Ухвала суду № 67644859, 04.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 758/4365/15-ц Головуючий в 1 інстанції - Писанець В.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/6352/2017 Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Желепи О.В.

суддів: Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., сторін , представника позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав стосовно їх доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилалася на те, що відповідач протягом тривалого часу, проживаючи окремо від доньок, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не спілкується з доньками, не надає моральної та матеріальної допомоги на утримання дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток. В даній справі також заявлялись вимоги про стягнення аліментів.

Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 28 травня 2015 року дану справу передав на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року за заявою представника позивача в частині позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей позов було залишено без розгляду.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2016 року позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав, відносно дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.02.2017 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

В скарзі посилався на те, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Судом не враховано, що відповідач з поважної причини був відсутній в судовому засіданні 19.10.2016 року. Зазначив, що розгляд даної справи відбувся без присутності третьої особи, Служби у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, яка б могла захистити права дітей. Суд не взяв до уваги факти наведені відповідачем в запереченнях проти позовної заяви. При розгляді даної справи не були встановлені факти сплати ним аліментів. Також зазначив, що між відповідачем та позивачкою наявні конфліктні відносини з приводу побачення з дітьми, позивачка має намір вивезти дітей за кордон, що позбавить відповідача реалізації його права на побачення та спілкування з дітьми.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач доводи скарги підтримав, та надав суду докази про відрахування з його заробітної плати аліментів, також пояснив, що за вісім років, він всього декілька разів спілкувався з меншою дочкою, старша дочка взагалі не бажає з ним спілкуватись, окрім сплати аліментів, жодної участі у вихованні дітей не брав. Причиною такого відношення до дітей зазначив поведінку позивача та її батьків, які налаштували дітей проти нього.

Позивачка в судовому засіданні доводи скарги не визнала, надала суду пояснення, що відповідач на протязі тривалого часу з дітьми не спілкується, вона не вчиняла жодних перешкод для такого спілкування. Вона звернулась з даним позовом через те, що відповідач неодноразово не надавав дозвіл на виїзд старшій дочці за кордон, в тому числі і коли та потребувала лікування. Також вона вважає, що відповідач після досягнення дочкою повноліття, в разі погіршення його стану здоров'я, буде вимагати від дочки коштів на своє утримання, при тому, що сам припинив виконувати свої батьківські обов'язки в 2008 році.

ОСОБА_3, якій виповнилось 16 років , та в інтересах якої подано позов, дала суду пояснення, що батько зник з її життя, коли їй було 8 років, жодним чином нею не цікавився, вона через ненадання батьком дозволу на виїзд за кордон була позбавлена можливості подорожувати з однокласниками. Мати жодним чином не налаштовувала її проти батька. За вісім років батько приходив до неї лише один раз з метою сфотографуватись, щоб мати докази для суду. Так як в її житті 8 років батько був відсутній, вона просила суд підтримати рішення про позбавлення батьківських прав.

Представник третьої особи , також доводи скарги не визнала, підтримала висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57−60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав" від 30 березня 2007р. зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що батьками малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_2 ти ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2.

Судом встановлено, що відповідач проживає окремо від доньок з 2008 року, з того часу не спілкується з доньками, не займається їх вихованням, не цікавиться їх здоров'ям, навчанням та життям.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Подільської районної в м. києві державної адміністрації від 17.11.2015 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.(а.с. 135)

Судом також встановлено, що у відповідача існувала заборгованість по аліментам, що підтверджено відповідним розрахунком.

У судовому засіданні не було встановлено, що позивачка чинила перешкоди відповідачу у спілкуванні з дітьми. Відповідач, як батько, зобов'язаний спілкуватися з дітьми та займатися їх вихованням, мав можливість самостійно визначити способи своєї участі у цьому, а при запереченні позивачки, вирішити вказане питання відповідно до вимог діючого законодавства.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідач тривалий час умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, та пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновок суду про наявність підстав, передбачених законом для позбавлення відповідача батьківських прав відповідає цим обставинам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач з поважної причини був відсутній в суді першої інстанції, колегія суддів не приймає, оскільки останній мав можливість надати апеляційному суду всі докази на спростування тих обставин, які встановив районний суд.

Разом з тим до апеляційного суду відповідачем була подана лише довідка про його доходи, з якої вбачається, що з його заробітної плати за виконавчим листом проводились відрахування, що жодним чином не спростовує факту ухилення останнього від виконання батьківських обов'язків.

Відрахування в примусовому порядку коштів за виконавчим листом на утримання дітей не свідчить про те, що останній дбає про дітей, цікавиться їх життям та бажає брати участь в їх вихованні.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач визнав, що він на протязі восьми років з старшою дочкою спілкувався 2 рази, а з меншою декілька разів, оскільки позивачка налаштувала дітей проти нього і вони не хочуть з ним спілкуватись. Разом з тим суду не було подано жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачу з боку позивача перешкод у спілкуванні з дітьми.

ОСОБА_3 пояснила суду, що мати жодним чином не налаштовувала її проти батька та не перешкоджала йому спілкуватись з нею, проте останній зник з її життя в 2008 році і на даний час вона не хоче спілкуватись з батьком через поведінку останнього та байдуже ставлення до неї на протязі тривалого часу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі постійно змушена звертатись в судові органи з приводу стягнення з відповідача чи то заборгованості по сплаті аліментів, чи додаткових витрат на утримання дітей.

Також судом встановлено, що позивачка в справі декілька разів змушена була звертатись до суду з позовами про надання дозволу на виїзд дітей за кордон, який відповідач відмовлявся надавати, а в 2016 році вже в суді надав такий дозвіл, але лише на виїзд в супроводі з нею, що знову ж таки позбавило дитину можливості виїхати на відпочинок з однолітками.

Пояснення сторін по справі, та неповнолітньої ОСОБА_3 свідчать про те, що відповідач самоусунувся, без будь-яких причин від виконання своїх батьківських обов'язків, і долею дітей взагалі не цікавився.

З роздруківки інтернет сторінки відповідача (а.с.63), вбачається, що повідомляючи свої анкетні дані, останній зазначає про відсутність у нього дітей.

Також в переписці з приводу досягнення мирової угоди між сторонами , відповідач, однією з умов досягнення такої угоди зазначає відмову позивача від аліментів через нотаріуса, що також свідчить про те, що відповідач не бажає надавати матеріальну допомогу дітям добровільно, а відшуковує спосіб звільнитись від обов'язку виконувати рішення суду про стягнення з нього аліментів.

Встановлені судом обставини, свідчать про те, що відповідач не бажає виконувати свої батьківські обов'язки і ухиляється від їх виконання вже на протязі тривалого терміну без будь-яких поважних причин.

Посилаючись на негативне ставлення до нього дітей, відповідач за вісім років не звернувся в орган опіки піклування з відповідними зверненнями з метою усунення йому перешкод в спілкуванні з дітьми, встановлення порядку та способу такого спілкування, а також не звертався за відповідними консультаціями до психологів з метою надання йому відповідної допомоги для відновлення стосунків з дітьми. Наявні в справі докази свідчать про те, що відповідач і на даний час не вчиняє жодних дій для відновлення таких стосунків. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач визнав, що він жодного разу за вісім років не привітав дітей ні з Днем народження ні з іншими святами, також відповідач пояснив, що він не знає як йому відновити з дітьми нормальні стосунки, оскільки вони налаштовані позивачем проти нього.

Оскільки, окрім відрахування з заробітної плати відповідача коштів на утримання дітей за виконавчими листами, останній жодної участі в їх вихованні за 8 років не взяв, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив факт умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків. В суді першої інстанції було доведено що відповідач з 2008 року без поважних причин не спілкується з дочками, не займається їх вихованням, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не цікавиться їх здоров'ям та життям, тому позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав обґрунтовано були задоволені районним судом.

З врахуванням тих стосунків, які існують між відповідачем і дітьми на даний час суд вірно дійшов висновку, що застосувати до відповідача заходи попередження замість позбавлення батьківських прав є недоцільним, так як таке рішення не буде відповідати інтересам неповнолітніх дітей.

При цьому колегія суддів роз'яснює відповідачу, що в разі зміни його ставлення до своїх дітей, останній може бути поновлений в батьківських правах в порядку ст. 169 СК України .

Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи відбувся в районному суді без третьої особи на правильність рішення суду не впливають, так як представник третьої особи в апеляційному суді підтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

Інші доводи скарги не спростовують факту ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.

Суд повно, всебічно, об'єктивно з'ясував обставин справи, зокрема ставлення батька до дітей, надав належну оцінку доказам по справі.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: