Постанова № 67635802, 04.07.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017 року Справа № 904/1345/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 1840 від 15.06.2017; представник ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.03.2017

від відповідача-1: представник ОСОБА_3, довіреність № б/н від 03.07.2017

від відповідача-2: представник ОСОБА_3, довіреність № б/н від 03.07.2017

від відповідача-3: представник ОСОБА_3, довіреність № б/н від 03.07.2017

від відповідача-4: представник ОСОБА_3, довіреність № б/н від 19.06.2017

від відповідача-5: представник ОСОБА_3, довіреність № б/н від 03.07.2017

від відповідача-6: представник ОСОБА_3, довіреність № б/н від 07.06.2017

від відповідача-7: представник ОСОБА_3, довіреність № б/н від 03.07.2017

від відповідача-8: представник ОСОБА_3, довіреність № б/н від 03.07.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новація" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 у справі № 904/1345/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекопро", м. Дніпро

до

відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт - фарм", м. Дніпро

відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт 2005", м. Дніпро

відповідача - 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортес", м. Дніпро

відповідача - 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосвіт Ойл", м. Дніпро

відповідача - 5: Приватного підприємства "Євро Плюс", м. Дніпро

відповідача - 6: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксір", м. Дніпро

відповідача - 7: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новація", м. Дніпро

відповідача - 8: Приватного підприємства "Доктор Хелсі", м. Дніпро

про визнання недійсним меморандуму про співпрацю від 24.06.2011

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекопро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт - фарм", відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт 2005", відповідача - 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортес", відповідача - 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосвіт Ойл", відповідача - 5: Приватного підприємства "Євро Плюс", відповідача - 6: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксір", відповідача - 7: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новація" про визнання недійсним Меморандуму про співпрацю від 24.06.2011, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт - фарм", Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт 2005", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортес", Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосвіт Ойл", Приватним підприємством "Євро Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліксір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новація".

За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 порушено провадження у справі № 904/1345/17.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 до участі у цій справі в якості відповідача (відповідач-8) залучено Приватне підприємство "Доктор Хелсі".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 у справі № 904/1345/17 (суддя Ліпинський О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що позивач не є стороною вказаного меморандуму, оскільки був зареєстрований як юридична особа майже через півроку після його підписання. Представлений у справу протокол № 21/09/16 загальних зборів учасників меморандуму про співпрацю від 21.09.2016, за змістом якого ТОВ "Лекопро" визначено як учасника меморандуму, суд не визнав в якості належного доказу участі позивача у спільній діяльності з тих підстав, що такий протокол не містить підпису, вчиненого від імені зазначеної особи. За встановлених обставин, дійшовши висновку, що спірний правочин (меморандум) не створює для позивача жодних наслідків правового характеру, місцевий господарський суд вбачав підстави вважати, що права позивача таким правочином не порушуються, а позивач не може вважатись заінтересованою особою в розумінні частини третьої ст. 215 ЦК України та заперечувати дійсність правочину на підставах, встановлених законом. Разом з тим, незважаючи на відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок імовірного підписання спірного правочину не уповноваженими особами, суд вважав за необхідне надати правову оцінку доводам позивача, які покладені в основу вимог про визнання правочину недійсним, за результатами якої констатував, що позивач не довів існування обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину (протоколом загальних зборів учасників меморандуму від 21.09.2016, який підписано уповноваженими представниками сторін спірного правочину та скріплено печатками підприємств учасників спільної діяльності, останні фактично схвалили спірний правочин, який було підписано від їх імені не уповноваженими представниками (засновниками та іншими особами), що виключає підстави для визнання такого правочину недійсним через недотримання під час його укладення вимог частини другої ст. 203 ЦК України).

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новація" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на ті обставини, що прийняте судом рішенням є вірним по суті, але базується на невірних фактах, що порушує права апелянта, як учасника меморандуму про співпрацю від 24.06.2011, відповідач-7 просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі, змінивши мотивувальну частину рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-7 зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вийшов за межі позовних вимог, невірно розтлумачивши умови меморандуму, та невірно встановив обставини справи. Так, місцевий господарський суд зазначив, що меморандум регулює відносини лише юридичних осіб. Проте, на думку відповідача-7, спірний меморандум регулює відносини як юридичних осіб сторін меморандуму, так і фізичних осіб засновників юридичних осіб операторів ринку, оскільки меморандум підписано фізичними особами учасниками юридичних осіб, які на момент підписання меморандуму мали повний обсяг дієздатності, а отже мали право набувати права та обовязки, в тому числі і за меморандумом. За доводами апелянта, з метою тлумачення умов меморандуму, та вважаючи себе його стороною, ОСОБА_4 подав позов до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про тлумачення змісту меморандуму про співпрацю від 24.06.2011. На дату винесення рішення місцевим господарським судом за заявою ОСОБА_4 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 175/884/17, відповідні докази були надані до матеріалів справи разом з заявою про зупинення провадження у цій справі до винесення рішення у справі про тлумачення правочину. Проте, місцевий господарський суд проігнорував подану ОСОБА_4 заяву та самостійно розтлумачив умови меморандуму, фактично, як стверджує апелянт, вийшовши за межі позовних вимог. Відповідач-7 зазначає, що суд вірно відмовив позивачу у задоволенні позову, проте вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у звязку з відсутністю підстав, визначених статтею 215 Цивільного кодексу України, для визнання спірного правочину недійсним. Також, у позовній заяві позивач не посилається на жодну із таких підстав. Відповідач-7 вважає, що не може бути підставою для визнання меморандуму недійсним посилання позивача на судові справи, які слухаються Красногвардійським та Кіровським районними судами м. Дніпра, оскільки таких вимог в рамках слухання цих справ позивачем не заявлялось, а сам факт слухання цих справ у судах не може свідчити про недійсність меморандуму. За доводами відповідача-7, не може бути підставою для визнання правочину недійсним і посилання позивача на ті обставини, що позивач не був учасником меморандуму (заснований пізніше укладання меморандуму), перемовин щодо приєднання до вказаного меморандуму не здійснював, адже нормами права України чітко визначені підстави для визнання правочину недійсним, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекопро" було залучено до участі у меморандумі через зобовязання, взяті на себе його засновником та кінцевим бенефіціаром ОСОБА_5, підписом якого завірений меморандум. На думку відповідача-7, не відповідає дійсності твердження позивача про те, що ОСОБА_5 не був засновником жодної юридичної особи учасника меморандуму, та твердження про те, що ОСОБА_5 не був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекопро". Апелянт вважає, що ОСОБА_5, в силу подружніх стосунків з ОСОБА_6, був учасником та кінцевим бенефіціаром Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекопро". Відповідач-7 не погоджується також з доводами позивача про те, що меморандум підписаний особами, які не мали на це відповідних повноважень, а тому є недійсним. В противагу наведеному зазначає, що меморандум підписаний фізичними особами, які діяли від власного імені та на власний розсуд, що не забороняється законом; юридичні особи залучались як учасники меморандуму на підставі письмових заяв, завірених підписами уповноважених осіб та скріплених печатками підприємств, що не суперечить законодавству. Відповідно, відсутні підстави для визнання договору недійсним. Разом з тим, позивач не наводить доказів, які б підтверджували, що дієздатність фізичних осіб учасників меморандуму була обмежена; натомість, заявою від 10.10.2016 учасників меморандуму про співпрацю від 24.06.2011 доводиться, що меморандум регулював відносини як фізичних осіб засновників юридичних осіб, операторів ринку, так і самих юридичних осіб. Також, відповідач-7 не погоджується з доводами позивача, що спірний меморандум не є угодою, вважає, що оскільки меморандумом чітко визначено перелік прав та кореспондуючих обовязків його учасників, меморандум є цивільною угодою, обовязковою для підписантів. Окрім цього, за доводами апелянта, шляхом зазначення у позовній заяві фізичних осіб, які підписали меморандум, третіми особами, позивач визнав, що сторонами меморандуму є фізичні особи.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача-7 підтримав апеляційну скаргу, зазначив, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, а саме не врахував, що дія меморандуму розповсюджується не лише на юридичних осіб, зазначених в меморандумі, але і на фізичних осіб, які його підписали і прийняли на себе відповідні зобовязання. Проте, представник відповідачів наполягає на припиненні провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору, про що до матеріалів справи всіма сторонами по справі подані відповідні заяви.

15.06.2017 позивач подав заяву про припинення провадження у справі. Заява, виходячи з її змісту, підписана директором товариства Макаренку Міхаєм. Позивач вважає, що провадження у справі підлягає припиненню як на підставі пункту 1 частини першої ст. 80 ГПК України, так і на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України.

В обґрунтування заяви про припинення провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК) позивач зазначає, що у повному обсязі визнає та погоджується з тим, що меморандум є обов'язковим для виконання цим товариством, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекопро" є стороною даного меморандуму, так само як інші відповідачі у справі та не враховані судом сторони меморандуму фізичні особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекопро" у поданій заяві посилається на те, що добровільно заявляє про готовність виконувати меморандум у повному обсязі, у зв'язку з чим предмет спору по даній справі відсутній. За доводами позивача, директор ТОВ "Лекопро" ОСОБА_9, звернувшись із позовом до суду, навів суду недостовірну інформацію про те, що ТОВ "Лекопро" нібито ніколи не виступало стороною меморандуму та не визнавало зазначений меморандум обов'язковим для себе. Щодо іншої підстави припинення провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК), то, на думку позивача, ця справа не підвідомча господарському суду, оскільки мала розглядатися за участю фізичних осіб як сторін меморандуму. Позивач наводить і ті обставини, що ОСОБА_10, яка представляла інтереси ТОВ "Лекопро" на підставі довіреності № 20/10 від 20 жовтня 2016, виданої директором товариства ОСОБА_9, та підтримувала позов у суді першої інстанції, та будь-які інші особи, яких вона могла уповноважити на представництво інтересів ТОВ "Лекпоро" в порядку передоручення, не мають повноважень представляти це товариство, оскільки довіреність, видана на ім'я ОСОБА_10 директором товариства ОСОБА_9, скасована 05.04.2017; представництво інтересів ТОВ "Лекопро" у межах даного провадження доручено виключно ОСОБА_1, а тому будь-які клопотання, пояснення та заперечення інших осіб, уповноважених на представництво не Макаренку Міхаєм, є нечинними. Додатком до заяви позивача про припинення провадження у справі є наказ, виданий керівником ТОВ "Лекопро" Макаренку Міхаєм про скасування довіреностей. Отже, за наведеного вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекопро" в особі Макаренку Міхая та уповноваженого ним представника ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та припинити провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору та непідвідомчості справи господарському суду. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 також зазначив, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи; суд дійшов неправильного висновку, що дія спірного меморандуму не поширюється на фізичних осіб, які його підписали. Проте, за доводами цього представника позивача, на даний час відсутній спір у справі.

Представник позивача ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції у цій справі вважає обґрунтованим, прийнятим при повному дослідженні обставин справи. Представник вважає, що справа розглянута по суті при належному складі учасників процесу, що фізичні особи, які підписали меморандум, не можуть бути повязані як правами, так і обов'язками, за спірним меморандумом.

03.07.2017 від ТОВ "Лекопро" в особі представника ОСОБА_2Ю, уповноваженого діяти від імені товариства директором ОСОБА_9, надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи № 203/376/17, яка перебуває у провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. У клопотанні зазначено, що незаконне переоформлення ТОВ "Лекопро" на Макаренку Міхая відбулося на підставі заочного рішення у цивільній справі № 203/376/17, яке скасовано ухвалою суду від 03.05.2017. Оскільки розгляд цивільної справи № 203/376/17 і досі триває, необхідно зупинити провадження у даній справі для вирішення питання законного представництва в рамках апеляційного розгляду цієї справи.

15.06.2017 від ОСОБА_8 та ОСОБА_4 надійшли заяви, якими останні просять скасувати рішення суду та припинити провадження у справі. Вказані особи посилаються на те, що у оскаржуваному рішенні суду встановлені обставини про укладення меморандуму лише юридичними особами, що меморандум не є обовязковим для виконання ТОВ "Лекопро". Проте, за доводами означених осіб, при підписанні меморандуму вони діяли не лише як засновники юридичних осіб, зазначених у меморандумі, але і особисто від власного імені як фізичні особи, приймали на себе певні обовязки і виконували їх з 24.06.2011 до цього часу. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 вважають, що вирішення питання дійсності або недійсності угоди (меморандуму), яку вони особисто підписали, впливає на їх права та інтереси, проте, місцевий господарський суд, вирішуючи спір, не залучив їх до участі у справі. За доводами ОСОБА_8 та ОСОБА_4, спір, що вирішується у даній справі, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки вони, як фізичні особи, позбавлені можливості захищати свої права.

15.06.2017 від відповідача - 6: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксір", відповідача - 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосвіт Ойл", відповідача - 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортес", відповідача - 7: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новація", відповідача - 8: Приватного підприємства "Доктор Хелсі", відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт - фарм", та 04.07.2017 від відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт 2005", відповідача - 5: Приватного підприємства "Євро Плюс" надійшли заяви про припинення провадження у справі. В заявах вказано, що між відповідачами та позивачем у справі на даний момент відсутній спір щодо дійсності меморандуму від 24.06.2011, позивач у повному обсязі визнає дійсність даного договору та його обов'язковість для виконання, у зв'язку з чим доводи суду першої інстанції, що ТОВ "Лекопро" не є учасником меморандуму, не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду та припинення провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору. Окрім цього, відповідачі вважають, що дана справа взагалі не мала розглядатися у порядку господарського судочинства, а провадження по ній підлягає закриттю і через непідвідомчість справи господарському суду, адже спір щодо дійсності, укладення та виконання меморандуму має розглядатися в порядку цивільного судочинства із залученням сторін меморандуму, які є фізичними особами. На думку відповідачів, які подали заяви про припинення провадження у справі, з тексту меморандуму вбачається, що він є угодою за участю фізичних осіб, які контролюють визначених у даному меморандумі юридичних осіб, та даною угодою вирішили розподілити саме між собою напрямки діяльності, фактично зобов'язавшись не конкурувати один з одним. Означені відповідачі посилаються на ті обставини, що 10.10.2016 представниками як юридичних осіб, зазначених у меморандумі, так і фізичними особами його підписантами і сторонами меморандуму, нотаріально посвідчено власну заяву про те, що меморандум від 24.06.2011 регулював відносини як фізичних осіб, які його підписали, так і юридичних осіб, вказаних у ньому. При цьому ОСОБА_5 окремий та самостійний учасник даного меморандуму (договору), а не представник будь-якої із зазначених юридичних осіб. За доводами відповідачів, не врахувавши той факт, що спірний договір було укладено між фізичними особами, суд першої інстанції не лише не припинив провадження у справі, але і не залучив до участі у справі цих фізичних осіб, внаслідок чого позбавив їх можливості представляти власні інтереси при вирішенні судом справи.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 04.07.2017 представництво всіх відповідачів здійснювала представник ОСОБА_3 на підставі виданих відповідачами довіреностей, яка повністю підтримала заяви відповідачів про скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та припинення провадження у справі.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 04.07.2017 головуючим суддею винесено на обговорення представників учасників судового процесу питання щодо допуску до участі у судовому засіданні у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекопро" ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої цим товариством в особі директора ОСОБА_9 Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекопро" в особі директора Макаренку Міхая, заперечує щодо допуску до участі у судовому засіданні у якості представника позивача ОСОБА_2 з тих підстав, що як в заяві про припинення провадження у справі, у якій чинний директор товариства Макаренку Міхай зазначає, що представництво інтересів ТОВ "Лекопро" у межах даного провадження доручено виключно ОСОБА_1, а всі решта представників, які діяли від імені цього товариства не мають відповідних повноважень, оскільки їх довіреності на представництво скасовані наказом по товариству, так і в силу того, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату проведення судового засідання у справі керівником і власником зазначеного товариства є Макаренку Міхай, який, маючи відповідні повноваження щодо товариства, і уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси цього товариства. ОСОБА_1 вважає, що він є єдиним законним представником ТОВ "Лекопро". Представник відповідачів ОСОБА_3 також заперечує щодо допуску до участі у судовому засіданні у якості представника позивача ОСОБА_2, посилається на відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких законним власником та керівником ТОВ "Лекопро" є Макаренку Міхай, який уповноважив представляти інтереси цього товариства у цьому судовому провадженні саме ОСОБА_1, а відповідно до матеріалів справи раніше видані довіреності на представництво інтересів товариства колишнім його керівником втратили чинність. Суд заслухав пояснення ОСОБА_2, який заперечує щодо його не допуску до участі у судовому засіданні у якості представника ТОВ "Лекопро". ОСОБА_2 пояснив, що відповідно до матеріалів справи провадження у справі порушено та розгляд справи судом першої інстанції здійснювався, коли засновниками ТОВ "Лекопро" у Єдиному державному реєстрі значились ОСОБА_6, та ОСОБА_11 На даний час керівником і засновником ТОВ "Лекопро" за даними Єдиного державного реєстру є Макаренку Міхай. Зміна відомостей про товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо складу засновників товариства та його керівника відбулась на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. На даний час це судове рішення скасовано, але зміни до відомостей про товариство (керівник, засновник) можуть бути внесені лише на підставі іншого судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цивільної справи. Проте, розгляд цивільної справи триває. Разом з тим, оскільки заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, на підставі якого внесені зміни до відомостей Єдиного державного реєстру про товариство, скасовано, відомості Єдиного державного реєстру фактично включають дані про неналежного власника та керівника товариства.

За результатами обговорення цього питання та його розгляду судом у нарадчій кімнаті колегія суддів, зважаючи на ті обставини, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, тобто враховуючи особливості апеляційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої інстанції, те, що не лише пояснення представників сторін визначають правову позицію суду при прийнятті ним постанови, але і матеріали, які суд досліджує, і які наявні в матеріалах справи, керується при цьому законом, прийшла до висновку про можливість заслухати у судовому засіданні пояснення представника ОСОБА_2

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Пархоменко Н.В., Верхогляд Т.А., розгляд справи призначено у судове засідання на 25.05.2017.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Пархоменко Н.В., Чередка А.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.05.2017).

У судовому засіданні 25.05.2017 розгляд апеляційної скарги у справі відкладено у судове засідання на 15.06.2017.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.06.2017).

У судовому засіданні 15.06.2017 розгляд апеляційної скарги у справі відкладено у судове засідання на 04.07.2017.

У судовому засіданні 04.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-фарм", Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-2005", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортес", Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосвіт Ойл", Приватне підприємство "Євро Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксір" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Новація" уклали Меморандум про співпрацю (а.с. 51-53, т. 1).

Пунктом 1 Меморандуму визначено, що метою його підписання є уникнення схожості між продукцією, виробниками якої є сторони даного Меморандуму. Дотримуючись умов вказаного Меморандуму, сторони при виробництві продукції зобов'язані використовувати індивідуальні найменування продукції, а також індивідуальні дизайни упаковки такої продукції, не допускаючи при цьому схожості (ідентичності) з продукцією виробництва інших сторін Меморандуму.

Пунктом 2 Меморандуму сторони визначили, що під час виробництва продукції кожна сторона Меморандуму повинна дотримуватись основного критерію, який сприяє недопущенню схожості між продукцією, яка виробляється сторонами Меморандуму, а саме: найменування продукції. При цьому при присвоєнні найменування продукції, яка виробляється, сторони не мають права:

- використовувати найменування, що належать будь-якій із сторін Меморандуму на праві власності, крім найменувань основних діючих речовин та/або медичних термінів загального вжитку;

- використовувати однокорінні слова, які входять до складу найменувань, що належать будь-якій із сторін Меморандуму на праві власності, за виключенням корінних слів найменувань основних діючих речовин та/або медичних термінів, загального вжитку;

- використовувати слова, які схожі за фонетичною ознакою з найменуванням, що належить будь-якій із сторін Меморандуму на праві власності.

Сторона, яка має бажання використовувати (повністю або частково) у найменуванні своєї продукції найменування, яке належить на праві власності іншій стороні Меморандуму, зобов'язана заздалегідь погодити найменування та дизайн упаковки такої продукції. Таке погодження здійснюється шляхом направлення за допомогою електронної пошти власнику найменування електронного варіанту повного дизайну продукції. Власник найменування зобов'язаний розглянути, а також у письмовому вигляді погодити або спростувати наданий дизайн впродовж 2-х робочих днів з моменту його направлення (п. 3 Меморандуму).

Пунктом 5 Меморандуму визначено, що власник найменування, основне право якого виходячи з умов цього Меморандуму було порушено будь-якою із сторін, залишає за собою право забороняти та перешкоджати виробництву контрафактної продукції.

У випадку виявлення власником найменування у виробництві будь-якої із сторін можливої контрафактної продукції, зареєстрованої та виготовленої до моменту підписання Меморандуму, власник найменування зобов'язаний у письмовій формі звернутися до сторони, яка порушує його права, з вимогою (претензією) про припинення виробництва відповідного товару з обов'язковим наведенням підстав, на яких ґрунтуються дані вимоги. Претензії щодо продукції, зареєстрованої та виготовленої винною стороною до моменту підписання Меморандуму, власник найменування повинен надати впродовж 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами Меморандуму (п.п. 7, 8 Меморандуму).

Відповідно до п. 17 Меморандуму останній вступає в дію з моменту його підписання усіма його сторонами.

Усі розбіжності, які виникають при виконанні умов Меморандуму, або тим чи іншим чином зачіпають його умови, вирішуються сторонами шляхом переговорів. Сторони Меморандуму зобов'язуються не розголошувати третім особам інформацію, пов'язану з виконанням умов Меморандуму. У випадку порушення будь-якою із сторін умов цього пункту, винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України (п.п. 18, 19 Меморандуму).

Пунктами 20 та 21 Меморандуму сторони погодили, що всі зміни та/або доповнення до Меморандуму є чинними винятково у тому випадку, якщо вони викладені у письмовій формі, скріплені печатками сторін та підписані їх уповноваженими представниками. Меморандум викладений на чотирьох аркушах та складений в семи ідентичних примірниках по одному для кожної із сторін.

Меморандум підписано засновниками: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8

25.10.2011 укладено додаткову угоду № 1 до Меморандуму про співпрацю від 24.06.2011 (а.с. 132, т. 1), за змістом якої до складу сторін Меморандуму прийнято Приватне підприємство "Осіріс". Відповідно до матеріалів справи правонаступником Приватного підприємства "Осіріс" є Приватне підприємство "Доктор Хелсі" (а.с. 143-148, т. 1).

За своєю правовою природою спірний Меморандум про співпрацю є договором про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників.

В силу приписів ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України).

За змістом положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення зобов'язань.

В силу приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів та інших правочинів.

Згідно положень ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Сукупний аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що особами, зобов'язаними за договором про співпрацю (учасниками спільної діяльності), на яких покладено обов'язок щодо належного виконання умов спільної діяльності, є сторони такого правочину, що підписали його, або від імені яких такий правочин підписано уповноваженими особами.

Як убачається зі змісту спірного меморандуму про співпрацю від 24.06.2011, з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою № 1 від 25.10.2011, сторонами даного правочину є вісім юридичних осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-фарм", Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-2005", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортес", Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосвіт Ойл", Приватне підприємство "Євро Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксір", Товариство з обмеженою відповідальністю "Новація", Приватне підприємство "Доктор Хелсі".

На час укладення спірного правочину позивач його стороною не був; доказів вступу або приєднання позивача до складу учасників спільної діяльності за вказаним правочином шляхом укладення додаткових угод, як того вимагають положення п. 20 Меморандуму та ст. 654 ЦК України, суду також не надано.

Окрім цього, за даними Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекопро" зареєстроване як юридична особа майже через півтора року після підписання Меморандуму, а саме 18.12.2012 (а.с. 18-20, т. 1).

Протокол № 21/09/16 загальних зборів учасників Меморандуму про співпрацю від 21.09.2016, за змістом якого ТОВ "Лекопро" значиться як учасник Меморандуму (а.с. 54-55, т. 1), правомірно не визнано судом в якості належного доказу участі позивача у спільній діяльності, оскільки такий протокол не містить підпису, вчиненого від імені зазначеної особи, окрім того, як зазначено вище, зміни до Меморандуму мали вноситись шляхом укладення додаткових угод до нього.

Так само не є належним доказом участі позивача в якості сторони Меморандуму заява директорів Приватного підприємства "Доктор Хелсі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт 2005", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортес", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новація", а також фізичних осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, справжність підписів яких на заяві засвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14 10.10.2016, зареєстровано в реєстрі за №№ 1301-1309 (а.с. 56, т. 1), у якій зазначено, що Меморандум регулював відносини як фізичних осіб засновників юридичних осіб, операторів ринку, так і самих юридичних осіб; що ОСОБА_5 також підписував Меморандум, зобовязався його виконувати та станом на дату складання цієї заяви не заявляв про вихід з Меморандуму; що ОСОБА_5, незважаючи на формальну передачу часток у статутних капіталах третім особам (матері та дружині), до останнього часу продовжував виконувати обов'язки учасника ТОВ "Лекопро". Вказана заява, як і протокол № 21/09/16 загальних зборів учасників Меморандуму про співпрацю від 21.09.2016, підписані без участі представників ТОВ "Лекопро", а отже не породжують для товариства жодних правових наслідків; окрім того, шляхом підписання такої заяви без участі усіх сторін Меморандуму не можуть вноситися зміни до Меморандуму.

З урахуванням наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не є стороною Меморандуму про співпрацю від 24.06.2011.

За змістом положень частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог частини третьої ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі, повязаній з визнанням правочину недійсним, може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (п. 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 1 ст. 1 ГПК України).

Як убачається з матеріалів справи, позивач, не будучи стороною спірного правочину (Меморандуму), заперечує його дійсність з підстав підписання Меморандуму не уповноваженими особами, при цьому, не зазначає, яким чином відповідні порушення впливають на права особи, що не є стороною такого правочину, який не створює жодних наслідків правового характеру для нього.

Дійшовши висновку про відсутність порушених прав позивача укладенням спірного Меморандуму, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Проте, місцевий господарський суд, приймаючи рішення у справі, безпідставно надав оцінку щодо правомірності/неправомірності укладення цього Меморандуму його сторонами та щодо наявності/відсутності повноважень у осіб, які підписали Меморандум, на вчинення відповідної дії, оскільки, як встановлено вище, позивач не є тією особою за позовом якої, за відсутності порушення його права укладенням Меморандуму, стороною якого позивач не є, може надаватися правова оцінка Меморандуму.

Відповідні частини тексту судового рішення не можуть в подальшому враховуватись при розгляді спорів між позивачем та відповідачами, та не є встановленням оскаржуваним судовим рішенням фактів, які б мали преюдиціальне значення при вирішенні інших спорів між сторонами по справі або інших спорів, у яких беруть участь особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Відносно посилання відповідача-7 на ті обставини, що ТОВ "Лекопро" залучено до участі у Меморандумі через зобов'язання, взяті на себе його засновником та кінцевим бенефіціаром ОСОБА_5, яким підписаний Меморандум, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).

Також, згідно з частинами першою, другою ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату прийняття рішення у справі учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекопро" були дві особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_11, кінцевими бенефіціарними власниками зазначені також ці особи (а.с. 18-20, 99-119, т. 1), директором товариства був ОСОБА_9 з 18.12.2012.

Доказів того, що вказаний склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекопро" змінювався з моменту заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекопро" до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, матеріали справи не містять.

Не містять матеріали справи і доказів в підтвердження тих обставин, що ОСОБА_5 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекопро" чи його директором. Також, як зазначено вище, кінцевими бенефіціарними власниками цього товариства є ОСОБА_6 та ОСОБА_11, докази, які б спростували ці обставини, в матеріалах справи відсутні.

За викладеного, колегія суддів не вбачає підстав стверджувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекопро" набуло прав та обов'язків за Меморандумом у зв'язку з підписанням його ОСОБА_5, так як останній не був ні учасником товариства, ні його кінцевим бенефіціарним власником, ні його виконавчим органом (протилежне не доведено).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до вирішення справи № 2-175/884/17-ц, провадження у якій відкрито ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 23.03.2017, про тлумачення умов спірного Меморандуму про співпрацю, оскільки в межах спору про визнання даного правочину недійсним, господарським судом самостійно встановлено зміст відповідних умов правочину, що вказує на відсутність такого обов'язкового елементу для зупинення провадження, як неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом; при цьому встановлення таких обставин господарським судом самостійно не є виходом суду за межі позовних вимог, а є оцінкою доказів у справі.

Отже, враховуючи наведене вище, місцевий господарський суд, прийнявши правильне по суті рішення у справі, однак, порушивши норми процесуального права, встановив обставини справи та зробив висновки, які не могли бути предметом дослідження та оцінки за вказаним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекопро", тобто особи, яка не має жодного відношення до укладеного Меморандуму та, відповідно, не може ставити під сумнів його умови та порядок укладення.

Згідно зі ст. 6 Господарського кодексу України одним із принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відтак, апеляційна скарга, у якій зазначено інші мотиви та доводи, з якими не погоджується апеляційний господарський суд, не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення абзаців 3-9 на сторінці 5 вказаного рішення та виключення з абзацу 10 на сторінці 5 вказаного рішення слів: "позивачем не довів існування обставин, з якими закон пов'язує недійсності правочину".

Апеляційний господарський суд не вбачає встановлення рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2017 у справі № 204/6127/16-ц жодних преюдиціальних фактів для вирішення спору у даній справі.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Окрім того, з поданої до матеріалів справи копії рішення вбачається, що воно не набрало законної сили. На теперішній час вказане рішення переглядається в апеляційному порядку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зупинення провадження у справі до прийняття рішення у цивільній справі № 203/376/17, оскільки встановлення обставин наявності у представників повноважень на представництво інтересів товариств є процедурним питанням, яке колегія суддів вирішує самостійно. Окрім того, до судових засідань у справі допущені представники позивача за довіреностями, виданими від імені позивача як колишнім, так і новим директором ТОВ "Лекопро".

Також, відсутні підстави для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України). Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, тобто до прийняття рішення судом першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.

Позивач та відповідачі посилаються на відсутність спору під час перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції та заявлять про припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що не узгоджується з їх процесуальними правами (ст.ст. 22, 78 ГПК України) на стадії перегляду рішення у суді апеляційної інстанції.

Як на час звернення позивача з позовом до суду, так і на час прийнятті рішення судом першої інстанції, предмет спору існував; з відповідними заявами сторони не зверталися до суду першої інстанції.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Однак, переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не встановив підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та припинення провадження у справі.

Окрім цього, сама по собі обставина припинення існування спору між сторонами на стадії апеляційного провадження, якщо вона дійсно має місце, за приписами ч. 1 ст. 104 ГПК України не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відсутні підстави і для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Спір у даній справі є спором про визнанням недійсним договору (Меморандуму), укладеного суб'єктами господарювання, а отже є таким, що підвідомчий господарським судам.

Також, апеляційний господарський суд не вбачає підстав розглядати заяви ОСОБА_8, ОСОБА_4 подані до апеляційного господарського суду, в яких зазначено про порушення їх прав прийнятим рішенням, оскільки вказані особи не є учасниками процесу. За наявності порушення прийнятим судом першої інстанції рішенням їх прав та законних інтересів останні не були позбавлені права звернутися з апеляційною скаргою на вказане рішення, проте таким процесуальним правом не скористалися.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача-7.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новація" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 року у справі № 904/1345/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 року у справі № 904/1345/17 змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 року у справі № 904/1345/17 абзаци 3-9 на сторінці 5 вказаного рішення, а саме:

"Разом із тим, незважаючи на відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача внаслідок імовірного підписання спірного правочину не уповноваженими особами, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам Позивача, які покладені в основу вимог про визнання правочину недійсним.

За змістом положень частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, в тому числі частиною другою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За змістом правової позиції, яка викладена в п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, передбачені статтею 241 ЦК України наслідки, стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як убачається з матеріалів справи, склавши протокол загальних зборів учасників меморандуму від 21.09.2016, який підписано уповноваженими представниками сторін спірного правочину та скріплено печатками підприємств учасників спільної діяльності, останні фактично схвалили спірний правочин, який було підписано від їх імені не уповноваженими представниками (засновниками, та іншими особами), що виключає підстави для визнання такого правочину недійсним через недотриманням під час його укладення вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України".

Виключити з абзацу 10 на сторінці 5 вказаного рішення слова: "позивачем не довів існування обставин, з якими закон пов'язує недійсності правочину".

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 року у справі № 904/1345/17 залишити без змін.

Повна постанова складена 10.07.2017

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко