Ухвала суду № 67633526, 05.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/9037/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» (надалі - ПАТ «Гнідавський цукровий завод», позивач) звернулося в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000842301 від 21.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 1 839 841,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Гнідавський цукровий завод» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Дім пива» за травень 2011 року, про що складено акт №6922/23-2/372658 від 02.09.2011 року. Позивач вказує, що викладені в акті перевірки висновки щодо нікчемності укладених договорів поставки з контрагентом ТзОВ «Дім пива» не відповідають нормам діючого законодавства, оскільки здійснення даних господарських операцій та реальність настання правових наслідків підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які були надані під час перевірки.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 21 вересня 2011 року № 0000842301.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області подано апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Гнідавський цукровий завод» зареєстроване як юридична особа та одним із видів економічної діяльності позивача є: виробництво цукру, що підтверджується актом перевірки позивача.

З 05.08.2011 року по 26.08.2011 року посадовими особами Луцької ОДПІ на підставі наказу від 05.08.2011 року № 2174 та направлення від 05.08.2011 року №002326 відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Гнідавський цукровий завод» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Дім пива» за травень 2011 року.

За результатами перевірки 02.09.2011 року Луцькою ОДПІ було складено акт перевірки №6922/23-2/372658 ( яким встановлено порушення підприємством вимог частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по договорах № 40406 поставки нафтопродукту від 04.04.2011 року на загальну суму 5160000,00 грн., № 150405 від 15.04.2011 року на загальну суму 1085040,00 грн. (Антрацит АКО 50-100), договір на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів №605011 від 06.05.2011 року на загальну суму 4794000,00 грн. (повітря підігрівач ТС 35у - 2 шт., насос 20 НДС з електродвигуном - 3 шт., редуктор 304 BRW - 4 шт.), укладені між ТОВ «Дім пива» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод», відповідно до частини 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, які підпадають під визначення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 1839840 грн.

Окрім того, Луцька ОДПІ посилається на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 06.09.2011 року №1221/23-2/31750777 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Дім пива» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за травень 2011 року» (т.2, а.с.70-77), яким встановлено, що у ТзОВ «Дім пива» не виявлені необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідний технічний персонал (загальна чисельність працюючих - 1 особа), виробничі активи, складській приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням перевіркою, та зроблено висновок про нікчемність укладених вказаних товариством правочинів, відсутність об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів за період травень 2011 року.

Висновок контролюючого органу про нікчемність правочинів, укладених із ТзОВ «Дім пива», ґрунтується на тому, що позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження транспортування товару, сертифікатів на отриманий товар, гарантійних талонів, паспортів.

На підставі акта перевірки, 21.09.2011 року Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000842301, яким ПАТ «Гнідавський цукровий завод» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1839841,00 грн., з яких за основним платежем 1839840,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009 року у справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Матеріалами справи підтверджується, що 04.04.2011 року між ТзОВ «Дім Пива» (постачальник) та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» укладено договір поставки № 40406, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукт: мазут М-100 (загальна кількість 1200 т, за ціною 4300 грн., в т.ч. ПДВ за одну тонну), а покупець зобов'язується прийняти нафтопродукт (далі - товар-1) та сплатити за нього грошові кошти на умовах, викладених у даному договорі. Загальна вартість придбаного мазуту складає 5160000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Поставка товару-1 здійснюється постачальником окремими партіями автомобільним транспортом по реквізитам покупця. Право власності на товар-1 виникає у покупця в момент передачі товару покупцю, що фіксується накладною про прийомку товару або актом прийомки-передачі товару .

Факт виконання умов договору підтверджується виписаними ТзОВ «Дім пива» податковими накладними (т.1, а.с.31-68). Факт надходження мазуту на склад ПАТ «Гнідавський цукровий завод» підтверджується прибутковими ордерами (т.1, а.с.37, 43, 50, 57, 64, 69). Загальна кількість оприбуткованого мазуту становить 1200,00 т на суму 5160000,00 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 за період травень 2011 року на складі 2 знаходилось 1200,00 т мазуту М-100 (т.1, а.с.135).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки від 24.10.2016 року №809 на балансі ПАТ «Гнідавський цукровий завод» рахуються засоби мазутного господарства: наземний резервуар мазуту, мазутні насоси, підігрівач мазуту, станція зливу мазуту та інше. (т.2, а.с.85). Відповідно до документів щодо використання мазуту у 2011 році слідує, що придбаний у ТзОВ «Дім пива» товар був в подальшому використаний підприємством у технічному процесі власної господарської діяльності.

Щодо взаємовідносин ТзОВ «Дім Пива» із ПАТ «Гнідавський цукровий завод» з приводу поставки антрациту АКО 50-100, судом встановлено, що 15.04.2011 року укладено договір №50405 між ТзОВ «Дім пива» (постачальник) та ПАТ «Гнідавський цукровий завод», відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити антрацит АКО 50-100 (далі - товар-2), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти на умовах, викладених у даному договорі. Загальна кількість товару-2 становить 685 т на суму 1085040,00 грн. з ПДВ. Поставка товару-2 здійснюється автомобільним транспортом за рахунок продавця. Оплата товару здійснюється покупцем до 01 січня 2012 року. Моментом отримання товару являється дата, вказана в накладних на відпуск товару.

На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Дім пива» здійснило поставку антрациту АКО 50-100 на користь ПАТ «Гнідавський цукровий завод» на загальну суму 1085040,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.71-90).

Придбаний антрацит був оприбуткований позивачем на складі, що відображено у прибуткових ордерах (т.1, а.с.73, 76, 79, 82, 85, 88, 91), та в подальшому використаний у господарській діяльності товариства, про що свідчить інформація щодо використання антрациту протягом виробничого сезону вересень-грудень 2011 року (т.2, а.с.86). Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 за період травень 2011 року на складі 2 знаходилось 685,00 т антрациту АКО 50-100 (т.1, а.с.135).

Зокрема встановлено, що відповідно до договору на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів № 605011 від 06.05.2011 року ТзОВ «Дім пива» (постачальник) зобов'язувався поставити ВАТ «Гнідавський цукровий завод» обладнання, запасні частини та допоміжні матеріали на ремонт заводу (далі - товар-3), згідно Специфікацій до договору. Найменування, вартість, кількість товару, що поставляється по договору, зазначаються в Специфікаціях, а також у накладних на відпуск товару. Постачання товару здійснюється силами та за рахунок продавця. Місце доставки: м.Луцьк, вул.Ранкова, 1. Ціна договору 4794000,00 грн., в тому числі ПДВ. Оплата за товар здійснюється в наступному порядку: покупець може придбати товар-3 на умовах передоплати або після поставки кожної партії товару-3, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата може здійснюватись шляхом видачі простих або переказних векселів. Товар вважається прийнятим за кількістю та якістю виробів згідно з накладними на відпуск товару (т.1, а.с.91-92).

Відповідно до специфікації №1 від 06.05.2011 року (доповнення №1 до договору поставки на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів договору) сторонами обумовлено поставку такого товару: повітряпідігрівач ТС 35у в кількості 2 шт., на загальну суму 1609200,00 грн., в т.ч. ПДВ.; насос 20 НДС з електродвигуном в кількості 3 шт., на загальну суму 2054880,00 грн., в т.ч. ПДВ; редуктор 304 BRW 1 в кількості 4 шт., на загальну суму 1129920,00 грн., в т.ч. ПДВ (т.1, а.с.93).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем представлено видаткові накладні, виписані ТзОВ «Дім пива»: №ДП-325 від 13.05.2011 року, №ДП-380 від 19.05.2011 року, №ДП-381 від 19.05.2011 року та виписані продавцем податкові накладні №325 від 13.05.2011 року, №380 від 19.05.2011 року, №381 від 19.05.2011 року (т.1, а.с.94-101).

Факт надходження товару-3 на склад позивача підтверджується прибутковими ордерами (т.1, а.с.96, 99, 102) та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках №207 та №1521 (а.с.136-137).

Також між ТзОВ «Будівництво Плюс» (далі - новий кредитор), ТзОВ «Дім пива» (далі - кредитор), ПАТ «Гнідавський цукор» (далі - боржник) уклали 25.05.2011 року договір уступки права вимоги, відповідно до якого кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги першого з ПАТ «Гнідавський цукровий завод» погашення суми боргу, які виникли на підставі договорів від 04.04.2011 року №40406, від 06.05.2011 року № 605011 та від 15.04.2011 року № 150405, що укладені між кредитором та боржником (т.1, а.с.103). Встановлено, що оплату вартості придбаних у ТзОВ «Дім пива» товарів позивач здійснював на користь ТзОВ «Будівництво Плюс», про що свідчать платіжні доручення, та розрахунок проведений в повному обсязі.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів вважає, що доводи щодо відсутності товарно-транспортної накладної чи неналежного її заповнення не підтверджують безтоварності операцій в разі, якщо мала місце операція з поставки товарів. В такому випадку основне - це наявність первинних документів на підтвердження саме факту постачання товарів, а підтвердження їх перевезення є другорядним. Зокрема, в Ухвалі від 28 липня 2015 року у справі № К/800/20004/15 Вищий адміністративний суд України зазначив наступне : «…відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.»

Зазначена позиція також відображена в ухвалі ВАСУ від 23 вересня 2015 року у справі № К/800/22363/15, в ухвалі ВАСУ від 27 липня 2015 року у справі № К/800/56974/13, в ухвалі ВАСУ від 7 грудня 2015 року у справі № К/800/17289/13.

Що стосується твердження податкового органу про те, що засновником ТзОВ «Дім Пива» є фізична особа, котра являється засновником ряду підприємств, колегія суддів вважає його необґрунтованим.

Предметом повторного апеляційного розгляду є податкові правовідносини щодо подій формування податкового обліку періоду травня 2011 року. Податковим органом зазначено про заміну керівних осіб вказаного товариства лише з серпня 2011 року. З врахуванням цих обставин, колегія суддів вважає, що реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції ( ухвала ВАСУ від 15.07.2014 року у справі № К/800/24305/14 ).

Що стосується використання інформації про вчинення підписів на первинних документах не встановленими особами, колегія суддів вважає, що податковий орган не має підстав для використання таких фактів без отримання результатів завершення кримінального провадження. Відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом. Результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки. ( Аналогічна позиція міститься в Ухвалі ВАСУ від 30 листопада 2015 у справі № К/800/5195/14 ).

Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши надані сторонами докази встановила, що господарські операції підприємства позивача з його контрагентом мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, договором уступки вимоги, наряди на відрядні роботи по встановленню придбаного обладнання в кількості та акти приймання-передачі основних засобів в експлуатацію та іншими.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій з підставі відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит та формування витрат, враховуючи те, що законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє як доказ посилання контролюючого органу на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.09.2011 року №1221/23-2/31750777 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Дім пива» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за травень 2011 року», яким встановлено, що у ТзОВ «Дім пива» не виявлені необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідний технічний персонал (загальна чисельність працюючих - 1 особа), виробничі активи, складській приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням перевіркою, та зроблено висновок про нікчемність укладених вказаних товариством правочинів, відсутність об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів за період травень 2011 року.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Виходячи із положень статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції наділені повноваженнями подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено та доведено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Відповідачем, також, не надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із аналізу вищенаведених норм цивільного кодексу вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку щодо нікчемності договору поставки та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Висновок відповідача про нікчемність правочинів та безтоварністю операцій за цими правочинами, не відповідає фактичним обставинам і спростовується зібраними по справі доказами.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В супереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності його дій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року у справі № 2а/0370/3057/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш Р. Й. Коваль

Повний текст судового рішення

виготовлено 10.07.2017 року.