Ухвала суду № 67640967, 26.06.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29217/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., при секретарі Каранда С.Г., за участі прокурора Кошарського Ф.В., заявника Барташевича А.С., розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Барташевича А.С. в інтересах ТОВ «Компанія Міжрегіонального Сервісу» (код 37709860) про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2015 року в рамках кримінального провадження від №12013110000001049,-

В С Т А Н О В И В :

25.05.2017 року в провадження слідчого судді Печерського районного суду м, Києва надійшло клопотання адвоката Барташевича А.С. в інтересах ТОВ «Компанія Міжрегіонального Сервісу» (код 37709860) про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2015 року в рамках кримінального провадження від №12013110000001049, обгрунтоване тим, що арешт накладено на майно особи, яка не перебуває у статусі підозрюваного чи обвигнуваченого та є добросовісним набувачем. Заявник просить скасувати арешт, заборону відчуження і зміни меж земельних ділянок на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що має наступні кадастрові номери: НОМЕР_15, НОМЕР_7, НОМЕР_16.

В судовому засіданні представник власника майна ТОВ «Компанія Міжрегіонального Сервісу» (код 37709860), адвокат Барташевич А.С. клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив його задовольнити.

Прокурор Кошарський Ф.В. проти задоволення клопотання заперечував.

Згідно частини 1 статті 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000001049 від 17 жовтня 2013 року стосовно службових осіб Міністерства аграрної політики та продовольства України, Київської обласної державної адміністрації, Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного підприємства «Науково - дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» та інших, які у період 2010-2013 років при наданні згоди на вилучення з постійного користування ДП «НДВАК «Пуща - Водиця» земельних ділянок загальною площею 944,8 га та подальшої передачі вказаних земель у приватну власність вчинили кримінальні злочини, передбачені ч. 4, ст. 190, ч. 5, ст. 191, ч. 3, ст. 197-1, ч.ч. 1, 4, ст. 358, ч. 2, ст. 364 кримінального кодексу України.

В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року за клопотанням слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Мартиненко В. І. накладено арешт із забороною відчуження і зміни меж земельних ділянок на території Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, а саме на земельні ділянки із наступними кадастровими номерами:

НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14.

Частина вищезазначених земельних ділянок, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами:

НОМЕР_15, НОМЕР_7, НОМЕР_16

належать на праві власності ТОВ «Компанія Міжрегіонального Сервісу» (код 37709860). Підтвердженням чого є відповідні договори купівлі - продажу земельних ділянок площею, посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за № 3645, 4705, 4705, 4713, 4717, 4721, та відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки, які залучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень статті 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

Так, відповідно до статті 170 КПК України, в редакції станом на час розгляду даного клопотання, арешт може бути накладено: на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України; на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини 1 статті 96-2 КК України; на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у вигляді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При накладенні арешту на земельні ділянки, слідчий суддя, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були підстави для висновку, що вони відповідають критеріям, визначеним у частини 2 статті 167 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходом від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Проте, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, прокурором не надано суду доказів на підтвердження того, що вказані земельні ділянки були отриманні у власність злочинним шляхом, останні не визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідне майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям статті 96-2 КК України.

Також, незважаючи на значну тривалість досудового розслідування, прокурором не підтверджено обставин можливої причетності ТОВ «Компанія Міжрегіонального Сервісу» (код 37709860) до вказаного кримінального провадження чи факту їх перебування у власності підозрюваного, обвинуваченого або іншого учасника кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Статтею 170 КПК України заборонено застосування арешту майна, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З наявних доказів вбачається та не спростовується клопотанням, що ТОВ «Компанія Міжрегіонального Сервісу» (код 37709860) підпадає під поняття добросовісного набувача та набуло право власності законним шляхом, не знаючи та не маючи змоги знати про наявність спірних правовідносин. В той же час, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Слідчим не надано доказів, що незастосування арешту майна може привести до його пошкодження, псування, тощо, також слід враховувати, що земельні ділянки відносяться до нерухомого майна, та приховати чи знищити останні неможливо.

З огляду на п.2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, від 07 лютого 2014 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та його змісту, вбачається застереження щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Також Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ застерігає, що метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні. Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути спів розмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.

Як встановлено пунктом 2 частини 1 статті 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення та тривалість досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для арешту земельних ділянок, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання адвоката Барташевича А.С. в інтересах ТОВ «Компанія Міжрегіонального Сервісу» (код 37709860) та скасувати арешт на земельні ділянки зазначені в клопотанні.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката Барташевича А.С. в інтересах ТОВ «Компанія Міжрегіонального Сервісу» (код 37709860) про скасування арешту майна накладеного слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2015 року в рамках кримінального провадження від 12013110000001049 - задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчуження і зміни меж земельних ділянок на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що має наступні кадастрові номери:

-НОМЕР_17,

- НОМЕР_18,

- НОМЕР_19,

- НОМЕР_20,

- НОМЕР_21,

- НОМЕР_16.

що був накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року у справі №757/37828/15-к.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.М. Карабань