Ухвала суду № 67634221, 05.07.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/20/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

05 липня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи - АТ "Укрсиббанк" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2017 року Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2, в якому просив: постановити рішення про стягнення податкового боргу з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), на суму 68694,91 грн., з них 68694, 91 грн. - до місцевого бюджету с. Чернівці.

16.03.2017 року Чернівецьким окружним адміністративним судом залучено в якості третьої особи - АТ «Укрсиббанк».

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) до місцевого бюджету м. Чернівці податковий борг в сумі 58941,02 грн, а саме: згідно податкового повідомлення - рішення "Р" №0093761707 від 27.10.2015 р. в сумі 58771,02 грн. (47016,82 грн. за основним платежем та 11754,20 грн. за штрафними санкціями) та згідно податкового повідомлення - рішення "Р" №0093711707 від 27.10.2015 р. в сумі 170 гривень. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 29.05.2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11352984000, згідно якого останнім отримано кошти в сумі 32632 дол. США, що еквівалентно 158265,20 гривень.

Згідно повідомлення про анулювання (прощення) боргу, вих. №31.423.09/46 від 09.09.2014 року, ПАТ "УкрСиббанк", як кредитор, з метою виконання вимог пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України повідомив ОСОБА_2 про прийняття рішення про анулювання боргу ОСОБА_2, що станом на 09.09.2014 року становить 25261,31 дол.США, що складає 323903,12 грн по курсу НБУ, яку відображено ПАТ "УкрСиббанк" у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум, утриманого з них податку (форма 1-ДФ).

У послідуючому, 09 жовтня 2015 р. Чернівецькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. за результатами якої складено Акт від 09.10.2015 р. №765/24-12-17-07/НОМЕР_1 та встановлено порушення п. 179.1 ст. 179 ПК України - неподання податкової декларації за період, що перевірявся (декларація про майновий стан і доходи за 2014 р.), абз.д) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України - не включення до загального річного оподаткованого доходу дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) заборгованості та не застосовано ставку податку відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України на суму 54819,93 гривень.

На підставі вказаної перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №"Р" №0093761707 від 27.10.2015 р. в сумі 68524,91 грн. (54819,93 грн. за основним платежем та 13704,98 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення - рішення "Р" №0093711707 від 27.10.2015 р. в сумі 170 гривень.

Оскільки у встановлені контролюючим органом терміни податковий борг в сумі 68694,91 грн. добровільно не сплачено, Чернівецька ОДПІ звернулася з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

За приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 прощено (анульовано) борг за кредитним договором, кладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 29.05.2008 р. № 11352984000, який складається з суми основного боргу за кредитом (тіло кредиту) у розмірі - 21517,22 дол.США, процентів за користування кредитом у розмірі - 3744,09 грн, всього - 25261,31 дол.США, що складає - 323903,12 грн по курсу НБУ станом на 09.09.2014 року.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу.

За приписами пп. 165.1.49 п. 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу, що відсотки, які нараховано боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно ч. 2, ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Нарахування відсотків є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання позивача перед банком. Прощені відсотки за користування кредитом не є його доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, та при цьому, банківська установа вправі на свій розсуд визначати доцільність її стягнення.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2016 року по справі № 809/4380/15.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем неправомірно визначено суму оподаткування, зазначивши основний борг за кредитним договором - 25261,31 дол.США, який крім основної суми кредиту 21517,22 дол. США включає загальну прострочену основну суму кредиту, загальну суму прострочених процентів за користування кредитом та загальну суму строкових (не прострочених) процентів за користування кредитом. На підставі зазначених вище норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що сума, згідно якої позивач повинен був оподаткувати дохід склала 21517,22 дол. США, яка складає основну суму кредиту.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення податкового боргу з відповідача згідно податкового повідомлення - рішення "Р" №0093761707 від 27.10.2015 року.

Згідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 71, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.