Ухвала суду № 67634178, 06.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2017 р. м. Київ К/800/52208/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Єрьомін А.В.,

Швед Е.Ю.

секретар судового засідання - Головко О.

за участю

представника відповідача - Литовченко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Северин Юрія Петровича на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі № 815/4816/15 за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Северин Юрія Петровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

В серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» (далі - Уповноважена особа ФГВФО) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» щодо не включення позивача до переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_4, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» щодо не включення позивача до переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_4, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 до загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Северин Юрій Петрович звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 січня 2015 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_4 було укладено договір № 1210047204 банківського рахунку (в національній валюті), за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 // НОМЕР_2. Цього ж дня позивачем на рахунок № НОМЕР_1 було внесено готівку в сумі 145700 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК» - Северина Ю.П.

Листом від 22 вересня 2015 року за № 5997 Уповноважена особа ФГВФО повідомила позивача, що його було виключено з розрахунку загальної гарантованої суми по залишкам коштів за операціями вкладників, які мали ознаки «дроблення», та станом на 21 вересня 2015 року позивач не значиться у Загальному реєстрі вкладників АТ «ІМЕКСБАНК» як вкладник, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.83).

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надішли шляхом зняття готівкових коштів з рахунків ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій», відкритих в установі банку, з подальшим внесенням знятої суми на рахунок позивача, що свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання позивачем сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду. При цьому звернуто увагу на те, що зазначена операція не передбачала фактичного переміщення «реальних» грошових коштів та здійснювалась виключно за рахунок безготівкових проводок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Уповноваженою особою ФГВФО не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності не включення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу звертає увагу на наступне.

У відповідності до положень частини першої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону, виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною першою статті 26 Закону передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина шоста статті 27 Закону визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно частини 2 статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 статті 38 Закону визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Разом з тим, за матеріалами справи встановлено, що нормативно-правовий акт Фонду гарантування вкладів, який би визначав порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій фонду у разі їх виявлення - відсутній.

Судами встановлено, що Уповноважена особа листом від 22 вересня 2015 року №5997 надала відповідь позивачу, що ОСОБА_4 був включений до бази даних вкладників АТ „ІМЕКСБАНК», разом з тим, відповідно до пункту 6 розділу II положення „Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ „ІМЕКСБАНК» № 4401 від 09.04.2015 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були надані зміни до бази даних вкладників АТ „ІМЕКСБАНК», в частині тимчасового виключення з розрахунку загальної гарантованої суми по залишкам коштів за операціями вкладників, які мали ознаки «дроблення».

Разом з тим, судами встановлено, що відповідачем на підставі ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідно до наказу №34-в від 05.02.2015 року створену спеціальну комісію з перевірки вкладів фізичних осіб.

6.04.2015 року даною комісією затверджено акт №06/04, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду, зокрема, тимчасово обмежити виплату коштів по окремим рахункам, в тому числі, рахунку позивача, з метою виявлення нікчемних правочинів.

Відповідно до Тимчасових рекомендацій стосовно процедури тимчасового обмеження уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у неплатоспроможному банку банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам, затверджених протоколом виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10 лютого 2015 року № 036/15 з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом (наказом) створює Комісію з перевірки вкладів фізичних осіб (далі - Комісія). До складу Комісії доцільно включити працівника бухгалтерії та юридичного підрозділу неплатоспроможного банку (пункт 1 розділу ІІ).

Пунктом 4 розділу ІІ цих Рекомендацій передбачено, що за наслідками проведення перевірки, відповідно до наданих уповноваженою особою Фонду повноважень, Комісія складає та подає на розгляд уповноваженій особі Фонду свої пропозиції, які, зокрема, повинні містити:

проект наказу про тимчасове обмеження здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників;

обґрунтування тимчасового обмеження здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам з посиланням на відповідні підстави та підтверджуючі документи;

перелік банківських операцій, які можуть бути обмежені на час тимчасової адміністрації, у розрізі рахунків конкретних фізичних осіб, виплати за вкладами яких підлягають тимчасовому обмеженню (далі - Перелік рахунків), складається за формою та структурою файлу "D", визначеними Правилами формування та ведення баз даних про вкладників, затвердженими рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.07.2012 N 3, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23.08.2012 за N 1430/21742 (далі - Правила);

інформацію щодо відсутності підстав прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про тимчасове обмеження здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам.

Відповідно до пункту 6 Уповноважена особа Фонду розглядає пропозиції Комісії та в разі прийняття рішення про тимчасове обмеження на час здійснення тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам по відповідним рахункам, в межах повноважень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 37 Закону, видає наказ про тимчасове обмеження здійснення банком банківських операцій за змістом згідно з додатком та подає інформацію про це до Фонду.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять наказу Уповноваженої особи Фонду про тимчасове обмеження здійснення банком банківських операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи правомірність дій та рішень Уповноваженої особи, колегія суддів звертає увагу на те, що такі дія та рішення суб'єкта владних повноважень мають здійснюватися у відповідності до закону та бути обґрунтованими на момент їх вчинення та прийняття, оскільки вони мають значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до частини п'ятої статті 38 цього ж Закону у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

З аналізу зазначених норм вбачається як обов'язок Уповноваженої особи, у визначені строки, скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. При цьому, повідомлення стороні про визнання договору нікчемним може бути направлено уповноваженою особою Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що матеріали справи не містять відповідного наказу Уповноваженої особи Фонду про тимчасове блокування виплат по банківським рахункам, відомостей щодо переліку вкладів, які не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду, наказу про визнання нікчемним договору банківського вкладу позивача, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не дослідив належним чином зазначені вище обставини, не надав їм відповідної правової оцінки, в результаті чого дійшов передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом п.3 ч.1 ст.163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Згідно з ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі").

Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf."Дюлоранс проти Франції", п.34553/97, п.33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп.32 et 35, від 07.03.2006р.).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.23 та п.25 Рішення "Проніна проти України" від 18.07.2006р. вказав, що суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що саме по собі звернення Уповноваженої особи до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення відповідно до чинного законодавства не може вважатися підставою для не включення особи до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

За правилами ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якому слід дослідити усі викладені вище обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Северин Юрія Петровича задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: