Ухвала суду № 67634325, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2017 р. м. Київ К/800/26836/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Стародуба О.П., Швеця В.В., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53» до Державної виконавчої служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, -

встановив:

У березні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління № 53» звернулося в суд з позовом, у якому просило визнати незаконною і скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. від 2 березня 2015 року ВП № 45762016 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. від 2 березня 2015 року ВП № 45762016 про стягнення з боржника виконавчого збору. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року і відмовити у задоволенні позову.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що 17 листопада 2014 року Господарським судом Київської області видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 8 серпня 2014 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 911/2215/14, якими в рахунок погашення заборгованості Корпорації «Альтіс-Холдинг» перед Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» за кредитним договором від 14 липня 2008 року № 111/08/88-KL у сумі 12396043,14 гривень, яка складається з простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 509000 гривень, поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 10672522,70 гривень, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 1012462,64 гривень, поточної заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 128204,58 гривень та пені у сумі 73853,22 гривень, звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 14 липня 2008 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у реєстрі за № 3346, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу предмету іпотеки у розмірі оціночної вартості вказаного майна, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 10 грудня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45762016 з примусового виконання наказу № 911/2215/14, виданого Господарським судом Київської області 17 листопада 2014 року.

Боржником у виконавчому провадженні є Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління № 53», а стягувачем - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум».

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. від 2 березня 2015 року ВП № 45762016 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 1239604,31 гривень у зв'язку з невиконанням ним у встановлений для самостійного виконання строк вимог виконавчого документа.

Позивач, вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки боржник у даному виконавчому провадженні позбавлений можливості самостійно виконати судове рішення, враховуючи те, що наказом Господарського суду Київської області визначено порядок його виконання шляхом проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки у розмірі оціночної вартості вказаного майна, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У частині 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 1212 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

За приписами частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оспорюється постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу № 911/2215/14, виданого 17 листопада 2014 року Господарським судом Київської області, про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором від 14 липня 2008 року. При цьому особою, яка звернулася з позовом, виступає сторона виконавчого провадження (боржник), що виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Спір, який виник між сторонами, може бути розглянутий за правилами господарського судочинства.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53» до Державної виконавчої служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про визнання протиправною та скасування постанови - закрити.

Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Стародуб О.П.

Швець В.В.