Ухвала суду № 67634112, 07.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 липня 2017 року м. Київ К/800/16884/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі №826/19434/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08 червня 2015 року №0117-17, згідно з яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., оскільки вона є власником легкового автомобіля марки Lexus, модель RX 350, 2010 року випуску із об'ємом двигуна 3456 куб. см., який відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що транспортний податок на рівні 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, який використовувався до 5 років і має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., установлено прийнятим на виконання пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629», оприлюдненим 06 березня 2015 року, у зв'язку з чим застосування відповідачем положень вказаного вище рішення з метою оподаткування можливе не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Наведене обумовлено положеннями підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, відповідно до якого рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, а також узгоджується з принципом стабільності, закріпленим у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, на якому ґрунтується податкове законодавство.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі №826/19434/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак