Ухвала суду № 67633655, 05.07.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

про поновлення строку апеляційного оскарження

Справа № 686/23024/16-а

05 липня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Гіюк Д.М.,

представника позивача (апелянта) - Сумневич Н.О.

третьої особи - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо скасування постанови Управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області про накладення штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу позивача було залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам ч. 2 статті 186 КАС України. Зокрема, скаржнику було надано тридцятиденний термін з моменту отримання вказаної ухвали, для надання суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження вищевказаної постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

12 червня 2017 року до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року, яке в подальшому ухвалою суду апеляційної інстанції від 13 червня 2017 року призначена до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримали вимоги клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та просила його задовольнити, як такого, що є обгрунтованим та підтвердженим належними доказами.

Третя особа та її представник заперечили доводи наведені представником позивача та просили залишити клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в клопотанні, заслухавши пояснення сторін та надавши оцінку доказам, долученим до матеріалів справи в підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для поновлення апелянту строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з огляду на таке.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, крім випадків, установлених законом.

Як встановлено з матеріалів справи, Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 07 березня 2017 року було прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому.

Оскаржена постанова ухвалена судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні.

Повноважний представник позивача був присутній в судовому засіданні 07 березня 2017 року під час розгляду справи, водночас в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваної постанови.

У відповідності до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Положеннями ст. 167 КАС України визначені правила проголошення судового рішення особам, які беруть участь у справі, та особам, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов`язки.

Частиною 2 ст. 167 КАС України передбачено, що на вимогу особи, яка бере участь у справі, а так само особи, яка не брала участь у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси, суд у цей самий день видає копію постанови (або її вступної та резолютивної частини) чи ухвали суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час, коли особи, які беруть участь у справі, можуть одержати копію постанови в повному обсязі. Суд складає повний текст постанови у строк, передбачений частиною третьою ст. 160 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, копію постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року скаржник отримав 14 березня 2017 року, про що свідчить особистий підпис представника Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, наявний в довідковому листі до справи. Разом з тим, правом апеляційного оскарження останньої позивач скористався лише 28 квітня 2017 року, тобто поза межами встановленого процесуального строку, що з пояснень апелянта відбулось внаслідок помилки допущеної Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області.

Зокрема, як було встановлено в ході розгляду клопотання позивача, останній скориставшись правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, 17 березня 2017 року звернувся з апеляційною скаргою до суду першої інстанції, при цьому додавши в якості судової практики до матеріалів останньої примірник постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2017 року у справі № 686/24624/16-а за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до Управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення подвійного штрафу в межах одного виконавчого провадження.

Дана обставина засвідчується наявною в матеріалах справи копією примирника вказаної апеляційної скарги на постанову від 07 березня 2017 року, де наявна відмітка канцелярії Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, якою засвідчений факт прийняття апеляційної скарги позивача з доданими документами саме 17 березня 2017 року.

Мотивуючи поважність причин пропуску процесуального строку оскарження постанови суду від 07 березня 2017 року, апелянт зазначає про помилкове долучення працівниками канцелярії Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області апеляційної скарги, поданої в рамках оскарження постанови від 07 березня 2017 року у справі № 686/23024/16, до матеріалів адміністративної справи № 686/24624/16-а, примірник процесуального документа якої було долучено до матеріалів апеляційної скарги на постанову суду у даній справі в якості судової практики.

В підтвердження вказаної обставини, позивачем надано примірник ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.03.2017 року у справі №686/24624/16-а про залишення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому без руху, в мотивувальній частині якої зазначено, що вимагаючи в поданій апеляційній скарзі 17 березня 2017 року скасування постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року у справі № 686/23024/16-а, апелянтом до матеріалів останньої долучено примірник постанови Хмельницького міськрайонного суду від 14 лютого 2017 року у справі № 686/24624/16-а. До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом оскаржується постанова про відмову в задоволенні позовних вимог, тоді як постановою від 14 лютого 2017 року позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задоволенні.

20 квітня 2016 року позивачем на адресу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області скеровано запит з вимогою повідомити дату направлення адміністративної справи № 686/23024/16-а, з поданою Управлінням апеляційною скаргою на постанову від 07 березня 2017 року, до суду апеляційної інстанції.

Листом від 25 квітня 2017 року № 686/23024/16/8115/17 Хмельницький міськрайонний суду Хмельницької області повідомив позивача, що в рамках адміністративної справи № 686/23024/16 апеляційна скарга 17 березня 2017 року не надходила.

Визначаючись щодо поважності причин пропуску позивачем встановленого строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Отже, для поновлення встановленого законом процесуального строку суду необхідно встановити поважність причин його пропуску.

Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому за змістом ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Окрім того, колегія суддів в даному випадку зазначає, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як вбачається з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, оцінюючи обставини справи, що перешкоджали своєчасному здійсненню позивачем процесуального права на апеляційне оскарження постанови суду, прийнятої у межах даної справи, та з метою недопущення ситуації позбавлення особи права допуску до правосуддя, колегія суддів дійшла висновку, що за вищевказаних обставин апелянтом здійснено всі необхідні дії для вчасної реалізації власного права на оскарження рішення суду.

За вказаних обставин у їх сукупності, клопотання Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 101, 102, 186 КАС України,

У Х В А Л И В :

1. Клопотання Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 про скасування постанови, задовольнити.

2. Поновити Управлінню Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому строк на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 липня 2017 року

Головуючий Білоус О.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.