Рішення № 67642829, 04.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1176/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайсюк О. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

04.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської областіу складі:

Головуючого судді Гайсюка О.В.

суддів Голованя А.М., Мурашка С.І.

за участю секретаря Діманової Н.І.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Криничуватської сільської ради про тлумачення заповіту в частині спадкового майна.

Позивач зазначив, що 05.03.2001 року ОСОБА_3 заповіла йому сертифікат на право на земельну частку (пай) КР №0200259 виданий на підставі рішення Устинівської райдержадміністрації від 09.06.1997 року №278-р.

ОСОБА_4 померла 04.11.2015 року і ним була подана заява про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Устинівського районного нотаріального округу.

05.07.2016 року нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що на день смерті ОСОБА_3 вже не належало право на земельну частку (пай), а належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 336, площею 5,14 га, кадастровий номер 3525885600:02:000:0336 на території Криничуватської сільської ради, а ця земельна ділянка в заповіті не зазначена.

Оскільки ще 12.12.2001 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю серія II-КР № 038262 саме на підставі сертифікату КР № 0200259 та не змінювала і не скасовувала після цього заповіт, бо не була обізнана з різницею між поняттями земельна частка (пай) та земельна ділянка, позивач просив розтлумачити заповіт від 05.03.2001 року наступним чином: «Заповідаю належну мені земельну ділянку № 336 площею 5,14 га на території Криничуватської сільської ради згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-КР № 038262».

Ухвалою Устинівського районного суду від 31.01.2017 року до участі у справі у якості співвідповідачів залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.53).

Рішенням Устинівського районного суду від 18.04.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, інші особи в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 видано сертифікат серії КР №0200259 на право на земельну частку (пай) площею 7,06 умовних кадастрових гектарів на підставі розпорядження райдержадміністрації від 09.06.1997 року № 278-р.

На підставі цього сертифікату їй видано ОСОБА_8 серії КР-038262 на право приватної власності на земельну ділянку №336 площею 5,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криничуватської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.10, 45).

ОСОБА_3 померла 04.11.2015 року (а.с.28 зворот).

За життя ОСОБА_3 заповіла сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 0200259 ОСОБА_2 (а.с.36). ОСОБА_2 спадщину прийняв, бо подав 07.12.2015 року заяву про прийняття спадщини (а.с.34).

Статтею 1256 ЦК встановлено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкодавцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст.213 цього Кодексу.

Позивач не може іншим шляхом підтвердити волю ОСОБА_3 ніж шляхом тлумачення заповіту судом, вирішуючи питання тлумачення цього правочину, колегія суддів враховує, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян.

При цьому для визначення справжньої волі ОСОБА_9 слід брати до уваги мету правочину, подальшу поведінку ОСОБА_9 (ч.4 ст.213 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9, заповідаючи позивачу сертифікат, мала метою забезпечити позивача після своєї смерті можливістю володіти належною їй землею, адже після оформлення права власності на земельну ділянку (отримавши державний акт) ОСОБА_9 заповіла своє майно ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7, але земельну ділянку № 336 площею 5,14 га так нікому і не заповіла.

Це свідчить про те, що справжня воля ОСОБА_9 була направлена на те, щоб ОСОБА_2 успадкував після її смерті не лише сертифікат, а і земельну ділянку, яку вона отримала у власність на підставі цього сертифікату.

Наведене свідчить про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.

Розтлумачити, що в заповіті складеному 05 березня 2001 року ОСОБА_3 та посвідченому секретарем виконавчого комітету Криничуватської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області 05.03.2001 року і зареєстрованому за реєстровим №17. ОСОБА_3, заповідаючи ОСОБА_2 свій сертифікат на право на земельну частку (пай) серія КР № 0200259 виданий на підставі рішення Устинівської райдержадміністрації від 09 червня 1997 року №278-р, заповіла ОСОБА_2 і належну їй земельну ділянку № 336 площею 5,14 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криничуватської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-КР 038262, виданого на підставі зазначеного сертифікату.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: