Рішення № 67635408, 05.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал"

До відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Київський-7"

про стягнення

Головуючий Рога Н. В.

Суддя Смелянець Г.Є.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 – на підставі довіреностей № 418 від 11.10.2016р.; №764 від 17.03.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - на підставі довіреності №1 від 06.04.2017 р.; ОСОБА_3 - на підставі довіреності від 10.06.2017 р.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу (далі-ЖБК) "Київський-7" про стягнення заборгованості у сумі 238 653 грн. 39 коп.

23 травня 2017р. позивач надав до господарського суду Одеської області із заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з ЖБК "Київський-7" заборгованість у розмірі 215 553 грн. 39 коп.

Ухвалою суду від 28 листопада 2016 року порушено провадження у справі №916/3227/16. Справа №916/3227/16 перебувала на розгляді судді господарського суду Одеської області Літвінова С.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.02.2017р. № 107 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи" та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку із перебуванням судді Літвінова С.В. з 24.01.2017р. на тривалому лікарняному, справу № 916/3227/16 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Рога Н.В., яка своєю ухвалою від 09.02.2017р. прийняла зазначену справу до свого провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 квітня 2017р. справу №916/3227/16 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області . Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.04.2017р. справу передано на розгляд колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя – Рога Н.В., суддя Д’яченко Т.Г., суддя Власова С.Г. Згідно розпорядження керівника апарату суду від 21.04.2017р. №431 „Щодо автоматичної зміни складу колегії суддів” , призначено повторний автоматичний розподіл вищезазначеної справи. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.04.2017р. , справу 3916/3227/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Рога Н.В., суддя Смелянець Г.Є., суддя Д’яченко Т.Г., які своєю ухвалою від 24.04.2017р. прийняли відповідну справу до свого провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

03 квітня 2017р. відповідачем у справі , із посиланням на ст..38 ГПК України, було подано клопотання про витребування доказів, а саме: розподіл витрат між видами господарської діяльності, зокрема тими, що пов’язані з виконанням послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення у період з 01.10.2013р. по 01.08.2016р. В обгрунтування клопотання відповідач зазначає, що у зв’язку із внесенням змін до Закону України „Про житлово –комунальні послуги”, було узгоджено нові тарифи на послуги з централізованого постачання холодної води Ю водовідведення (із використанням внутрішньо будинкових систем) з урахуванням витрат на ведення діяльності постачальника послуг, та ТОВ „Інфокс” було зобов’язано укладати договори на надання послуг з централізованого холодного водопостачання та водовідведення між виконавцем послуг і власниками квартир . Про внесені у законодавство зміни було відомо позивачу, але він свідомо нав’язує ЖБК діяльність виконавця послуги . Позивач, на думку відповідача, з листопада 2014р. отримує оплату за тарифами , в яких враховано витрати на діяльність постачальника/виконавця, що враховано у постановах НКРЕКП „про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення ( з використанням внутрішньо будинкових систем)”. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що ці документи можуть бути використані у якості доказів по справі.

Позивач проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів заперечує.

Розглянув клопотання позивача щодо витребування доказів, заслухав пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, адже, відповідно ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. Позивачем не дотримано вимог ст.38 ГПК при підготовці клопотання. Отже, зазначене клопотання є необґрунтованим.

Представник позивача уточнену позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив:

01 листопада 2000р. між Комунальним підприємством „Одесводоканал”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (Водоканал) та Житлово-будівельним кооперативом "Київський -7" (Абонент) було укладено Договір на послуги з водопостачання та водовідведення (населення) №4194/1 (далі-Договір), згідно п 1.1 якого Водоканал надає послуги по постачанню питної води по ГОСТ 2874-82 „вода питна” і по прийманню стічних вод (стоків) на об’єкти Абонента у відповідності з додатками №1,2,3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються Водоканалу.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що Абонент своєчасно оплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні і каналізаційні мережі, прибори та пристрої на них в належному порядку у відповідності з встановленими Правилами, перерахованими в п. 2.1 договору і діючим законодавством.

Пунктом 5.3 Договору сторони узгодили, що він укладений строком на 5 років і діє з 01.11.2000р. до 01.11.2005р. Договір вважається продовженим на наступні п’ять років , якщо до закінчення місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну чи припинення його дії.

Додатковою угодою №174/1 від 20.10.2010р. до Договору сторонни домовилися змінити п. 5.3 Договору, виклавши його в наступній редакції: „п. 5.3. Договір діє з моменту укладення договору та до 31.12.2015р. в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення. Договір в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни чи припинити його дію. В частині розрахунків за отримані послуги з водопостачання і водовідведення договір діє до повного погашення заборгованості по даному договору ."

Пунктом 1 Додаткової угоди №174/1 від 20.10.2010р. до Договору сторонами було узгоджено в тексті вищевказаного Договору найменування сторін „Водоканал” та „Абонент” замінити на „Виробник” та „Споживач” відповідно. Виключено з п. 2.1 Договору абзац „Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України”, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65. Доповнено п. 2.1 Договору наступними абзацами: „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 27.06.2008р. за №190”; Законом України „Про питну воду і питного водопостачання”; Закону України „Про житлово–комунальні послуги”.

Крім того, сторони виклали у новій редакції п.2.2.3 Договору та зазначили зокрема, що Виробник має право вимагати своєчасної та повної оплати послуг, наданих Споживачу; відмовитися від виконання зобов’язань , пов’язаних із наданням послуг водопостачання та водовідведення у випадку порушення Споживачем умов цього Договору у частині своєчасної та повної оплати послуг водопостачання та водовідведення , та інших платежів, передбачених Правилами водокористування та Правилами прийняття стічних вод, умовами цього Договору при виникненні заборгованості.

Умовами пп. 2.3.8 п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди №174/1 від 20.10.2010р. сторони погодили, що Споживач зобов’язується щомісячно по встановленій формі з 19 по передостанній робочий день місяця в письмовому вигляді надавати відомості щодо водоспоживання Споживача і фактичної оплати населенням послуг водокористування за минулий місяць. При їх неподанні в зазначений строк (але не більше 2-х місяців) Виробник здійснює розрахунок послуг водопостачання та водовідведення за середньодобовими витратами за попередні два розрахункових місяці. Подальше визначення об’ємів водокористування здійснюється за нормами споживання.

За умовами п.3.1 Договору сторони домовилися, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, що встановлені на об’єктах Споживача відповідно до у відповідності з даними додатків 1,2,3 . За відсутності приладів обліку води , тимчасово, до їх встановлення , кількість спожитої води визначається на підставі затверджених у встановленому законом порядку нормативів споживання.

Згідно з п.3.2 Договору сторони встановили, що оплата послуг водоспоживання і водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виробника.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата здійснюється за тарифами , затвердженими у встановленому законодавством порядку. У випадку зміни тарифів, діючих на момент укладення договору, оплата Споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами, без зміни інших умов договору. Відомості про зміни діючих тарифів Споживач отримує через засоби масової інформації (друк, телебачення, радіо).

Рахунки на оплату платежів (дебітові повідомлення) направляються Споживачу через банківський заклад згідно банківських реквізитів, вказаних Споживачем при підписанні договору (п. 3.4 Договору).

Згідно п.3.8 Договору об’єм води на полив при будинкової території визначається на підставі наданих споживачем затверджених документів (плани кварталів М:1000 із зазначенням розмірів та меж площі поливу щодо кожного будинку).

Положеннями пунктів 3.9 та 3.10 Договору встановлено, що у випадку зменшення об’ємів водоспоживання – водовідведення при здійсненні розрахунків по затвердженим нормам водоспоживання, перерахунок здійснюється з початку місяця, в якому були надані відомості. Виробник не несе відповідальності за несвоєчасне надання Споживачем відомостей про зменшення об’ємів споживання. Перерахунок за водокористування тимчасово відсутніх жителів, Споживач здійснює самостійно, надаючи іменну дислокацію у встановлені п. 3.9 Договору строки, прикладаючи копії довідок для зміни об’ємів водоспоживання.

Позивач зазначає, що у період з 01.10.2013р. по 01.08.2016р. ЖБК "Київський-7" в порушення умов Договору, оплату отриманих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором у сумі 215 553 грн. 39 коп., що підтверджується розрахунком суми боргу. При цьому, позивач зазначає, що зробив розрахунки на підставі наданих ЖБК "Київський-7" на виконання умов Договору звітів з водоспоживання.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, в обґрунтування позову, позивач також посилається на ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України відповідно, до яких суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе за Договором №4194/1 від 01.11.2000р. ( з урахуванням додаткової угоди) зобов’язань позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з ЖБК "Київський-7" заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 215 553 грн. 39 коп.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем в розрахунок заборгованості не було зараховано суми відшкодування витрат, які пов’язані зі збиранням з населення платежів за водопостачання та водовідведення згідно умов договору №26КС на відшкодування витрат по збиранню з населення платежів за водопостачання та водовідведення від 11.10.2004р., договору №391/ІІ-КС на відшкодування витрат зі збирання платежів з населення за водопостачання та водовідведення, що був укладений 01.02.2011р. між ТОВ „Інфокс” (Виробник) та ЖБК "Київський-7" (Житлова організація) та додаткової угоди до цього договору від 01.01.2012р. Як зазначає відповідач, згідно п. 3 вказаного договору в обов’язки Виробника входить щомісячне відшкодування Житловій організації витрат, пов’язаних з централізованим добровільним збиранням платежів за водопостачання та водовідведення , в розмірі 4% від перерахованих на розрахунковий рахунок Виробника платежів, зібраних з населення . Відповідно до п.5.1 цього договору, в редакції додаткової угоди від 01.01.2012р., строк дії договору – до закінчення строку дії договору на послуги водопостачання і водовідведення №4194/1 від 01.11 2000р.

Проте відповідач стверджує, що в порушення умов вказаного договору №391/ІІ-КС від 01.02.2011р. , позивач з липня 2014р. вказані витрати йому не відшкодовує. Відтак, зазначає, що вказані 4% у сумі 12 294 грн. не були враховані в якості суми погашення заборгованості та з цього приводу не здійснено відповідного перерахунку.

Крім того, відповідач зазначив, що згідно положень ч.3 ст.29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” ( в редакції Закону від 19.04.2014р.) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг. Але, Виробник відмовляє йому у переході на індивідуальну форму оплати , заставляє здавати звіти і нараховує оплату по загальнобудинковому приладу обліку, у зв’язку з чим виникає різниця між показниками квартирних та загальнобудинкового приладів обліку. З урахуванням зазначеного , відповідач не визнає позовні вимоги ТОВ „Інфокс” у розмірі 83 759 грн. 51 коп. - різніця між показниками квартирних та загальнобудинкового приладів обліку.

Водночас, відповідач, як на одну із підстав обґрунтування заперечень проти позову вказує, що зазначені у п. 2.1 договору Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, якими сторони зобов’язались керуватися, втратили чинність згідно наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008р. № 190. Відтак, відповідач, фактично, вказує на недійсність договору, оскільки останній, на його думку, порушує вимоги чинного законодавства.

Відповідач також просить суд не визнавати поважною причину пропуску позивачем встановленого законодавством строку позовної давності (період 01.10.2013р. по 01.12.2013р.), та наполягає на застосуванні судом трирічного строку позовної давності.

З урахуванням вказаних обставин, відповідач просить суд переглянути борг ЖБК "Київський-7" та у задоволенні позову ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" відмовити.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2000р. між Комунальним підприємством „Одесводоканал”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (Водоканал) та Житлово-будівельним кооперативом "Київський -7" (Абонент) було укладено Договір на послуги з водопостачання та водовідведення (населення) №4194/1 (далі-Договір), згідно п 1.1 якого Водоканал надає послуги по постачанню питної води по ГОСТ 2874-82 „вода питна” і по прийманню січних вод (стоків) на об’єкти Абонента у відповідності з додатками №1,2,3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються Водоканалу.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що Абонент своєчасно оплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні і каналізаційні мережі, прибори та пристрої на них в належному порядку у відповідності з встановленими Правилами, перерахованими в п. 2.1 договору і діючим законодавством.

Пунктом 1 Додаткової угоди №174/1 від 20.10.2010р. до Договору сторонами було узгоджено в тексті вищевказаного Договору найменування сторін „Водоканал” та „Абонент” замінити на „Виробник” та „Споживач” відповідно. Виключено з п. 2.1 Договору абзац „Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України”, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65. Доповнено п. 2.1 Договору наступними абзацами: „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 27.06.2008р. за №190”; Законом України „Про питну воду і питного водопостачання”; Закону України „Про житлово–комунальні послуги”.

Крім того, сторони виклали у новій редакції п.2.2.3 Договору та зазначили зокрема, що Виробник має право вимагати своєчасної та повної оплати послуг, наданих Споживачу; відмовитися від виконання зобов’язань , пов’язаних із наданням послуг водопостачання та водовідведення у випадку порушення Споживачем умов цього Договору у частині своєчасної та повної оплати послуг водопостачання та водовідведення , та інших платежів, передбачених Правилами водокористування та Правилами прийняття стічних вод, умовами цього Договору при виникненні заборгованості.

Умовами пп. 2.3.8 п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди №174/1 від 20.10.2010р. сторони погодили, що Споживач зобов’язується щомісячно по встановленій формі з 19 по передостанній робочий день місяця в письмовому вигляді надавати відомості щодо водоспоживання Споживача і фактичної оплати населенням послуг водокористування за минулий місяць. При їх неподанні в зазначений строк (але не більше 2-х місяців) Виробник здійснює розрахунок послуг водопостачання та водовідведення за середньодобовими витратами за попередні два розрахункових місяці. Подальше визначення об’ємів водокористування здійснюється за нормами споживання.

За умовами п.3.1 Договору сторони домовилися, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, що встановлені на об’єктах Споживача відповідно до у відповідності з даними додатків 1,2,3 . За відсутності приладів обліку води , тимчасово, до їх встановлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених у встановленому законом порядку нормативів споживання.

Згідно з п.3.2 Договору сторони встановили, що оплата послуг водоспоживання і водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виробника.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата здійснюється за тарифами , затвердженими у встановленому законодавством порядку. У випадку зміни тарифів, діючих на момент укладення договору, оплата Споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами, без зміни інших умов договору. Відомості про зміни діючих тарифів Споживач отримує через засоби масової інформації (друк, телебачення, радіо).

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Положеннями ст.19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з: об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Надаючи змістовний аналіз понять, що відображені у Законі України „Про житлово-комунальні послуги”, суд вбачає, що „споживачем” є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; „виконавцем” є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Спеціальним законодавством, яке регулює правовідносини споживачів і надавачів послуг у сфері житлово-комунального господарства, встановлено порядок укладення, процедуру погодження і зміст договорів.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Згідно до ч.6 чинної редакції зазначеної статті (ч.4 у редакції, що була чинною станом на час укладення додаткової угоди) особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Дійсно, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (надалі - Закон N 1198-VII), зокрема, внесено зміни у Закон України "Про житлово-комунальні послуги", у тому числі ст.29 Закону доповнено ч.3 наступного змісту: „Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг”.

Частиною 4 ст. 29 цього ж Закону передбачено що процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Крім того, відповідно до п. 3 ч.2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, суд доходить висновку, що внесення змін до діючого законодавства, по-перше, жодним чином не впливає на законність договору №4194/1, а, по-друге, не позбавляє споживачів права на укладення „прямих” договорів з ТОВ „Інфокс” в порядку, передбаченому законом.

Окрім викладеного, суд зазначає, що спосіб захисту, насамперед, повинен бути ефективним та слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

При цьому, як було встановлено судом, Договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 4194/1 від 01.11.2000р. виконувався сторонами, надавалися відповідні послуги, які в свою чергу споживалися та оплачувалися ЖБК „Київський-7”.

У відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008р. №190 (із змінами та доповненнями) (п.2.1.), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Слід зауважити, що Договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 4194/1 від 01.11.2000р., з урахуванням вищевказаної додаткової угоди до нього, є є чинним, не визнаний судом недійсним , та є обов’язковим для виконання сторонами згідно приписів ст. 629 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, посилання відповідача у тексті відзиву на позовну заяву на недійсність Договору та угоди до нього у зв’язку з їх невідповідністю вимогам закону спростовуються вищенаведеними нормами чинного законодавства .

Згідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору ЖБК „Київський-7” щомісячно по встановленій формі з 19 по передостанній робочий день місяця в письмовому вигляді надавало до ТОВ „Інфокс” відомості щодо водоспоживання . Саме на підставі наданих Споживачем відомостей ТОВ „Інфокс” було зроблено розрахунок суми заборгованості, яку відповідач визнає частково, у сумі 110 743 грн. 76 коп. При цьому, умовами Договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 4194/1 від 01.11.2000р.не передбачено, що Споживач оплачує послуги водопостачання та водовідведення лише за показниками по квартирних лічильників. За умовами п.3.1 Договору сторони домовилися, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, що встановлені на об’єктах Споживача відповідно до у відповідності з даними додатків 1,2,3 . За відсутності приладів обліку води , тимчасово, до їх встановлення , кількість спожитої води визначається на підставі затверджених у встановленому законом порядку нормативів споживання.

Таким чином, на думку суду, позивачем правомірно було нараховано заборгованість у розмірі, заявленій до стягнення у заяві про зменшення позовних вимог , що відображена у відповідній бухгалтерській довідці від 16.05.2017р.

Але, на думку колегії суддів, правомірним є посилання відповідача у справі на відсутність підстав для поновлення позивачу встановлених законодавством строків позовної давності щодо вимоги про стягнення з ЖБК „Київський-7” заборгованості у сумі 9 116 грн. 14 коп. за період з 01.10.2013р. по 01.12.2013р., адже, позивачем не наведено поважних причин для поновлення такого строку.

З урахуванням вищевикладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" щодо стягнення з ЖБК „Київський-7” заборгованості за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню підлягає частковому задоволенню у сумі 206 437 грн. 25 коп.

Посилання відповідача у справі щодо необхідності застосування умов Договору №391/ІІ-КС на відшкодування витрат зі збирання платежів з населення за водопостачання та водовідведення, що був укладений 01.02.2011р. між ТОВ „Інфокс” (Виробник) та ЖБК "Київський-7" (Житлова організація) та додаткової угоди до цього договору від 01.01.2012р., до правовідносин, що склалися між сторонами у справі на підставі Договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 4194/1 від 01.11.2000р., сприймається судом критично, адже, ані Договором №391/ІІ-КС від 01.02.2011р. , ані Договором № 4194/1 від 01.11.2000р. не встановлено обов’язку ТОВ „Інфокс” здійснювати взаємозалік за Договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 4194/1 від 01.11.2000р.,з урахуванням умов Договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 4194/1 від 01.11.2000р. Отже , правовідносини за Договором №391/ІІ-КС на відшкодування витрат зі збирання платежів з населення за водопостачання та водовідведення від 01.02.2011р. мають розглядатися окремо від правовідносин за Договором № 4194/1 від 01.11.2000р., і відповідач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом за наявності обставин, які він вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Відповідачем у справі доказів належного виконання умов Договору на послуги з водопостачання та водовідведення (населення) №4194/1 від 01.11.2000р. щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за отримані послуги не надано.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи на підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Київський-7" (65089, м.Одеса, вул. Академіка Корольова, 92, р/р 26002000059829 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 23206661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (65039, м.Одеса, вул. Басейна, 5, р/р 26005020119702 у ПАТ "Банк Восток", МФО 307123, код ЄДРПОУ 26472133) заборгованість у сумі 206 437 грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 096 грн. 56 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 липня 2017 р.

Головуючий суддя Н.В. Рога

Суддя Г.Є.Смелянець

Суддя Т.Г. Д’яченко