Ухвала суду № 67633714, 05.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 р.Справа № 820/451/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача - Лиска П.О.

представника відповідача - Косовської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська трикотажна фабрика" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017р. по справі № 820/451/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська трикотажна фабрика"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0000241420 від 26.12.2016р. та №0000251420 від 26.12.2016р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 р. в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не врахував: що позивачу не було поставлено товар взагалі і відповідальність за не поставку товару не передбачена; що у постачальника виникає обов'язок поставки товару лише після сплати повної суми передоплати; що звернення до суду є правом резидента, а не обов'язком; що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки; що номер акта перевірки не відповідає номеру зазначеному у податковому повідомленні-рішенні та не зазначено вид проведеної перевірки; що з моменту здійснення валютних операцій по контракту з продавцем, валютні цінності перейшли у власність нерезидента (продавця).

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Лозівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на підставі наказу від 28.11.2016р. №619 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» в період з 30.11.2016р. по 06.12.2016р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика» з питань дотримання валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, укладеним з нерезидентом Hebei Kai De import Co LTD, Китай за період з 14.04.2016р. по 30.11.2016р., за результатами якої складено акт №701/20-27-14-09/37327380 від 13.12.2016р.

Згідно акту №701/20-27-14-09/37327380 від 13.12.2016р. ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика» порушено вимоги ст.2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: не одержано товар за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, укладеним Hebei Kai De import Co LTD (резидент КНР), станом на 27.07.2016р. по епізоду оплати 27.04.2016р. на суму 2.400,00 дол. США; станом на 03.11.2016р. по епізоду оплати 04.07.2016р. на суму 2.400,00 дол. США; станом на 12.11.2016р. по епізоду оплати 14.07.2016р. на суму 840,00 дол. США, а також порушено ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: у поданій до контролюючого органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2016р. не відображено протерміновану заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, укладеним Hebei Kai De import Co LTD (резидент КНР), котра виникла станом на 27.07.2016р. по епізоду оплати 27.04.2016р. на суму 2.400,00дол. США.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач 26.12.2016р. прийняв податкові повідомлення - рішення: №0000241420, яким на підставі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахував позивачу пеню в розмірі 28 648,38 грн. та №0000251420, яким на підставі ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» застосував штраф у розмірі 340,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень - рішень та відсутності порушень закону при прийнятті таких рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як зазначено вище, відповідачем на підставі наказу від 28.11.2016р. №619 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» в період з 30.11.2016р. по 06.12.2016р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика» з питань дотримання валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, укладеним з нерезидентом Hebei Kai De import Co LTD, Китай за період з 14.04.2016р. по 30.11.2016р., за результатами якої складено акт №701/20-27-14-09/37327380 від 13.12.2016р.

Підставою для проведення такої перевірки слугувала інформація від ПАТ «ПроКредит Банк» про виявлені факти законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічнму контракту від 14.04.2016р. №1414/16-3.

Зазначена перевірка було проведена з відома посадових осіб позивача і працівники контролюючого органу були допущені до проведення перевірки.

Посилаючись саме на вказаний акт перевірки від 13.12.2016р. відповідач 26.12.2016р. прийняв спірні податкові повідомлення - рішення.

За таких обставин, посилання апелянта, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, що номер акта перевірки не відповідає номеру зазначеному у податковому повідомленні-рішенні та не зазначено вид проведеної перевірки, колегія суддів з наведених вище підстав вважає необгрунтованими та звертає увагу на те, що позивач не оспорював законність проведення такої перевірки шляхом звернення до суду з позовом про скасування наказу про проведення перевірки та про визнання протиправними дій відповідача з приводу проведення такої перевірки.

Згідно матеріалів справи, між позивачем та Hebei Kai De import Co LTD (резидент КНР) укладено зовнішньоекономічний контракт від 14.04.2016р. №1414/16-3, за умовами якого позивач здійснив передоплату за товар цьому контрагента: 27.04.2016р. - 2400 дол. США, 04.07.2016р. - 2400 дол. США, 14.07.2016р. - 840 дол. США, однак станом на 30.11.2016 року товар не був поставлений на митну територію України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ч.4 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Правління Національного банку України від 03.03.2016р. №140, від 07.06.2016р. №342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону про розрахунки, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Зазначені в постановах строки діяли до 14.09.2016 року включно.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним

арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 цього Закону, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних

обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорніобставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на час проведення перевірки та прийняття спірних податкових-рішень, позивач не отримував висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на перевищення строків розрахунків по цьому імпортному контракту та не надав доказів звернення до судових органів і виникнення форс-мажорних обставин.

Згідно матеріалів справи, позивачем не одержано товар за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, укладеним Hebei Kai De import Co LTD (резидент КНР), станом на 27.07.2016р. по епізоду оплати 27.04.2016р. на суму 2400 дол. США; станом на 03.11.2016р. по епізоду оплати 04.07.2016р. на суму 2400 дол. США; станом на 12.11.2016р. по епізоду оплати 14.07.2016р. на суму 840 дол. США.

А відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення - рішення №0000241420 від 26.12.2016р, яким на підставі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахував позивачу пеню в розмірі 28 648,38 грн., діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, посилання апелянта: що суд не врахував строки поставки товару, який позивачу не було поставлено взагалі і відповідальність за не поставку товару не передбачена; що у постачальника виникає обов'язок поставки товару лише після сплати повної суми передоплати; що звернення до суду є правом резидента, а не обов'язком, колегія суддів з наведених вище підстав вважає необгрунтованими.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000251420 від 26.12.2016р., яким на підставі ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до позивача застосовано штраф у розмірі 340 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно ч.3 ст.13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Частиною 2 статті 16 Декрету КМУ передбачено, що за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 49 від 08.02.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 року за № 209/4430, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як підтверджено матеріалами справи, валютні цінності позивача у сумі 2 400 дол. США, які були перераховані продавцю (резиденту КНР) за зовнішньоекономічним контрактом від 14.04.2016р. №1414/16-3, станом на 01.10.2016 року знаходяться за межами України і належать позивачу, оскільки умови контракту продавцем не були виконані у зв'язку з непоставкою товару.

Однак, в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.10.2016 року у розділі II «Фінансові вкладення» позивачем не відображено протерміновану заборгованість у розмірі 2 400 дол. США по контракту від 14.04.2016р. №1414/16-3.

За таких обставин, твердження апелянта: що з моменту здійснення валютних операцій по контракту з продавцем, валютні цінності перейшли у власність нерезидента (продавця), колегія суддів з наведених вище підстав вважає необґрунтованими.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська трикотажна фабрика" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017р. по справі № 820/451/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 10.07.2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.