Рішення № 67635255, 04.07.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 рокуСправа № 912/1593/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1593/17

за позовом Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД",

до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)",

про стягнення 117138,71 грн,

за участю представника позивача - ОСОБА_1, довіреність від 23.05.2017.

Приватне підприємство "АГРО-ЛЕНД" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№ 37)" заборгованості в сумі 945074,42 грн, з яких: 893444,80 грн пеня, 44102,65 грн інфляційні втрати та 7526,97 грн 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт № Г-36 від 07.03.2014 в частині несвоєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою від 07.06.2017 господарським судом прийнято вказану позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі № 912/1593/17.

03.07.2017 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 65968,05 грн пені, 19816,41 грн інфляційних втрат та 6058,46 грн 3% .

Враховуючи права позивача щодо зменшення розміру позовних вимог, які визначені статті 22 Господарського процесуального кодексу України, та наявність повноважень на зменшення розміру позовних вимог у представника позивача, яким підписано заяву, з огляду на те, що ціну позову згідно статті 55 названого кодексу вказує позивач, господарський суд приймає заяву Приватного підприємства "Агро-Ленд" від 03.07.2017 та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.

Відповідач відзив на позов не подав, правом участі у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 31).

З огляду на викладене господарський суд вважає за необхідне розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, господарський суд враховує, що згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002727375 від 22.06.2017) Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№ 37)" змінило назву на Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№ 37)".

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Сільськогосподарським підприємством Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№37) (далі - Замовник, відповідач) та Приватним підприємством "АГРО-ЛЕНД" (далі - ПП "АГРО-ЛЕНД", Підрядник, позивач) 07.03.2014 було укладено договір (надалі - Договір, а.с. 10-11), за умовами якого Підрядник зобов'язується надати послуги з обробітку сільськогосподарських угідь у відповідності з агротехнічними нормами із застосуванням прогресивних технологій на площах, вказаних Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи/надані послуги та здійснити їх оплату на умовах цього договору.

Фактичний обсяг виконаних робіт/наданих послуг зазначається в Актах здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.5. Договору).

Розрахунок по Договору провадиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів Замовника на розрахунковий рахунок Підрядника, і завершується щорічно в термін до 31 грудня кожного календарного року протягом дії цього Договору (пункт 4.5. Договору).

Відповідно до пункту 9.1. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2017 року.

До Договору сторони підписали Додаток № 1 "Програма робіт" (а.с. 12), Додаток 2 "Перелік земельних ділянок" (а.с. 13).

Договір та Додатки до нього підписані повноважними представниками сторін.

30.09.2015 сторони підписали Акт №4 приймання-здачі надання робіт (послуг) на суму 426043,00 грн (а.с. 14), на вказану суму позивачем виставлено рахунок № 30 від 30.09.2015 (а.с.15).

31.10.2015 сторони підписали Акт №8 приймання-здачі надання робіт (послуг) на суму 210912,00 грн (а.с. 18), на вказану суму позивачем виставлено рахунок № 36 від 31.10.2015 (а.с. 19).

30.11.2015 сторони підписали Акт №9 приймання-здачі надання робіт (послуг) на суму 254610,00 грн (а.с. 20), на вказану суму позивачем виставлено рахунок № 39 від 30.11.2015 (а.с. 19).

19.12.2015 сторони підписали Акт №10 приймання-здачі надання робіт (послуг) на суму 415685,00 грн (а.с. 22), на вказану суму позивачем виставлено рахунок № 10 від 19.12.11.2015 (а.с. 23).

Проте, відповідачем в порушення умов пункту 4.5. Договору, розрахунок за виконані роботи у 2016 році не проведено в повному обсязі у строк до 31 грудня 2016 року. Зобов'язання щодо оплати ним виконані частково, більшу частину оплати відповідачем проведено у 2017 році, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду із даним позовом і просить стягнути з відповідача нараховану пеню, інфляційні втрати та 3% річних за період прострочення платежу.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України господарським (надалі - ГК України) визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статі 174 ГК України).

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частини 1 статті 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, вартості робіт та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Як встановлено частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 526, частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи Підрядником виконано роботи у 2016 році на загальну суму 1307250,00 грн.

Замовник провів оплату 01.11.2016 за рахунком №30 від 30.09.2016 в сумі 104371,80 та 04.11.2016 в сумі 86072,20 грн, а всього в сумі 190444,00 грн. Всі інші оплати він здійснив після настання строку виконання його грошового зобов'язання, тобто після 31.12.2016, а саме остаточне погашення заборгованості в сумі 1116806,00 грн Замовником здійснено 20.03.2017:

- за рахунком №30 від 30.09.2016 - 235599,00 грн;

- за рахунком №36 від 31.10.2016 - 210912,00 грн;

- за рахунком №39 від 30.11.2016 - 254610,00 грн;

- за рахунком №40 від 19.12.2016 - 415685,00 грн.

Статтею 610, частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач згідно поданого позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача внаслідок порушення строку виконання грошового зобов'язання на суму 1116806,00 грн - 65968,05 грн пені за період з 04.01.2017-21.03.2017; інфляційні втрати за період з січня по березень 2017 року в сумі 19816,41 грн та 6058,46 грн - 3% річних а період з 04.01.2017-21.03.2017.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних втрат та 3% річних за вказані вище періоди (а.с. 34-35) відповідає наведеним вище положенням законодавства та відповідачем не спростовано.

На підставі викладеного, позовні вимоги Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД" в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з січня по березень 2017 року в сумі 19816,41 грн та 6058,46 грн та 3% річних за період з 04.01.2017 по 21.03.2017 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 65968,05 грн пені за період з 04.01.2017-21.03.2017 господарський суд враховує наступне.

Статтею 549 цього кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.3. Договору сторонами визначено, що у разі прострочення проведення розрахунків, передбачених пунктом 4.5. даного Договору Замовником сплачується пеня в розмірі 1% від загальної суми Договору, визначеного пунктом 4.7. Договору за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з цим, частина 2 статті 343 Господарського кодексу України та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені, який може бути стягнутий з боржника за порушення грошового зобов'язання, подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З надано позивачем до матеріалів справи розрахунку пені (а.с.34), нарахованої на суму боргу 1116806,00 грн за період з 04.01.2017 по 22.03.2017, вбачається що пеня в сумі 65698,05 грн нарахована вірно та відповідає нормам чинного законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

Поряд з цим, господарський суд враховує положення частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якими суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій.

Враховуючи рівень виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором, погашення основного боргу в повному обсязі, а також те, що: відповідач є Державним підприємством, що засновано Міністерством юстиції України, господарський суд вважає за необхідне за власною ініціативою зменшити розмір нарахованої пені на 50 %, що складає 32984,03 грн.

Зменшення пені в даному випадку, відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, оскільки наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Господарський суд також вважає, що таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, інфляційних втрат та 3 % річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Крім того, під час розгляду справи місцевим господарським судом позивачем не надано жодних доказів, у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, отримання збитків/понесених втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості наданих послуг за Договором.

Отже, позовні вимоги Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД" підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача 32984,03 грн пені, 44102,65 грн інфляційних втрат, 7068,01 грн 3% річних.

В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1757,08 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" (28624, с. Інгульське, Устинівський район, Кіровоградська область, ідентифікаційний код 08680264) на користь Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД" (28625, с. Березівка, Устинівський район, Кіровоградська область, ідентифікаційний код 31934565) - 32984,03 грн пені, 44102,65 грн інфляційних втрат, 7068,01 грн 3% річних та 1757,08 грн судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Копію рішення направити відповідачу (28624, с. Інгульське, Устинівський район, Кіровоградська область).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 10.07.2017.

Суддя О.Б. Шевчук