Рішення № 67635011, 04.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа № 911/1596/17

Господарський суд Київської області у складі судді А.С. Грєхова, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

до відповідача приватного акціонерного товариства "Пласт"

про стягнення заборгованості у розмірі 120 058,81 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (надалі – позивач) до приватного акціонерного товариства "Пласт" (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 120 058,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за Договором № 05-С на постійне та обов’язкове обслуговування об’єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2017 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 06.06.2017.

Через канцелярію господарського суду Київської області 06.06.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав накладення арешту на майно та кошти підприємства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2017 розгляд справи було відкладено на 04.07.2017.

Позивача та відповідач явку уповноважених представників сторін у судове засідання 04.07.2017 не забезпечили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності господарський суд, –

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 05-С на постійне та обов’язкове обслуговування об’єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою (надалі – Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Договір укладено на виконання Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" від 14.12.1999 р. №1281, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами" від 04.08.2000 р. №1214, Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання надання додаткових платних послуг підрозділами Міністерства, надзвичайних ситуацій" від 26.10.2011 р. № 1102, Правил безпеки у нафтогазодобувній промисловості України, затверджені наказом Держгірпромнагляду України від 06.05.2008 р. № 95, Положення "Про запобіжно-профілактичну роботу в нафтогазодобувній галузі підрозділами Державної спеціалізованої проти фонтанної служби "Спеіальна воєнізована аварійно-рятувальна частина" МНС України, погоджене Державним комітетом Держгірпромнагляду України та затверджене Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 22.10.2009 р., Положення "Про організацію та безпечне ведення робіт під час ліквідації газонафтоводопроявів та відкритих газових і нафтових фонтанів», від 22.10.2009 p., наказу МНС України від 17.11.2003 р. № 440 «Про порядок обслуговування об'єктів та окремих територій Державними аварійно-рятувальними службами» зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 грудня 2003 р. за № 1125/8446, іншими відомчими нормативними актами з питань обслуговування об’єктів, нормативними актами МНС України та іншими нормативними документами, що прийняті державними органами в межах компетенції.

Предметом Договору згідно п. 2.1., 2.2., 2.3. є, зокрема, проведення запобіжно-профілактичної діяльності на об'єктах геологорозвідки, об'єктах нафтогазової промисловості, ліквідація надзвичайних ситуацій або окремих їх наслідків на об'єктах геологорозвідки і нафтогазової промисловості, виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, надання додаткових платних послуг на замовлення "Замовника" згідно Постанови Кабінету міністрів від 26.10.2011 p. № 1102 "Деякі питання надання додаткових платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій".

Вартість послуг і порядок розрахунків сторонами визначена в п .4 Договору.

Згідно п.п. 2.1 визначається калькуляціями, які є невід'ємною частиною договору (п. 4.1. Договору).

Згідно п.п. 2.2 «Замовник» перераховує кошти, які необхідні для виконання безперебійних аварійно-рятувальних робіт «Виконавцем». Остаточний розрахунок визначається окремими калькуляціями за фактично виконані роботи (п. 4.2. Договору).

Виконання робіт по п.п. 2.1.; 2.2; 2.3. підтверджується актами виконання умов договору, затвердженими «Виконавцем» і «Замовником» (п. 4.4. Договору).

Акти виконання умов договору, згідно п.п. 2.1, складаються уповноваженими особами "Виконавця" і "Замовника", скріплюються печатками та затверджуються керівниками (п. 4.5. Договору).

Позивач зазначає, що належним чином виконував покладені на нього Договором зобов'язання, претензій стосовно виконання з боку відповідача не надходило.

Суд встановив, що згідно актів за вересень 2016 на суму 12 463, 42 грн, за листопад 2016 на суму 13 781, 68 грн, за грудень 2016 на суму 12 463, 42 грн позивачем забезпечувалося функціонування протифонтанних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання робіт за призначенням, організовувалося технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, підтримувалися у відповідному стані матеріально-технічні резерви, а також виконано зобовязання по постійному та обовязковому обслуговуванню об'єктів. Згідно приймально-здавального акту № 6549-32 від 08.11.2016 позивачем виконувались, а відповідачем прийняті послуги по заміні засувок під тиском лінії фонтанної арматури на свердловині № 79 Стрілкового ГР на суму 57 247, 40 грн. Також, відповідно до приймально-здавального акту № 6563-22 від 14.11.2016 позивачем надані, а відповідачем прийняті без заперечень послуги з гідравлічного випробовування засувок 3М 65х350 в кількості 2 шт. в сумі 4 256, 14 грн.

Будь-яких претензій щодо виконаних робіт замовник (відповідач) до виконавця (позивача) не заявляв.

За п. 4.8. Договору оплата за профілактичне обслуговування об'єктів підприємства "Виконавцем" здійснюється "Замовником" шляхом щомісячного перерахування коштів на протязі (пяти) банківських днів з моменту підписання Актів виконання умов договору.

Позивач посилається на те, що виконані ним роботи відповідач на протязі пяти банківських днів після підписання актів не оплатив.

Позивачем була направлена претензія № 40-619/45-03 від 02.03.2017, яка отримана відповідачем, згідно повідомлення про вручення, 09.11.2015 року (а.с. 24), проте залишена без відповіді та задоволення.

Господарським судом встановлено, що предметом Договору є надання послуг, за які відповідач повинен здійснити оплату і саме оплата отриманих послуг формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документами, які підтверджують прийняття виконаних робіт, тобто виконання позивачем своїх обов'язків, є акт прийняття виконаних робіт.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов’язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов’язань з оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.8. договору, строк оплати є таким, що настав.

Договір набирає чинності з 01 січня 2012 року і діє до 31 грудня 2012 року. Якщо протягом 20 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявила про припинення його дії, він вважається пролонгованим на кожен наступний рік (п. 7.1. Договору).

Станом на день прийняття рішення доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

У відзиві на позов Відповідач зазначає, що у зв’язку з накладенням арештів на майно та кошти підприємства останнє не має можливості реалізувати товар та у зв’язку з дефіцитом коштів не має можливості розрахуватися за Договором з позивачем.

Відповідно до п.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, посилання Відповідача на скрутне фінансове становище підприємства, яке залежить від третіх осіб (контрагентів Відповідача) не приймаються судом до уваги, оскільки з огляду на ст.625 Цивільного кодексу України відсутність коштів не є підставою для звільнення Відповідача від виконання зобов’язання.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 100212,06 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобовязання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.3. Договору сторони передбачили, що за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним Договором.

Позивачем заявлено до стягнення 12 138,30 грн. пені, яку він нарахував за загальний період з 10.10.2016 по 01.05.2017. Згідно здійсненого господарським судом розрахунку, сума пені становить 12 125, 27 грн. Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 12 125,27 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 12 138,30 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 12 138,30 грн. В частині стягнення 13,03 грн. пені слід відмовити, як безпідставно заявленої.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 6 378,40 грн., які нараховані за період жовтень 2016 року – березень 2017 року.

Аналізуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу вноситься з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, господарський суд бере до уваги порядок визначення інфляційних втрат, за яким інфляційні нарахування обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Згідно здійсненого господарським судом розрахунку, сума інфляційних втрат становить 11 150, 85 грн. Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, складає 11 150,85 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 378,40 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 1330,05 грн. 3 % річних за загальний період з 10.10.2016 по 01.05.2017.

За розрахунком, здійсненим судом, арифметично правильним та нормативно обґрунтованим є розмір 3% у сумі 1329,11 грн. Враховуючи, що вірна сума 3 % річних, за розрахунком суду, складає 1329,11 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1330,05 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1329,11 грн. В частині стягнення 0,94 грн. 3% річних слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 100 212,06 грн основного боргу, 12 125, 27 грн пені, 6378, 40 грн інфляційних втрат та 1 329,11 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається господарським судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пласт" (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 48) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36007, м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 53, код: 08804689) 100212, 06 грн (сто тисяч двісті дванадцять гривень шість коп.) основного боргу, 12 125, 27 грн (дванадцять тисяч сто двадцять п’ять гривень двадцять сім коп.) пені, 1329,11 грн (одну тисячу триста двадцять дев’ять гривень одинадцять коп.) 3% річних, 11 150, 85 грн (одинадцять тисяч сто п’ятдесят гривень вісімдесят п’ять коп.) втрат від інфляції та 1800,61 грн. (одна тисяча вісімсот гривень шістдесят одна коп.) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.07.2017.

Суддя А.С. Грєхов