Вирок № 67637850, 05.07.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/131/17

Провадження №1-кп/359/134/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 липня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Поліщук А.О., Пустовіт А.Б., Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Продана І.О., Каспрука Д.І., Мойсієнко О.В., законного представника потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, та його захисника адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за провадження №12016110100001612, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2016 року, що найшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, тимчасово не працюючого, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

Так, 07.08.2016 р. близько 15 години 30 хвилин, в світлий період доби, водій ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки "VOLKSWAGEN CADDY", реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався зі швидкістю приблизно 90 км/год. по вулиці Запорізька в м. Бориспіль Київської області, в напрямку вулиці Завокзальна.

Під час руху по зазначеній автомобільній дорозі водій ОСОБА_2, проявляючи злочинну недбалість, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість, значно її перевищивши, чим грубо порушив п.п. 2.3 "б", 2.9 "а", 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі ПДР), внаслідок чого не впорався з керуванням, та на заокругленні проїзної частини, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки "ВАЗ-210994 20", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку.

В результаті ДТП пасажир автомобіля "ВАЗ-210994 20", реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою мяких тканин перенісся, вивиху кісток лівого передпліччя, крайового перелому головки виростка лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, які згідно висновку експерта № 89Д від 05.12.2016 р. відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, який грубо порушив Правила дорожнього руху:

●п. 2.3 ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

●п. 2.9 ПДР, згідно якого водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

●п. 12.1 ПДР, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

●п. 12.4 ПДР, згідно якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Таким чином, грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3 "б", 2.9 "а", 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному звязку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та отриманням ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Такими своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, а також думки захисника, законного представника потерпілого і прокурора, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_2 інкримінованого злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, місця, часу, способу скоєння злочину тощо).

В судовому засіданні, ОСОБА_2 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому. Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, визнав в повному обсязі з урахуванням заявлених сум відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

Показав, що точної дати не памятає, влітку або восени 2016 р., в світлий час доби, він вживав алкогольні напої, а саме горілку та пиво, разом зі своїми знайомими. Після цього, близько 16 год. 00 хв., він сів за кермо свого автомобіля НОМЕР_4, та поїхав по особистим справам. До нього в автомобіль сів ще якісь хлопець, який разом з ними випивав. Рухаючись по вул. Запорізька в м. Бориспіль Київської області, на великій швидкості, за заводом, заїжджаючи в крутий поворот, він не впорався з керуванням та виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_5, який рухався в зустрічному напрямку. Зазначив, що можливо він навіть заснував або втратив свідомість, коли перебував за кермом автомобіля. Будь-яких перешкод для руху він не бачив. Також вказав, що точної швидкості руху він не памятає, однак визнає, що швидкість була понад 90 км. на годину, та те, що ДТП сталось саме в звязку з тим, що він перевищив допустиму ПДР України швидкість та не врахував дорожню обстановку. В автомобілі з яким він допустив зіткнення, крім воді, перебували ще діти. Внаслідок даного ДТП неповнолітній ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Водій автомобіля НОМЕР_5, та інші пасажири також отримали незначні тілесні ушкодження. Визнає, що під час руху він порушив вимоги пунктів, вказаних в обвинувальному акті, Правил дорожнього руху України. Щиро кається у скоєному, та розуміє, що внаслідок його дій було заподіяно тілесні ушкодження пасажирам автомобіля з яким він допустив зіткнення, зокрема неповнолітній дитині. Він неодноразово вибачався перед потерпілими за вчинене. Також зазначив, що він частково відшкодував завдану шкоду потерпілим. Крім того, вказав, що віддав потерпілим свій автомобіль. Із сумою завданих матеріальних збитків та моральної шкоди погодився, оскільки дійсно така шкода його діями була завдана, а тому заявлений, законним представником потерпілого, цивільний позов визнає в повному обсязі. Зобовязався, якнайшвидше, відшкодувати суму заявлену у цивільному позові, попросив вибачення за свої дії перед потерпілим. Усвідомлює, що покалічив дитину, та завдала потерпілому та його родині фізичних та душевних страждань.

Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, документи, що характеризують особу обвинуваченого, речові докази у справі, обґрунтування цивільного позову.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, підстав для цього судом не встановлено.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії обвинуваченого кваліфіковані:

- за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_2 суд вважає правильною.

Адже обвинувачений під час керування автомобілем, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, допустив бездіяльність, яка полягає у тому, що він рухаючись по дорозі у населеному пункті, значно перевищив максимально допустиму на даній ділянці дороги швидкість, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, та рухаючись по закругленню дороги виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з іншим автомобілем, який рухався по ній. Така бездіяльність заборонена ПДР України. Її допущення потягло за собою втрату змоги постійно контролювати автомобіль та безпечно керувати ним, внаслідок чого ОСОБА_2 допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_5, неповнолітній ОСОБА_5 зазнав тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Додаткові обставини, які сприяли настанню цих наслідків, суд не встановив. Тому між діяннями ОСОБА_2 та цими наслідками існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Вчинений злочин є закінченим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_2 повинен бути засуджений:

- за ч. 1 ст. 286 КК України, за порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що помякшують та обтяжують покарання, у звязку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_2 вчинив злочин з необережності, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Щодо наявності помякшуючих його відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, судом відповідно до ст. 67 КК України, визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обвинувачений раніше не судимий, за місцем свого проживання характеризуються лише з позитивного боку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, за професією є трактористом, хоча офіційно і не працевлаштований, однак займається (неофіційно) суспільно корисною працею (працює водієм), одружений.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Згідно відомостей, які були встановлені в ході судового розгляду, обвинувачений добровільно частково відшкодував завдану потерпілому майнову шкоду в розмірі 3 200 грн.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, але не на максимальний строк.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

З урахуванням викладеного вище та особи обвинуваченого, а також відсутності тяжких наслідків від дій обвинуваченого та те, що останній в судовому засіданні засуджував власний вчинок, що свідчить про усвідомлення власної протиправної поведінки, та часткове добровільне відшкодування завданого збитку, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в один рік з визначенням відповідних обовязків судом.

Також суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, приймаючи до уваги твердження ОСОБА_2, що його професія та трудова діяльність пов'язані з необхідністю керування транспортним засобом, що фактично є його єдиним способом заробітку, а також враховуючи позицію сторони обвинувачення та законного представника потерпілого в судових дебатах, які просили не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання.

В ході розгляду кримінального провадження законний представник потерпілого ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, пред'явив до ОСОБА_2 та до ОСОБА_6 "СК "Арсенал Страхування" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень 00 коп., з ОСОБА_6 "СК "Арсенал Страхування" матеріальну шкоду, повязану з витратами на лікування ОСОБА_5 в розмірі 22 569 грн. 87 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 129 грн. 49 коп.

Обвинувачений цивільний позов визнав в повному обсязі та не заперечував щодо його задоволення.

Цивільний відповідач ОСОБА_6 "СК "Арсенал Страхування" в судове засідання свого представника не направив, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, у встановленому законом порядку, причини неявки представника відповідача в судове засідання суду не відомі.

Прокурор вважав за доцільне вказаний цивільний позов задовольнити.

Даний цивільний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АК/0129827, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника транспортного засобу автомобіля НОМЕР_4, на час ДТП 07.08.2016 р., була застрахована в приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Арсенал Страхування".

Відповідно дост. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну здоровю становить 200 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну потерпілого 100 000 грн., розмір франшизи 1000 грн.

Статтею 23 вищевказаного закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражда ннях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1. ст. 24 зазначеного закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди здоровю потерпілому ОСОБА_5, внаслідок чого його законний представник батько ОСОБА_1 поніс вимушені матеріальні витрати на: невідкладну медичну допомогу, проведення діагностику стану здоров'я потерпілого, на курс лікування, придбання лікарських препаратів, транспортування ОСОБА_5 до медичних закладів, що знаходяться у м. Бориспіль та у м. Києві для проходження медичних оглядів і повторних діагностик, а також на реабілітацію у виді санітарно-курортного лікування, на заявлену в позові суму 22569 грн. 87 коп., що підтверджується наданими копіями товарних чеків, квитанцій та санітарної путівки. Дані витрати понесені в період лікування потерпілого ОСОБА_5 та відповідно до медичних призначень, тобто вони направлені на відновлення стану здоров'я, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень при ДТП. Крім того, суд звертає увагу на те, що обвинувачений не оспорював підставність та належність понесення даних витрат.

Оскільки цивільна правова відповідальність автомобіля НОМЕР_4, який належить обвинуваченому ОСОБА_2 та яким останній керував, була застрахована, тому відповідно ОСОБА_6 "СК "Арсенал Страхування" має нести відповідальність, у звязку з чим суд вважає, що витрати, законного представника потерпілого ОСОБА_1, пов'язані з лікуванням потерпілого, підлягають стягненню з ОСОБА_6 "СК "Арсенал Страхування", в заявленій сумі 22 569 грн.87 коп.

Також в ст. 26.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Так, страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілого становить 22 569 грн. 87 коп., отже моральна шкода становить 1 129 грн. 49 коп. (22 569 грн. 87 коп. *5%/100%= 1 129, 49 грн.), яка підлягає стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_6 "СК "Арсенал Страхування" на користь законного представника потерпілого ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5

За таких обставин, завдана потерпілому ОСОБА_5, моральна шкода у розмірі 1 129 грн. 49 коп. також підлягає стягненню із ОСОБА_6 "СК "Арсенал Страхування".

При цьому, з огляду на положенняст.12 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"- суми відшкодування, які слід стягнути з ОСОБА_6 "СК "Арсенал Страхування", не підлягають зменшенню на суму франшизи, визначену договором страхування, оскільки не стосуються шкоди, завданої майну потерпілого.

Щодо вимоги законного представника потерпілого ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлено, що у зв'язку із ушкодженнями, отриманими внаслідок ДТП, неповнолітній ОСОБА_5 зазнав фізичний біль, а також сильні душевні переживання та страждання. Так, останній переніс операцію на лівій руці по вправлянню вивиху ліктьового суглобу. При цьому ліва рука вже не функціонує так як до аварії. У звязку з ДТП відбулися вимушені зміни в житті потерпілого, оскільки останній проходив тривалий курс лікування, що призвело до порушення його звичайний спосіб життя. Також внаслідок, отриманих травм та струсу мозку, неповнолітній ОСОБА_5 не може жити повноцінним життям, а саме поїхати у літній дитячій табір, займатися фізкультурою та спортом, проводити активно своє дозвілля. Крім того, ОСОБА_5 через отримані травми відчуває постійно головний біль та періодично погано себе почуває. У такий спосіб йому була заподіяна моральна шкода. З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнав неповнолітній ОСОБА_5, пов'язаних з отриманням останнім середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що призвело до порушенні його звичного способу дитячого життя, ступеня вини ОСОБА_2, та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, становить 5 000 тисяч гривень.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 2 464 грн. 48 коп.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358,363-368 КПК України, ст.ст. 217, 373 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обовязку: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_2 рахувати з моменту проголошення вироку.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили: автомобіль марки «Volkswagen Caddy», 2004 року випуску, н.з. СА4928ВК, - залишити в користуванні ОСОБА_2; автомобіль марки «ВАЗ-21099», н.з. АІ3713СН, - залишити в користуванні ОСОБА_7.

Цивільний позов ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 (який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4) (АДРЕСА_1), - 5000 (пять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний номер 339083620), - на користь ОСОБА_1 (який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4) (АДРЕСА_1), - 22569 грн. 87 коп. відшкодування завданої матеріальної шкоди та 1129 грн. 49 коп. відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 23699 (двадцять три тисячі шістсот девяносто девять) грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1), на користь держави (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 2464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 48 коп. витрат на залучення експерта.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк