Рішення № 67634908, 10.07.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.2017 Справа № 910/6168/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг, м.Краматорськ, Донецька область

про: стягнення основного боргу в сумі 189189,95грн., 3% річних 2471,26грн., пені 21384,37грн., інфляційних нарахувань 9424,75грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 19.05.2017р.;

від відповідача: не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 10.07.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг, м. Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 189470,32грн., 3% річних 2468,00грн., пені - 24071,50грн., інфляційних нарахувань 11929,16грн.

Ухвалою господарського суду м. Київ від 20.04.2017р. вказану позовну заяву передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

10.05.2017р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг, м. Краматорськ, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 189470,32грн., 3% річних 2468,00грн., пеня - 24071,50грн., інфляційних нарахувань 11929,16г

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №70372 від 20.06.2015р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 11, 202, 509, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 612, 625, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 175, 193, 231, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір поставки №70372 від 20.06.2015р. з протоколом погодження розбіжностей від 20.06.2015р. та додатками; видаткові накладні: №КДЦ-1424 від 15.04.2016р., №КДЦ-2948 від 05.07.2016р., №КДЦ-3666 від 11.08.2016р., №КДЦ-3667 від 11.08.2016р.; досудову вимогу №412 від 08.12.2016р.; правоустановчі документи; розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Під час розгляду справи позивачем було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідка №149-17/1 від 19.05.2017р. про відсутність у провадженні господарського суду або іншого суду чи органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей предмет і з тих же підстав; податкові накладні; акти наданих послуг з перевезення вантажів №KS561-16 від 15.04.2016р., №KS 1370-16 від 12.08.2016р.; рахунки №KS561-16 від 15.04.2016р., №KS 1370-16 від 12.08.2016р.; товаро-транспортні накладні; акт звірки взаємних розрахунків; довідку про наявність заборгованості; банківські виписки.

27.06.2017р. та 10.07.2017р. від позивача надійшли заяви про зменшення розміру позовних вимог. Зазначені заяви прийняті судом до розгляду.

Представник позивача в судове засідання 10.07.2017р. зявився, просив суд позов задовольнити, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2017р. не зявився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2015р. між ТОВ Торговий дім Практікер Україна (далі Практікер) та ТОВ "Голден Тайл" (постачальник) укладений договір поставки №70372 (далі договір), згідно п. 1.1., якого постачальник постачає і передає у власність Практікер, а Практікер приймає та оплачує товари згідно з замовленнями Практікер та товаросупровідною документацією, які складають невідємну частину цього договору (додаток №2 Бланк замовлення), на умовах цього договору.

Практікер надає замовлення постачальнику на підставі специфікації/прайс-листа, затвердженої сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, і яка складає невідємну частину цього договору (п. 1.2.1. договору).

Відповідно до п 2.1.1. договору ( в редакції протоколу розбіжностей від 20.05.2015р.), замовлення вважаються чинними тільки за умови їх оформлення в письмовій формі. Замовлення, розміщені в усній формі, зокрема, по телефону, так саме як і доповнення, зміни та інші застереження до поданих замовлень, вважаються чинними тільки за умови їх підтвердження в електронній письмовій формі, яка вимагається для замовлень. Замовлення можуть надаватись постачальникові через систему EDI-систему документообігу електронними засобами обміну інформацією (надалі система EDI).

Відповідно до п. 3.1 договору ( в редакції протоколу розбіжностей від 20.05.2015р.) за недотримання Практікер строку оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

За умовами п 5.1 договору постачальник зобовязаний поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації/прайс-листі, затвердженому сторонами у Додатку №1 до цього договору.

Практікер здійснює вчасний розрахунок за поставлені товари. Оплата виконується в платіжні дні Практікер (робочі дні вівторок і четвер), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, шляхом банківського переказу, на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах до цього договору протягом (але не пізніше) 70 календарних днів з моменту передачі товарів до ТЦ Практікер за товарними накладними, в день їх приймання Практікер (п. 5.2 редакції договору погоджена в протоколі погодження розбіжностей від 20.06.2015р.).

До договору поставки №70372 від 20.06.2015р. сторонами були укладені додатки №1 від 20.06.2015р., додаток №2 від 20.06.2015р., №3 від 20.06.2015р.

Цей договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2015р. Строк дії цього договору, за умови відсутності на те заперечень сторін, автоматично подовжується на кожний наступний рік, але не більше ніж три роки (п.п. 12.1., 12.1.1. договору).

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ відповідачем було змінено найменування з ТОВ Торговий дім Практікер Україна на ТОВ Торговий дім Укрспецторг.

На виконання умов договору позивач поставив продукцію відповідачу, що підтверджується видатковими накладними №КДЦ-1424 від 15.04.2016р., №КДЦ-2948 від 05.07.2016р., №КДЦ-3666 від 11.08.2016р., №КДЦ-3667 від 11.08.2016р. на загальну суму 189470,32грн.

Дані накладні були підписані та скріплені печатками сторін.

08.12.2016р. позивачем було направлено вимогу про оплату товару №412 відповідачу, яка не була задоволена останнім.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

27.06.2017р. та 10.07.2017р. від позивача надійшли заяви про зменшення розміру позовних вимог

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості в розмірі 189189,95грн., пені у розмірі 21384,37грн., 3% річних у розмірі 2471,27грн., інфляційних нарахувань у розмірі 9424,75грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №70372 від 20.06.2015р. та стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №70372 від 20.06.2015р

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №70372 від 20.06.2015р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, сторони визначили в договорі строк оплати, за яким оплата виконується в платіжні дні Практікер (робочі дні вівторок і четвер), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, шляхом банківського переказу, на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах до цього договору протягом (але не пізніше) 70 календарних днів з моменту передачі товарів до ТЦ Практікер за товарними накладними, в день їх приймання Практікер (п. 5.2 редакції договору погоджена в протоколі погодження розбіжностей від 20.06.2015р.).

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними №КДЦ-1424 від 15.04.2016р., №КДЦ-2948 від 05.07.2016р., №КДЦ-3666 від 11.08.2016р., №КДЦ-3667 від 11.08.2016р товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у розмірі 189470,32грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору поставки №70372 від 20.06.2015р. за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу продукцію за спірними накладними на загальну суму 189470,32грн.

Відповідач здійснив переплату за попередніми накладними, за якими товар поставлявся раніше в сумі 280,37грн. (дана переплата була врахована позивачем та віднесена згідно бухгалтерського обліку підприємства в рахунок часткової оплати за видатковою накладною №КДЦ-1424 від 15.04.2016р.). Доказів погашення заборгованості в сумі 189189,95грн. не надано.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 189189,95грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 21384,37грн., 3% річних в розмірі 2471,26грн., інфляційні втрати в розмірі 9424,75грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.1 договору ( в редакції протоколу розбіжностей) за недотримання Практікер строку оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Практікер здійснює вчасний розрахунок за поставлені товари. Оплата виконується в платіжні дні Практікер (робочі дні вівторок і четвер), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, шляхом банківського переказу, на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах до цього договору протягом (але не пізніше) 70 календарних днів з моменту передачі товарів до ТЦ Практікер за товарними накладними, в день їх приймання Практікер (п. 5.2 редакції договору погоджена в протоколі погодження розбіжностей від 20.06.2015р.).

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковими накладними №КДЦ-1424 від 15.04.2016р. 27.06.2016р., №КДЦ-2948 від 05.07.2016р. 14.09.2017р. , №КДЦ-3666 від 11.08.2016р. - 24.10.2016р., №КДЦ-3667 від 11.08.2016р. - 24.10.2016р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог та стягнення з відповідача пені в сумі 21384,37грн., 3% річних в сумі 2471,26грн., інфляційних нарахувань в розмірі 9424,75грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг, м.Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 189189,95грн., 3% річних 2471,26грн., пені 21384,37грн., інфляційних нарахувань 9424,75грн.задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг (34306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалінська, буд. 4, код ЄДРПОУ 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл" (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 50, код ЄДРПОУ 33735953) суму основного боргу 189189,95грн., пеню в розмірі 21384,37грн., 3% річних 2471,26грн., інфляційних нарахувань 9424,75грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3337,05грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.07.2017р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина