Ухвала суду № 67634145, 07.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 липня 2017 року м. Київ К/800/22954/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги військової частини А 0549 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0549 про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

встановив:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року , позов задоволено. Визнано протиправними дії військової частини А 0549 та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 170,97 грн, утримані за ставкою 18 % податку на доходи фізичних осіб з виплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині А0549 на посаді начальника Центрального територіального управління внутрішнього аудиту.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 25 листопада 2016 року № 1107 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з проведенням організаційних заходів), з правом носіння військової форми.

На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на підставі довідки військової частини А 0549 від 28 листопада 2016 року № 53/14 тимчасово виконуючий обов'язки начальника Центрального територіального управління внутрішнього аудиту підполковник ОСОБА_2 видав наказ від 30 листопада 2016 року № 58 відповідно до якого ОСОБА_1 нарахована грошова компенсація за неотримане речове майно при звільненні в сумі 67616,50 грн.

Перерахування зазначених коштів на картковий рахунок позивача проведено лише 13 лютого 2017 року. При цьому із нарахованої суми 67616,51 грн військовою частиною А0549 було утримано 1,5% військового збору, що складає 1014,25 грн, а також 18 % податку з доходів фізичних осіб, що становить 12170,97 грн. Позивачу перераховано в безготівковій формі 54431,29 грн.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12170,97 грн утримана відповідачем, який в свою чергу здійснював виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, та не спрямована ним на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів позивача відповідно до вимог статті 168 Податкового кодексу України, то вказана сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 06 січня 2005 року № 17), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, МНС, податкової міліції.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами) що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, така компенсація здійснюється у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що утримується з доходів такої категорії громадян, та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених основними розпорядниками коштів у Державному бюджеті України.

В силу частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України).

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, на день виключення зі списків особового складу військової частини звільненому з військової служби військовослужбовцю має бути виплачено грошове забезпечення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».

За змістом частини сьомої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. У Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, прямо зазначено, що не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема, на одноразову допомогу військовослужбовцям при звільненні з військової служби.

Посилання відповідача на те, що на час виплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивач не виконував обов'язки військової служби, тобто не мав статусу військовослужбовця, а відтак підстави для неутримання з нього єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутні, є необґрунтованими, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день виключення зі списків особового складу і проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача.

До того ж, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України згідно з якими оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України. Об'єктом оподаткування військовим збором визначено доходи, зазначені в статті 163 Податкового кодексу України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу.

Оскільки доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця, починаючи з 2015 року включалися до оподатковуваного доходу як інші доходи, тому такі виплати оподатковувалися військовим збором на загальних підставах.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що утримання військовою частиною А 0549 податку з доходів фізичних осіб є правомірним, оскільки на час виплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивач не мав статусу військовослужбовця.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень, в яких надана відповідна оцінка доказам, у тому числі доводам касатора, які він зазначав також у судах попередніх інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній аргументи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини А 0549 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0549 про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак