Ухвала суду № 67634195, 07.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 липня 2017 року м. Київ К/800/17457/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №826/8312/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

ТОВ «Автономні джерела струму» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22 грудня 2014 року №0001022206 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 156525,00 грн., у тому числі 104350,00 грн. за основним платежем та 52175,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 02 грудня 2014 року №28/1-26-50-22-06-32704119, щодо порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітстройбуд-2014» товарно-матеріальних цінностей, з огляду на непідтвердження реального характеру здійсненої операції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарів, робіт, послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідної операції первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, суди врахували долучені позивачем до матеріалів справи належним чином оформлені документи, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції й її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції, а саме: видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; податкову накладну; банківську виписку.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об’єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Автономні джерела струму» як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника.

На момент здійснення спірної господарської операції позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

При цьому судові інстанції відхилили посилання органу державної фіскальної служби на наявну в нього податку інформацію щодо ТОВ «Елітстройбуд-2014» (лист від 19 вересня 2014 року №140/10-08-22-01/39174820 про неможливість проведення зустрічної звірки) як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійсненої поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та правовим висновкам Верховного Суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №826/8312/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак