Рішення № 67634530, 04.07.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"

до Приватного акціонерного товариства "НПО "Дніпропрес"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 200 560,32 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № 1129 від 18.05.17р.

Відповідача - ОСОБА_2, дов. № б/н від 20.01.17р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача штрафні санкції за прострочення поставки продукції за Договором поставки №20/05/50 від 30.06.15р. у сумі 200 560,32 грн., з яких: 56 445,12 грн. – пеня, 84 067,20 грн. – штраф, 60 048,00 грн. – неустойка.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що суттєвою обставиною справи є те, що виконуючи свої зобов’язання за Договором Відповідач (Постачальник за Договором) мав за завданням Позивача (Покупця за Договором) виготовити і поставити продукцію Позивачеві. Той факт, що до зобов’язань Відповідача входило виготовлення продукції, підтверджується змістом п. 2.3 і 2.4 Договору. Факт, що Відповідач здійснив повний цикл виготовлення продукції за Договором підтверджується: наряд-замовленнями № 1 і 2 від 23.07.15р. за підписами комерційного директора і головного технолога, на підставі яких почалося виготовлення продукції у ковальсько-термічному цеху Відповідача; приймально-здавальним актом № 139 від 14.09.15р., яким оформлене приймання виготовленої продукції на склад Відповідача для подальшої поставки Позивачеві. Спірний Договір за цивільно-правовою класифікацією є договором комбінованим, який містить зобов’язання поставки і зобов’язання підряду, причому у спірному Договорі обсяг зобов’язань підряду за трудовими і часовими витратами складає 97-98% від загального обсягу зобов’язань Відповідача, а обсяг зобов’язань поставки – відповідно 2 - 3% від загального обсягу зобов’язань. Отже і при регулюванні правовідносин сторін за спірним Договором слід застосовувати окрім загальних норм також норми глави 54 і глави 61 ЦК України відповідно. 20.07.15р. Відповідач одержав від Позивача лист-заявку вих. №01-14/2925 від 13.07.15р., у якій Позивач в односторонньому порядку, без узгодження з Постачальником, суттєво змінив строк виготовлення продукції (з 01.11.15р. на 30.07.15р.) тобто встановив новий строк виготовлення і поставки продукції, який фізично неможливо виконати. 15.09.15р. Відповідач виготовив і поставив Позивачеві продукцію в узгодженій номенклатурі, кількості і якості на суму 1 200 960,00 грн. (видаткова накладна №578КТЦ від 15.09.15р.), тобто виконав свої зобов’язання в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на пункти 5.1 і 5.2 Договору, які, на його думку, надають Позивачеві право в односторонньому порядку, без узгодження з Постачальником, змінювати номенклатуру, кількість продукції, що постачається, строки її поставки. Позивач стверджує, що таке тлумачення змісту п. 5.1 і 5.2 Договору відповідає ст.6, 627 ЦК України. Виходячи з такого тлумачення змісту пунктів 5.1 і 5.2 Договору, Позивач стверджує, що оскільки Відповідач виготовив і поставив продукцію 15.09.15р., а не у встановлений Позивачем в односторонньому порядку строк - 30.07.15р., то така поставка відбулася з порушенням строку виконання зобов’язань, і вимагає від Відповідача сплати договірної неустойки за прострочення поставки. Відповідач вважає, що таке тлумачення п. 5.1 і 5.2 Договору є хибним, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, бо базуються на неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідач зазначає, що неодноразово повідомляв представників Позивача і при особистих контактах і в письмовій формі (лист вих. №279 від 17.08.16р.) про те, що програми виробничих підрозділів підприємства Відповідача формуються в середньому протягом 40 днів до звітного місяця. Вказавши в заявці строк, в який виготовити і поставити замовлену ним продукцію фізично неможливо. На момент підписання Договору номенклатура, кількість продукції, її ціна, вартість та строки її виготовлення і постачання (тобто суттєві умови) були узгоджені Сторонами в п. 1.1 Договору (і відповідали можливостям виробництва Відповідача). У позовній заяві Позивач стверджує, що в п.1.1 Договору строк постачання продукції не був узгодженим, а був узгоджений "кінцевий строк постачання", "граничний строк поставки", зазначений у Договорі на виконання вимог п. 6 ч.2 ст. 22 Закону України "Про здійснення державних закупівель", згідно з яким: у тендерній документації повинен бути зазначений строк поставки товарів. Відповідач зазначає, що у ч. 2 ст. 22 Закону України "Про здійснення державних закупівель" словосполучення "кінцевий строк постачання", "граничний строк поставки" відсутні, застосовується звичайний термін "строк поставки". У спірному Договорі визначення словосполучень "кінцевий строк постачання", "граничний строк поставки" не наведені. За таких умов ці ствердження Позивача є беззмістовними і необґрунтованими. 20.07.15р. Відповідач отримав від Позивача лист-заявку вих. №01-14/2925 від 13.07.15р., у якій номенклатура і кількість продукції відповідали узгодженим у п.1.1 Договору, а строк поставки суттєво змінився (з 01.11.15р. на 30.07.15р.). Відповідач вважає, що зазначений лист-заявка Позивача, за своєю юридичною природою є пропозицією про зміну умов Договору, на яку Відповідач не надав повну і безумовну згоду тобто зміна строків постачання не була узгоджена сторонами. 15.09.15р. Відповідач виготовив і поставив Позивачеві продукцію в узгодженій номенклатурі, кількості та якості на суму 1 200 960,00 грн. і виконав свої зобов’язання в повному обсязі. Відповідач вважає, що не тільки не порушив узгоджених Сторонами строків поставки, а ще й здійснив поставку достроково (16.09.15р. замість 01.11.15р.).

Від Відповідача надійшли додаткові заперечення мотивовані тим, що порушення строків поставки продукції не завдало збитків Позивачеві, сама подія порушення строку виконання зобов’язання виникла виключно з вини Позивача, який при визначенні строку виконання зобов’язання порушив вимоги п.2 ст. 846 ЦК України. У зв’язку з чим Відповідач просить зменшити розмір неустойки – відмовити у задоволенні позову.

04.07.17р. від Відповідача надійшло клопотання про зменшення суми штрафних санкцій на 50 % обґрунтоване тим, що прострочення поставки продукції Відповідачем Позивачеві допущене внаслідок встановлення Позивачем, у заявці №01-14/2925 від 13.07.15р. нереальних строків виготовлення продукції, у які фізично неможливо було здійснити поставку і це прострочення не спричинило збитків Позивачеві.

Від Позивача надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що посилаючись виключно на п. 1.1 договору поставки № 20/05/50, Відповідач ігнорує положення п. 5.1 договору, який передбачає, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.11.15р. партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки, а також п. 5.2 договору, згідно з яким Постачальник зобов'язаний поставити продукцію, вказаної в п.1.1 цього договору, в номенклатурі, строки та кількості, зазначені в заявці Покупця. Дана умова не означає, що покупець отримує право в односторонньому порядку змінювати номенклатуру, кількість продукції та строки її постачання, а лише уповноважує його конкретизувати їх в рамках номенклатури, кількості та строків, передбачених договором. Із зазначених пунктів випливає, що 01.11.15р. є тільки граничним строком поставки, який визначений у договорі на виконання вимог п. 6 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (що діяв на час проведення вказаної закупівлі), згідно з яким у тендерній документації повинен бути зазначений строк поставки товарів. Конкретний строк поставки у межах встановленого договором граничного строку визначається заявками покупця, і саме в цей строк постачальник повинен здійснити поставку продукції. Відповідно до вказаних умов договору, листом № 01-14/2925 від 13.07.15р. Позивач направив Відповідачеві заявку про постачання продукції в строк до 30.07.15р. Статтями 526, 530 ЦК України, 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства; якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Отже, з урахуванням норм чинного законодавства випливає, що дії Позивача щодо направлення Відповідачеві в установленому договором поставки порядку заявки із зазначенням у ній строку постачання 30.07.15р. є цілком правомірними та такими, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору. Також, Позивач зазначає, що договір поставки був укладений за результатами проведення процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель". Під час проведення даної процедури закупівлі додатком до документації конкурсних торгів був проект договору поставки, що підлягає укладенню з переможцем торгів, та у якому містились п. 5.1, 5.2. Умовами документації конкурсних торгів від учасників вимагалося надання листа-погодження з умовами та вимогами до договору замовника торгів згідно з додатком до документації конкурсних торгів, у зв'язку з чим Відповідач у складі своєї пропозиції конкурсних торгів надав відповідний лист-погодження. Після визначення Відповідача переможцем вказаних торгів, ним було укладено договір у повній відповідності до проекту договору у складі документації конкурсних торгів. Ніяких заперечень щодо умов договору від Відповідача не надходило до тих пір, доки Позивач не звернувся до господарського суду з позовом про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції за вказаним договором. Лист № 279 від 17.08.16р., на який посилається Відповідач як на такий, яким він повідомив Позивача про тривалі строки виготовлення продукції, що постачається за договором, був надісланий Позивачеві після порушення Відповідачем строку поставки та після пред'явлення претензії з вимогою про сплату штрафних санкцій.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.15р. сторонами укладено Договір поставки №20/50/50 (далі Договір), за п.1.1. якого Постачальник (Відповідач) зобов’язався поставити в передбачені даним Договором строки Покупцю наступну продукцію: поковка Ш 570мм L-195мм Ст12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72 Гр.Y ГОСТ 25054-81 у кількості 2 шт.; поковка Ш 635мм L-185мм Ст08Х18Н10Т ГОСТ 5632-72 Гр.Y ГОСТ 25054-81 у кількості 6 шт.; поковка Ш 370мм L-180мм Ст08Х18Н10Т ГОСТ 5632-72 Гр.ІІІБ ОСТ 108.109.01-79 у кількості 5 шт.; поковка Ш370мм L-180мм Ст08Х18Н10Т ГОСТ 5632-72 Гр.ІІІБ ОСТ 108.109.01-79 у кількості 1 шт.; поковка 150х250х350 Ст12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72 Гр.ІІІБ ОСТ 108.109.01-79 у кількості 5 шт.; поковка 150х250х350 Ст12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72 Гр.ІІІБ ОСТ 108.109.01-79 у кількості 5 шт.; поковка Ш 225мм L-110мм Ст12Х18Н10Т ГОСТ 5632-72 ГОСТ Гр.ІІІБ ОСТ 108.109.01-79 у кількості 2 шт., всього 22 шт., а покупець зобов’язався прийняти та оплатити вказану продукцію.

Поставка продукції за цим Договором здійснюється до 01.11.15р. партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки (п.5.1. Договору).

Постачальник зобов’язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.1.1. цього Договору, в номенклатурі, строки та кількості, зазначені в заявці Покупця (п.5.2. Договору).

У разі ненадання заявок Покупцем продукція, зазначена в п.1.1. цього Договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 01.11.15р. (п.5.3. Договору).

За порушення вказаних в даному договорі строків поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення поставка продукції втратить інтерес для Покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків (п.7.2. Договору).

30.05.15р. сторонами укладено договір неустойки № 20/05/50-н, за п.1 якого Постачальник зобов'язався у випадках, передбачених п. 2 цього договору, сплатити Покупцю неустойку у розмірі 5% від загальної вартості договору поставки № 20/05/50 від 30.06.15р., укладеного Постачальником як переможцем торгів і Покупцем в результаті проведення останнім закупівлі сталі нерафінованої (сталь нержавка, у зливках чи інших первинних формах і напівфабрикати з нержавкої сталі) за процедурою відкритих торгів.

Відповідно до п.2 Договору неустойки Постачальник сплачує Покупцю неустойку, вказану в п.1 договору, в наступних випадках:

- порушення встановлених договором строків постачання;

- постачання продукції неналежної якості або без повного комплекту належним чином оформлених супроводжувальних документів.

Сплата неустойки здійснюється Постачальником протягом 7 календарних днів після виникнення підстав для її сплати, вказаних у п.2 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Покупця (п.3 Договору неустойки).

На виконання п.5.1 Договору, листом № 01-14/2925 від 13.07.15р. Позивач направив Постачальникові заявку про постачання продукції в строк до 30.07.15р. Заявку Постачальник одержав 20.07.15р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Продукцію поставлено Постачальником з порушенням встановлених строків, а саме – 16.09.15р., що підтверджується прибутковим ордером № ПН-0000627 від 16.09.15р. та видатковою накладною № 578 КТЦ від 15.09.15р.

З посиланням на п.7.2. Договору, за прострочення поставки продукції Позивач нарахував Відповідачеві 56 445,12 грн. – пені та 84 067,20 грн. – 7 % штрафу.

Посилаючись на п.3 Договору неустойки Позивач нарахував Відповідачеві 60 048,00 грн. – неустойки.

22.07.16р. та 14.03.17р. Позивач направляв Відповідачеві претензії з пропозицією в семиденний строк з моменту отримання даної претензії перерахувати на поточний рахунок Позивача пеню та штраф у розмірі 141 713,28 грн.

Відповідач надав відповіді на претензії (лист № 279 від 17.08.16р. та №202 від 28.03.17р.), в якій зазначив, що ним не тільки не порушено узгоджених сторонами строків поставки, а ще й здійснено поставку достроково. У зв’язку з чим відхилив вимоги Позивача, як юридично не обґрунтовані.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи сторін, суд погоджується з Позивачем і не приймає позицію Відповідача.

Так, у п.5.1. Договору сторони погодили, що поставка продукції за цим Договором здійснюється до 01.11.15р. партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки. Постачальник зобов’язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.1.1. цього Договору, в номенклатурі, строки та кількості, зазначені в заявці Покупця (п.5.2. Договору). Позивач надав Відповідачеві заявку, у якій просив поставити товар до 30.07.15р., Відповідач не поставив товар у зазначений у заявці Позивача строк, чим порушив умови Договору. При цьому, Відповідач не надав заперечень на заявку Позивача щодо строків її виконання, з обґрунтуванням неможливості її виконання, чим фактично погодив прийняття заявки до виконання у зазначений у ній термін. Лише у судовому засіданні Відповідач пояснив, що встановлені строки були недостатніми для виконання заявки Позивача щодо виготовлення і поставки товару.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд визнає їх обґрунтованими.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, аналогічні положення містить ст. 551 ЦК України.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Враховуючи наведені Відповідачем в клопотанні про зменшення штрафу доводи те, що на виконання договірних зобов’язань Позивач встановив обмежені строки (9 днів – з 21.07.15р. до 30.07.15р.), дане прострочення не спричинило збитків Позивачеві, що штрафні санкції є значними відносно суми договору, суд вважає за можливе зменшити розмір усіх штрафних санкцій до 100 280,16 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 28 222,56 грн. - пені, 30 024,00 грн. - неустойки, 42 033,60 грн. - штрафу, у решті позовних вимог - відмовити.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на Відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "НПО Дніпропрес", 49000, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 139 (код 24991515) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 01011, м. Київ, вул. Назарівська, 3 (код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", 71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306 (код 26444970) 28 222,56 грн. – пені, 42 033,60 грн. – штрафу, 30 024,00 грн. – неустойки, 3 008,40 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено 04.07.2017

Суддя С.Г. Юзіков