Постанова № 67635690, 05.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2017 р. Справа№ 910/22772/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Баранця О.М.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Потапов Є.П., Кучерук Л.В. (довіреність б/н від 17.01.2017 р.)

від відповідача - Гладун А.І. (довіреність б/н від 20.01.2017 р.), Коломієць Є.В. (довіреність б/н від 11.01.2017 р.)

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 р.

у справі №910/22772/15 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "БГ Банк"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" про стягнення 19400000 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" грошові кошти у сумі 19400000 грн. та 73080 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" 05.12.2016 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" відмовити у повному обсязі. Також просило поновити строк на апеляційне оскарження.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки судом було порушено права і обов'язки ПАТ "БГ Банк", яке не було залучено до участі у справі, а також в основу оскаржуваного рішення була покладена постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 у справі №910/8098/15-г, яка була скасована постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Алданової С.О., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.) відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" було прийнято до провадження і справу призначено до розгляду на 23.01.2017.

22.12.2016 позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

10.01.2017 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 у справі №910/8098/15-г, була скасована постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2015, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення та відкриття виконавчого провадження, при цьому відповідач не оскаржував дане рішення, а подав до виконавчої служби 07.12.2015 заяву про зупинення виконавчого провадження до вирішення справи №910/8098/15-г. За результатами нового розгляду справи №910/8098/15-г рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016, було встановлено, що кошти в сумі 19 400 000 грн. були спрямовані на виконання зобов'язань позичальника (відповідача) за кредитним договором, тому у позивача є право на зворотну вимогу до відповідача, оскільки він виконав свій солідарний обов'язок.

10.01.2017 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі №910/8098/15-г та постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі №910/8098/15-г.

20.01.2017 відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства "БГ Банк".

23.01.2017 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства "БГ Банк", відкладено розгляд справи на 06.02.2017.

03.02.2017 відповідачем подано клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

06.02.2017 третя особа подала заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів щодо звернення позивача про включення до реєстру кредиторів банку.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 06 по 08.02.2017.

У зв'язку з виходом судді Зубець Л.П. у відпустку 08.02.2017, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, згідно протоколу автоматичної зміни складу суду від 07.02.2017 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Алданова С.О., судді Мартюк А.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

07.02.2017 позивач письмові пояснення, у яких вказав, що подав заяву про включення до реєстру кредиторів банку до прийняття рішення у справі №910/8098/15-г, і тому з реєстру акцептованих кредиторів підлягає коригуванню з врахуванням вказаного рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 08 по 27.02.2017.

27.02.2017 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" подано заяву про відвід судді Алданової С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" про відвід судді Алданової С.О.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.02.2017 по 20.03.2017.

03.03.2017 позивач на виконання вимог ухвали суду надав додаткові докази.

У зв'язку з відрядженням судді Шапрана В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, для роботи до Вищої ради правосуддя, згідно протоколу автоматичної зміни складу суду від 20.03.2017 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Алданова С.О., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

20.03.2017 третя особа подала письмові пояснення, у яких вважає, що позовні вимоги суперечать чинному законодавству та укладеним договорам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 призначено у справі судову економічну експертизу та зупинено провадження до надання висновку експерта.

11.05.2017 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення №6369/6370/17-45 від 21.04.2017 про неможливість проведення судової економічної експертизи з питань, поставлених в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2017 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.05.2017.

22.05.2017 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" подано заяву про відвід судді Алданової С.О.

29.05.2017 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" про відвід судді Алданової С.О. Самовідвід судді Алданової С.О. задоволено. Справу №910/22772/15 направлено на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/22772/15 у зв'язку із задоволенням самовідводу судді Алданової С.О.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2017 справу № 910/22772/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Власова Ю.Л., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 26.06.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.06.2017 р., у зв'язку із участю судді Власова Ю.Л. у засіданні робочої групи, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/22772/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Баранця О.М., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 відкладено розгляд справи на 03.07.2017.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

03.07.2017 відповідач подав клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 03 по 05.07.2017.

04.07.2017 відповідач подав додаткові письмові пояснення до клопотання про призначення судової економічної експертизи.

04.07.2017 позивач подав письмові пояснення щодо призначення експертизи, у яких категорично заперечує, посилаючись на те, що сума боргу встановлена судовим рішенням, тому для вирішення спору не потрібно спеціальних знань.

05.07.2017 відповідач подав додаткові письмові пояснення, у яких вказав, що позивач розраховує на подвійне стягнення коштів депозиту як з банку, так і з відповідача, а також на те, що у позивача відсутнє право на стягнення коштів з відповідача в порядку зворотної вимоги (регресу).

Представники відповідача (апелянта) у судовому засіданні подали клопотання про витребування додаткових доказів від позивача, третьої особи та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, просили їх задовольнити, підтримали клопотання про призначення судової експертизи, також підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотань відповідача, вказали, що позивач оскаржив рішення суду через рік після його прийняття, коли в процесі примусового виконання рішення було призначено торги з реалізації майна відповідача, клопотання відповідача спрямовані на затягування розгляду справи та ухилення від виконання рішення суду, також заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Клопотання відповідача про витребування доказів відхиляються колегією суддів, оскільки вони не відповідають приписам ст.ст. 38, 101 ГПК України.

Клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи відхиляється колегією суддів, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Проте, як зазначалось вище, у даній справі вже призначалась експертиза і експерти повідомили про неможливість її проведення, оскільки проведення ревізійних дій не відноситься до завдань економічної експертизи, а розмір заборгованості встановлений рішенням суду у справі №910/8098/15-г.

З метою не порушення положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.03.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "БГ Банк" (організаційно-правову форму якого змінено на публічне акціонерне товариство), як кредитодавцем та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення", як позичальником (разом - сторони) укладено генеральний кредитний договір № 12 (далі - Договір-1).

30.12.2010 року на виконання та в межах генерального кредитного договору № 12 сторонами укладено кредитний договір №12/2 із змінами та доповненнями, які було внесено відповідно до Договорів про внесення змін та доповнень до Кредитного договору (надалі - Договір-2, Кредитний договір).

Предметом Договору-2 є відкриття відповідачу відновлювальної відкличної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом користування в сумі 1 700 000,00 дол. США, в межах якої Банк надає позичальнику грошові кошти на ведення статутної діяльності зі сплатою за користування кредитом в розмірі 14% річних (з урахуванням змін), а відповідач взяв на себе зобов'язання використати кредит на цілі зазначені в кредитному договорі, своєчасно та в повному обсязі здійснити повернення кредиту, сплачувати банку відсотки, неустойку (штрафи та пені) у розмірах, строки та порядку, що визначені кредитним договором (п 1.1. Договору-2).

27.06.2014 року між Публічним акціонерним товариством "БАНК ПЕРШИЙ" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БГ Банк") та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПРАКТИКА", як вкладником, було укладено договір банківського вкладу № 1 з подальшими змінами та доповненнями внесеними договорами від 27.06.2014 № 1 та від 14.10.2014 № 2 (далі - Договір банківського вкладу).

Відповідно до вказаного договору вкладником передано, а ПАТ "БАНК ПЕРШИЙ" прийнято для зберігання грошові кошти в національній валюті, які надійшли від вкладника на його депозитний рахунок в розмірі 19 400 000,00 грн. строком на 291 день з 27.06.2014 до 14.04.2015 включно (п. 1.1. Договору банківського вкладу).

Перерахування позивачем грошових коштів в сумі 19 400 000 грн., згідно договору банківського вкладу, підтверджується випискою по рахунку за період з 27.06.2014 по 08.07.2014.

27.06.2014 року між ПАТ "БАНК ПЕРШИЙ" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БГ Банк"), як заставодержателем та позивачем, як заставодавцем укладено Договір застави майнових прав № 21 (далі - Договір застави) відповідно до предмету якого заставодавець передає, а заставодержатель приймає на умовах застави право вимоги в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 30.12.2010 № 12/2 на виконання та в межах генерального кредитного договору від 18.03.2010 № 12 із змінами та доповненнями, укладеного між заставодержателем та відповідачем, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, сплати процентів, неустойки, штрафу та пені у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором (п. 1.1. Договору застави).

Заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, які випливають з Договору-2, зокрема, зобов'язання відповідача повернути кредит в термін до 09.04.2015 року в розмірі 1 595 000,00 дол. США в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором (п. 2.1. Договору застави).

Відповідно до п. 3.1. Договору застави заставодавець передає в заставу право вимоги по зобов'язанням, яке виникло і належить заставодавцю у відповідності до договору банківського вкладу "ГАРАНТ" від 27.06.2014 № 1, укладеного між заставодержателем та заставодавцем.

Пунктом 2.3. Договору застави передбачено, що заставодавець та боржник (відповідач) несуть солідарний обов'язок перед заставодержателем за виконання зобов'язань, передбачених у п. 2.1 цього договору.

Вартість майнового права складає 19 400 000,00 грн. (п. 3.3. Договору застави).

Положеннями п. 7.4. договору застави передбачено застосування механізму позасудового врегулювання питання про задоволення забезпеченого обтяженням зобов'язання шляхом відступлення заставодавцем права грошової вимоги, що випливає з депозитного договору, через застосування договірного списання грошових коштів, що знаходяться на рахунку згідно умов депозитного договору в розмірі, необхідному для задоволення вимог заставодержателя.

Крім того, між позивачем та ПАТ "БАНК ПЕРШИЙ" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БГ Банк") було укладено договір про уступку права вимоги від 27.06.2014 № 22 (далі - Договір про уступку права вимоги), відповідно до предмету якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" відступлено, а ПАТ "БАНК ПЕРШИЙ" прийнято право вимоги повернення вкладу в сумі 19 400 000,00 грн. та нарахованих процентів за договором банківського вкладу (п. 1.1. Договору про уступку права вимоги).

Відповідно до предмету Договору про уступку права вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" уступає, а ПАТ "БАНК ПЕРШИЙ" приймає право вимоги повернення вкладу в сумі 19 400 000,00 грн. та нарахованих процентів за Договором банківського вкладу.

Цей договір укладений з відкладальною умовою відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України (п. 3.1. Договору про уступку права вимоги).

Відповідно до положень п. п. 3.2.1., 3.2.2. Договору про уступку права вимоги право вимоги, що є предметом цього договору переходить до ПАТ "БАНК ПЕРШИЙ", зокрема, у випадках: виникнення у позивача права звернення стягнення на заставлені майнові права на підставі договору застави - з моменту виникнення такого права; порушення зобов'язань за договором застави майнових прав - з моменту вчинення дій або бездіяльності, що є порушенням зобов'язань за договором застави майнових прав.

Згідно п. 4.1. Договору уступки права вимоги у випадку настання будь-якої з подій, передбачених п. п. 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3. ПАТ "БАНК ПЕРШИЙ" втрачає право вимагати повернення вкладу, а зобов'язання банку по поверненню вкладу припиняються у відповідності до ст. 606 Цивільного кодексу України (поєднання боржника і кредитора).

Постановою правління Національного банку України від 27.11.2014 р. № 745 прийнято рішення про віднесення публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" до категорії неплатоспроможних. На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 р. про запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "БГ БАНК" та призначено уповноважену особу фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

Постановою правління Національного банку України від 26.02.2015 р. № 134 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "БГ БАНК". На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.02.2015 р. № 43 про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію.

В газеті "Голос України" №40 від 5 березня 2015 року було опубліковано оголошення про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" та призначення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Новікової Марії Миколаївни строком на 1 рік з 27.02.2015 по 26.02.2016. Також зазначено, що вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку за адресою: вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, Україна.

06.04.2015 позивач направив Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" (яке є правонаступником ПАТ "БАНК ПЕРШИЙ") заяву, у якій просив включити його до реєстру кредиторів.

Також у квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "БГ БАНК" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення " про стягнення суми кредиту в розмірі 1 595 000,00 дол. США, що в еквіваленті станом на 27.03.2015 складає 37 483 774,41 грн.; заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1 240,55 дол. США, що в еквіваленті станом на 27.03.2015 р. складає 29 153,92 грн.; заборгованості зі сплати прострочених відсотків за користування кредитом в розмірі 127 156,94 дол. США, що в еквіваленті станом на 27.03.2015 р. складає 2 988 289,69 грн.; заборгованості зі сплати штрафу за несвоєчасно сплачений кредит в розмірі 1 874 188,72 грн.; заборгованості зі сплати пені за несвоєчасно сплачені відсотки в розмірі 336 745,53 грн. та заборгованості зі сплати 3 % річних від простроченої суми кредиту в розмірі 6 247,22 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2015 р. у справі № 910/8098/15-г у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 у спраі №910/8098/15-г рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення " на користь ПАТ "БГ Банк" заборгованість за кредитом в сумі 10 551 091,95 грн., заборгованість за простроченими відсотками в сумі 860 490,92 грн., штраф в сумі 1 874 182,72 грн. та 3 % річних в сумі 1 734,32 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказаною постановою було встановлено, що враховуючи положення п. 7.4. Договору застави, п.п. 4.1., 3.2., 3.3. Договору про уступку права вимоги за Договором банківського вкладу, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, кошти у сумі 19 400 000,00 грн. були спрямовані на виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором.

Отже, в силу умов Договору застави, Договору про уступку права вимоги та умов Кредитного договору ПАТ "БГ Банк" отримано задоволення своїх вимог за Договором банківського вкладу, а саме 19 400 000,00 грн. - частина заборгованості за Кредитом.

Оскільки, ПАТ "БГ Банк" після настання обумовлених договором застави обставин (неповернення кредиту) та відповідно до умов Договору уступки права вимоги набув право вимоги отримання грошових коштів за Договором банківського вкладу (депозиту) перерахунок 19 400 000,00 грн. у дол. США, в яких видавався кредит, слід проводити на день виникнення прострочення строку дострокового повернення кредиту (19.01.2015).

Станом на вказану дату курс НБУ становив 15,8764 грн. за 1 дол. США. Так, 19 400 000 грн. складає 1 221 939,48 дол. США, які і мають бути враховані в рахунок боргу за кредитом. Частина вказаної суми зараховується в погашення боргу за простроченими відсотками, який існував на той час - 75 673,88 дол. США, а решта - в погашення боргу за тілом кредиту - 1 146 265,6 дол. США.

З врахуванням обставин, встановлених зазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 у справі №910/8098/15-г, яка згідно ст. 105 ГПК України набрала законної сили з дня її прийняття, позивач 31.08.2015 звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 19 400 000 грн. в порядку регресу, на підставі ст. 544 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст.1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вбачається зі змісту пункту 2.3 Договору застави - заставодавець (ТОВ "Торговий дім "Практика") та боржник (ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення") несуть солідарний обов'язок перед заставодержателем за виконання зобов'язань, передбачених у п. 2.1 цього договору.

Тобто, зазначеним пунктом ТОВ "Торговий дім "Практика" став солідарним боржником поряд з ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" з обов'язку виконання зобов'язання по поверненню кредиту ПАТ "БГ БАНК" за кредитним договором від 30.12.2010 р. № 12/2 на виконання та в межах генерального кредитного договору від 18.03.2010 р. № 12 із змінами та доповненнями в частині заставленого майнового права.

Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Судовими рішеннями у справі №910/8098/15-г було встановлено, що оскільки ТОВ "Торговий дім "Практика" є стосовно банку як боржником (за кредитним договором) так і кредитором (за договором банківського вкладу (депозиту), то зобов'язання ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" щодо сплати кредиту та відсотків на суму 19 400 000,00 грн. за ним є припиненими у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі з 05.11.2014 р.

Статтею 544 ЦК України визначено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Так, за доводами позивача, ним в силу ст. 544 ЦК України було набуто зворотної вимоги до відповідача через виконання солідарного з останнім обов'язку перед ПАТ "БГ Банк" за Кредитним договором № 12/2 від 30.12.2010 року шляхом списання грошових коштів за договором банківського вкладу № 1 від 27.06.2014 року, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 19 400 000,00 грн.

Місцевий господарський суд правомірно погодився із вказаними доводами позивача, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року у справі № 910/8098/15-г (яка набрала законної сили на час розгляду справи судом першої інстанції та прийняття оскаржуваного рішення), було встановлено, що враховуючи положення п. 7.4. Договору застави, п.п. 4.1., 3.2., 3.3. Договору про уступку права вимоги за Договором банківського вкладу, у зв'язку з порушенням умов Кредитного договору, кошти у сумі 19 400 000,00 грн. були спрямовані на виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором. Цим же судовим рішенням встановлено, що в силу умов Договору застави, Договору про уступку права вимоги та умов Кредитного договору ПАТ "БГ Банк" отримано задоволення своїх вимог за Договором банківського вкладу, а саме 19 400 000,00 грн. - частина заборгованості за Кредитом.

З врахуванням викладеного, судом було вірно встановлено, що позивачем за рахунок банківського вкладу в розмірі 19 400 000,00 грн. за Договором банківського вкладу № 1 від 27.06.2014 року частково задоволено вимоги ПАТ "БГ Банк" до відповідача на суму вказаного вкладу, які виникли на підставі кредитного договору №12/2 від 30.12.2010 року на виконання та в межах генерального кредитного договору № 12 від 18.03.2010 року і були забезпечені заставою, а також право вимоги на зазначену суму грошових коштів позивачем відступлено, а ПАТ "БГ БАНК" прийнято за Договором про уступку права вимоги від 27.06.2014 № 22.

Згідно з ч. 2 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року у справі № 910/8098/15-г (яка набрала законної сили на час розгляду справи судом першої інстанції та прийняття оскаржуваного рішення), не потребували повторного доведення.

Таким чином, позивач на підставі ч. 2 ст. 544 Цивільного кодексу України мав право зворотної вимоги до відповідача, за неналежне виконання останнім зобов'язання за кредитним договором №12/2 від 30.12.2010 року, яке було частково виконано позивачем в сумі 19 400 000,00 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права та незалучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" є безпідставними, оскільки рішення у даній справі не впливає на права та обов'язки ПАТ "БГ Банк".

Щодо посилань апелянта на те, що Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2015 р. було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 р. у справі №910/8098/15-г, яка містила преюдиціальні обставини для вирішення даного спору, колегія суддів виходить з наступного.

Так, дійсно Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2015 у справі №910/8098/15-г було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, а справу № 910/8098/15-г передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Проте, вказана постанова Вищого господарського суду України була прийнята 30.11.2015, тобто вже після прийняття Господарським судом міста Києва рішення у даній справі - 19.10.2015, отже її прийняття могло бути підставою для звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а не для скасування в порядку апеляційного оскарження.

Крім цього, за результатами нового розгляду справи №910/8098/15-г рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "БГ Банк" задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" на користь публічного акціонерного товариства "БГ Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 4 595 746 грн. 32 коп. та заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 211 530 грн. 24 коп., в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При новому розгляді справи судами також було встановлено, що оскільки ТОВ "Торговий дім "Практика" є стосовно банку як боржником (за кредитним договором) так і кредитором (за договором банківського вкладу (депозиту), то зобов'язання ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" щодо сплати кредиту та відсотків на суму 19 400 000,00 грн. за ним є припиненими у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі з 05.11.2014 р. Станом на 05.11.2014 р. вимоги банку про стягнення з ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" заборгованості за Договором були частково погашені на суму депозиту ТОВ "Торговий дім "Практика" - 19 400 000,00 грн. Як вбачається з інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України, станом на 05.11.2014 р. курс гривні по відношенню до долара США становив 13,4970 грн. за 1 долар США., тому 19 400 000,00 грн. складають 1 437 356,45 дол. США, які мають бути враховані в рахунок боргу за кредитом.

Також у постанові Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі №910/8098/15-г зазначено, що представник відповідача у судовому засіданні просив рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2016 р. залишити без змін, тобто визнавав правомірність вказаного рішення щодо встановлених ним обставин.

Крім цього, Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи N 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 №01-8/1427).

При цьому, відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України", одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач розраховує на подвійне стягнення коштів депозиту як з банку, так і з відповідача, оскільки звернувся до банку із заявою про визнання кредиторських вимог, то колегія суддів зазначає, що в процесі ліквідації банку розмір заявлених позивачем кредиторських вимог може коригуватись, з врахуванням судових рішень у справі №910/8098/15-г.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позову.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі № 910/22772/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі № 910/22772/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/22772/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.М. Баранець

Б.О. Ткаченко