Постанова № 67635651, 05.07.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017справа № 905/2900/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю; не зявився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від22.11.2016 (підписано 28.11.2016)у справі№ 905/2900/16 (суддя Д.М. Огороднік)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Яхонт ЛТД", м. Луганськ доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, Донецька область простягнення 204 729,03 грн.В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхонт ЛТД", м. Луганськ (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, Донецька область (Відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 175 904,78грн., пені в розмірі 18 317,23грн. та штрафу за користування у розмірі 10 507,02грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.11.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 175 904,78 грн., пеню в сумі 18 317,23 грн., 3% річних в розмірі 10 469,27 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на ненастання строку оплати через ненадання відповідачу скоригованого рахунку, що робить неможливим початок перебігу терміну для оплати поставленої продукції.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, що не скористався своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки №ДУ 177 ЦД від 02.09.2014 (далі Договір), за умовами якого позивач зобовязався поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ДК в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, що узгоджені сторонами у цьому Договорі та специфікаціях, які є невідємними частинами даного договору, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору (п.п. 1.1, 1.2).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Пунктом 4.3 Договору передбачений перелік товаросупровідних документів, у випадку відсутності яких відповідач має право відмовитись від приймання поставленої продукції (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору, датою поставки вважається дата, зазначена представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем.

Згідно п. 4.8 Договору, обов'язки позивача вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження відповідача в узгоджене місце призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Обов'язки відповідача вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Згідно п. 5.2 Договору, ціни на продукцію, що поставляється встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

За змістом п. 5.4 Договору, розрахунок здійснюється відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 5 (пяти) робочих днів з 120 календарного дня з дати поставки відповідної партії продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку та за умови надання позивачем належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 Договору.

До Договору сторонами була підписана Специфікація від 02.09.2014 на загальну суму разом з ПДВ 266 827,32 грн.

Пунктом 6 Специфікації сторони узгодили аналогійні умовам п. 5.4 Договору умови розрахунку за поставлену продукцію по діючому Договору.

Крім того, змістом п.п. 4.3, 5 Специфікації сторони передбачили, що у випадку зміни курсу гривні до ЄВРО згідно НБУ більше ніж на 3% станом на 120 календарний день з дати поставки відповідної партії продукції за цією Спеицфікацією до Договору, вартість продукції, що поставляється, підлягає коригуванню. В такому випадку відповідач оплачує вартість продукції, що поставляється, на підставі відповідного рахунку, наданого позивачем станом на 120 календарний день з дати поставки відповідної партії продукції, додаткових узгоджень щодо зміни вартості не вимагається. У звязку з коригуванням вартості продукції за умови, зазначеної в цьому пункті Специфікації, позивач зобовязується надати коригувальну податкову накладні.

Факт поставки товару відповідачу на виконання умов Договору підтверджується видатковою накладною на загальну суму 266 827,32грн. № ЯХ-0000056 від 26.02.2015.

Вказана видаткова накладна підписана представником позивача та уповноваженим представником відповідача за довіреністю, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 26), без жодних зауважень.

Відповідачем зазначений товар оплачений 15.03.2016 частково, лише в розмірі 190 440,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою по особовому рахунку позивача. Позивач відповідно до умов п. 4.3 Специфікації скоригував вартість товару у звязку зі зміною курсу ЄВРО до гривні, що склало 366 344,78 грн.

В порушення умов п. 5.4 Договору і положень ст. 530 ЦК України відповідач не виконав умови Договору, кошти за продукцію в повному обсязі не перерахував, сума основної заборгованості ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" перед ТОВ "Яхонт ЛТД" на момент пред'явлення позову склала 175 904,78 грн.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 692, Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За умовами п. 4.3 якої вартість продукції за специфікацією складає 266 827,32грн. з ПДВ, що еквівалентно 15423,54 євро, згідно курсу НБУ, встановленому на 01.09.2014, який складає 17,3 грн. за 1 євро. У випадку зміни курсу гривні до євро відповідно НБУ більш ніж на 3% станом на 120 календарний день з дати поставки відповідної партії продукції по специфікації до Договору, вартість продукції, що поставляється підлягає коригуванню. В такому випадку відповідач оплачує вартість продукції, що поставляється на підставі відповідного рахунку, що надається позивачем станом на 120 календарний день з дати поставки відповідної партії продукції, додаткових угод по зміні вартості не потрібно.

Дійсно, вказаним пунктом передбачений обовязок позивача надати скоригований рахунок, але відсутність такого рахунку не впливає на обовязок відповідача сплатити за поставлений товар, оскільки умовами Специфікації чітко визначено, що у випадку зміни курсу гривні до євро відповідно НБУ більш ніж на 3% станом на 120 календарний день з дати поставки відповідної партії продукції, її вартість підлягає коригуванню, строк оплати продукції, вказані відомості є загальнодоступними, а отже відповідач міг сам скоригувати вартість поставленого товару та здійснити її оплату.

Отже відсутність скоригованого рахунку-фактури не є підставою, яка перешкоджала б відповідачу виконати умови Договору в частині оплати за поставлений товар.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача щодо ненастання строку оплати через відсутність доказів надання рахунку, оскільки за змістом вимог п. 5.4 Договору та п.п. 4.3, 5 Специфікації відповідачу надана відстрочка оплати отриманої продукції, отже за змістом вищенаведених вимог ст. 692 ЦК України обовязок оплатити отриманий товар був порушений після перебігу зазначеного періоду відстрочки. При цьому наявність або відсутність доказів надання йому позивачем рахунку не впливає на обовязок відповідача оплатити отриманий товар.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на матеріалах справи та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобовязання по оплаті поставленого товару.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості в розмірі 175 904,78 грн. є вірним.

Крім того позивач вимагає стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 317,23 грн. за період з 26.06.2015 по 10.09.2016 та 3% річних в 10 507,02 грн. за вказаний.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 6.8 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції відповідач за письмовою вимогою позивача сплачує неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно оплаченої продукції, проте не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 18 317,23 грн. та 3% річних в розмірі 10 469,27 грн., судова колегія вважає його вірним.

Доводи відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем пені оскільки останній не звернувся попередньо до відповідача з вимогою про стягнення пені судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обовязкове попереднє звернення про це з вимогою до боржника. До того ж, приписами ст. 6 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено, що підприємства та організації, що порушили майнові права іншої особи повинні їх відновити, не чекаючи відповідної претензії. Окрім того, позовне провадження не потребує обовязкового попереднього досудового врегулювання спору, шляхом направлення відповідних претензій відповідачу.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції ст. 258 ЦК України у вигляді незастосування строків позовної давності судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки в силу вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, проте відповідна заява відповідача в матеріалах справи відсутня.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2016 року у справі № 905/2900/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2016 року у справі № 905/2900/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.В. Стойка

Судді:О.А. Марченко

ОСОБА_3