Ухвала суду № 67642146, 07.07.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8588/17

Провадження № 1-кс/344/2504/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т.М., за участю секретаря Максимів Н.С., прокурора Баландіної Ю.Ю., підозрюваного ОСОБА_1, захисників Кметика В.С., Боднарчука Т.Д., розглянувши в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, який підозрюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, в обгрунтування якого покликався на те, що 16.06.2017р. ОСОБА_1 переслідуючи корисливу мету особистого збагачення від незаконного переправлення осіб через державний кордон, вступив у злочинну змову із ОСОБА_4 з метою незаконного переправлення через державний кордон в країни Європейського союзу ОСОБА_5, якому ухвалою Рожнятівського районного суду від 21.10.2016 обмежено право виїзду за межі України. ОСОБА_1 діючи умисно, з метою наживи, реалізовуючи спільний злочинний умисел, шляхом надання вказівки за допомогою засобів стільникового зв'язку, організував прибуття ОСОБА_5 в м. Ужгород де його зустрів ОСОБА_4, який здійснив необхідні приготування та залучив ОСОБА_6 для переправлення через державний кордон України ОСОБА_5 у пунктах пропуску на території Закарпатської області за грошову винагороду в сумі 2 500 євро. Після цього, діючи згідно спільного злочинного плану, 17.06.2017 в м. Ужгород по вулиці Станційна, на території залізничного вокзалу ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_6 та за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 зустріли ОСОБА_5, якого поселили у готель м. Ужгород з метою очікування найбільш вдалого моменту для незаконного переправлення через державний кордон України. Після цього надали вказівки ОСОБА_5 з приводу дій по незаконному перетину державного кордону України, місця та часу його перетину в пункті пропуску та запевнили останнього про усунення усіх перешкод для здійснення незаконного перетину державного кордону України. 20 червня 2017 року, о 16.10 годин, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_1 на автомобілі НОМЕР_1 привезли ОСОБА_5 до міжнародного пункту пропуску «Лужанка» в с. Астей, Берегівського району, Закарпатської області. Перебуваючи поблизу пункту пропуску ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_6 та за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 діючи умисно, з метою реалізації намірів на незаконне перетинання кордону, знову поінформували ОСОБА_5 про спосіб незаконного перетину державного кордону України, шляхом здійснення домовленості із працівниками Державної прикордонної служби України в міжнародному пункті пропуску «Лужанка». ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 вчинили усі дії спрямовані на незаконне переправлення через державний кордон України, шляхом проведення інструктажу щодо виконання фактичних дій, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, та усуненням перешкод в пішому порядку направили ОСОБА_5 до міжнародного пункту пропуску «Лужанка», що поблизу с. Астей, Берегівського району, Закарпатської області де останній був затриманий працівниками СБ України в Івано-Франківській області на відстані 357 метрів від державного кордону України.

У клопотанні вказано, що 06.07.2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Підозрюваний та захисники в судовому засіданні просили застосувати щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді особистого зобов'язання.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи клопотання, просив його задоволити, у разі визначення застави, просив її визначити в розмірі 2 000000 гривень.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового розгляду, встановлено наступне.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В судовому засіданні прокурором, у відповідності п.4 ч.1 ст.184 КПК України, наведено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (ч. 4 ст. 368 КК України), за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 3 до 9 років. Зазначено, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 усвідомлюючи неминучість покарання може залишити місце проживання - виїхати за межі державного кордону України, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може контактувати із особами, яким сприяв у незаконному перетині Державного кордону, особами які надавали засоби для вчинення таких дій, та особами, які усували перешкоди з цією метою, через що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Враховуючи доводи обвинувачення та захисту слідчий суддя бере до уваги те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також підвищена суспільна небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину і суспільний резонанс, а також те, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_1, посягає на важливі для суспільства відносини, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

У рішенні "Марченко проти України" Європейський суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Разом із тим, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом. (ч.3 ст. 183 КПК України). Розмір застави, у відповідності до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від трьох до дев'яти років, доводи підозрюваного щодо його майнового стану, що є винятковими обставинами, вважаю, що застава у визначених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам, а тому необхідно визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу у розмірі, який перевищує ці межі, а саме 934 (дев'ятсот тридцять чотири) розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 494 400 (один мільйон чотириста дев'яносто чотири тисячі чотириста) гривень.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 04 вересня 2017 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Розмір застави визначити в межах 934 (дев'ятсот тридцять чотири) розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 494 400 (один мільйон чотириста дев'яносто чотири тисячі чотириста) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали - шістдесят днів.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Т.М. Антоняк

Повний текст ухвали складено 07 липня 2017 року.