоби, ЛФК, дихальна гімнастика, фіз. процедури. При виписці рекомендовані хода на милицях без навантажень на праву нижню кінцівку протягом двох місяців з моменту виписки, в подальшому зняття гіпсової лонгети, консультація травматолога для вирішення питання про подальше лікування, динамічний нагляд травматолога міської лікарні.

На підтвердження придбання ліків та засобів догляду за потерпілою, яка через перелам, не ходила, за вказаний період (20.12.2016р. по 25.01.2017р.) представником потерпілої надані фіскальні чеки на суму 6821,48грн.

Обвинувачений визнав вказану суму частково в частині витрат на придбання ліків, пов'язаних з лікуванням ушкоджень, отриманих внаслідок ДТП, та засобів для догляду за потерпілою.

Суд вважає, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню на сумі 6327,78 грн., до якої входять підтверджені документально витрати на придбання ліків, засобів догляду, милиць, опорно-рухового пристрою.

Витрат на придбання лікарського засобу «Трипрайд» на суму 141,91грн. (лікування цукрового діабету, чек від 05.01.2017р.), ліків від простуди та кашлю на суму 172,57грн. (чек від 23.01.2017р.), витрати на оголошення в пресі, печать фотокарток, послуги пошти відшкодуванню не підлягають, оскільки представником потерпілої не доведено, що вказані ліки призначені потерпілій у зв'язку з отриманими в результаті ДТП ушкодження та не обґрунтована необхідність вказаних витрат.

Представник потерпілої в судовому засіданні також вказала, що потерпіла до теперішнього часу перебуває на лікуванні, через отримані тілесні ушкодження та після прийому лікарських засобів під час перебування на лікуванні у зв'язку з отриманими ушкодженнями у неї загострились хронічні захворювання, вона відчуває больовий синдром. Витрати на лікування з моменту виписки з лікарні 25.01.2017р. до теперішнього часу складають 20096,97грн.

З наданої суду довідки ВКК №101/4 від 14.06.2017р. вбачається, що ОСОБА_7 перебуває під наглядом з діагнозом: наслідки ЗСМТ, струсу головного мозку, помірного цефалгічного та астено-вегетативного синдромів, помірної координаторної недостатності, зниження когнітивних функцій (концентрація пам'яті та уваги), захворювання головки підшлункової залози, вираженого больового синдрому, механічної жовтухи, вираженого інтоксикаційного синдрому, гепатопанкреатичної форми, стеатогепатоз, вторинний коліт, кардіосклероз дифузний, гіпертензивне серце, ангіопатія сітківки обох очей, пієлонефрит, кіста правої нирки. Рекомендовано постійний прийом медикаментів, включаючи наркотичні анальгетики, гіпотензивні, противоблювотні. З приводу захворювань потерпіла була оглянута сімейним лікарем, окулістом, гастроентерологом.

З 09.03.2017р. по 17.03.2017р. та 11.04.2017р. по 19.04.2017р. потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: основне захворювання - захворювання підшлункової залози, супутні захворювання та ускладнення - больовий синдром, кардіосклероз. Її було госпіталізовано зі скаргами болі у животі, проведено комп'ютерну томографію органів черевної порожнини.

Однак жодного доказу та підтвердження того, що вище вказані хвороби пов'язані з тілесними ушкодженнями, які отримала потерпіла під час дорожньо-транспортної пригоди, та витрати на придбання ліків у вказаний період пов'язані з лікуванням саме наслідків ДТП, суду не надано.

Представником потерпілої надані суду товарні чеки від 27.02.2017р. про придбання тутора на ногу в сумі 1250грн. та від 08.04.2017р. - трості трипод в сумі 416грн. Суд вважає, що вказані витрати підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки пов'язані з травмою, яку потерпіла отримала під час ДТП.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення витрат на лікування підлягають задоволенню частково на загальну суму 7993,78грн. (6327,78грн.+1250грн.+416грн.). Оскільки обвинувачений добровільно відшкодував такі витрати в сумі 5000грн., то стягненню з нього підлягає сума в розмірі 2 993,78грн. (7993,78грн. - 5000грн.).

В позовній заяві позивач також просила стягнути її витрати на транспортні розходи на проїзд в сумі 15478,21грн.

В судовому засіданні представник позивача вказала, що витрати на пальне за період з 22.01.2017р. по 26.01.2017р. на суму 5713,55грн. - це витрати на проїзд з м.Дніпра до м.Первомайська та у зворотному напрямку доньки потерпілої для відвідування матері, однак відшкодування таких витрат положеннями КПК України не передбачені.

Витрати на пальне за період з 25.03.2017р. по 30.03.2017р. - це витрати, пов'язані з прибуттям на слідчий експеримент. З матеріалів справи вбачається, що слідчий експеримент за участю потерпілої проводився 28.03.2017р., а пальне купувалось 25.03.2017р. в сумі 945,51грн., 26.03.2017р. в сумі 1041,68грн. та 30.03.2017р. в сумі 601грн.

Витрати на пальне для поїздки на ознайомлення з матеріалами справи за період з 26.05.2017р. по 03.06.2017р. становлять 3025,68грн., пальне купувалось за вказаний період 26.05.2017р., 29.05.2017р., 02.06.2017р. та 03.06.2017р., однак з реєстру, доданого до обвинувального акту вбачається, що потерпіла знайомилась з матеріалами справи лише 30.05.2017р. з 11:55год. до 12:40год.

Витрати на придбання пального для проїздки на судове засідання 16.06.2017р. складають 2148,27грн. З фіскальних чеків за вказаний період вбачається, що було придбане пальне двічі 15.06.2017р. о 06:38год., 18:07год. та 18.06.2017р.

Жодного доказу на підтвердження всіх цих витрат на придбання пального та розрахунку на вказані суми суду не надано.

Від стягнення витрат на придбання пального для поїздки в судове засідання 26.06.2017р. представник позивача відмовилась, вказуючи, що дійсно в цьому судовому засідання потерпіла була відсутня.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, кожен має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 1 частини 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно п.3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд вважає, що є безумовним, що в результаті спричинення тілесних ушкоджень внаслідок будь-яких злочинних дій, кожна людина переносить емоційні, душевні переживання, отже вважає доведеною наявність моральної шкоди, спричиненою потерпілій даним кримінальним правопорушенням.

Враховуючи тяжкість спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, з приводу яких вона проходила стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я, що потягло вимушені зміни у її життєвих зв'язках та у звичайному способі життя, настання негативних змін в її здоров'ї та житті, а також, що вона змушена була систематично з'являтися до правоохоронних органів, відчувала фізичні страждання в зв'язку з отриманими травмами, а також душевні страждання внаслідок відсутності можливості повноцінно спілкуватися протягом тривалого часу з оточуючими, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню в сумі 30 000грн.

Твердження захисника про те, що обвинувачений не працює, отже не може сплатити в рахунок відшкодування моральної шкоди більше 5000грн., суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_3 є працездатним.

Позивач також просила стягнути з обвинуваченого її витрати на сплату судового збору в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1600грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я. Статтею 7 цього Закону передбачено повернення сплаченого судового збору особі, яка його сплатила.

Таким чином, сплачений потерпілою судовий збір підлягає поверненню.

На підставі ч.2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави судові витрати на залучення експертів для проведення експертиз в сумі 3 465,30 грн.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого від відбуття основного призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки. Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Позов прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні Миколаївської області вартість стаціонарного лікування потерпілої ОСОБА_7 в сумі 7 800 (сім тисяч вісімсот)грн.

Цивільний позов, заявлений потерпілою задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 витрати на лікування в сумі 2993грн. 78 коп. та 30 000грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, всього 32993грн. (тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три) 78 коп..

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Первомайському районі Миколаївської області повернути ОСОБА_7 сплачений судовий збір за подання цивільного позову згідно із квитанцією № 0.0.702814134.1 від 10.02.2017 року у розмірі 1600 (однієї тисячі шістсот)гривен 00коп., на розрахунковий рахунок 31214206700294 код отримувача 38011820.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати на залучення експертів для проведення експертиз в сумі 3 465 (три тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн.. 30коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Миколаївської області протягом 30 днів через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Н.А.Медведєва