Ухвала суду № 67631539, 05.07.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/994/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В. Провадження № 11-кп/789/164/17 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Лекан І. Є., Сарновський В. Я.,

з участю - прокурора - Кашлюка І.В.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - Голодена О.М.

потерпілого ОСОБА_4

при секретарі - Романській К.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 05 липня 2017 р. кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2- Голодена О.М. та прокурора відділу прокуратури Тернопільської обл. на вирок Заліщицького районного суду Тернопільської обл. від 31 березня 2017 р. ., яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Городок Заліщицького району Тернопільської обл., прож. в АДРЕСА_1, раніше не судимого

засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку 1 (один) рік.

На підставі ст.76 ч.І п.1, п.2. ч.2 п.2 КК України зобов'язано ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Змінений цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_4 18 499 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) гривен заподіяних матеріальних збитків.

Цивільні позови прокурора задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь місцевого бюджету Заліщицького району Тернопільської обл. витрати, пов'язані з лікуванням потерпілих від злочину в розмірі 497 (чотириста дев'яносто сім) гривень 11 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого від злочину в розмірі 10 502 (десять тисяч п'ятсот дві) гривні 70 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 5152 (п'ять тисяч сто п'ятдесят дві) гривні 52 копійки судових витрат по кримінальному провадженню, пов'язаних із залученням експертів.

Скасовано арешти, накладені ухвалами слідчого судді Заліщицького районного суду від 16.09.2014 року на автомобілі Мерседес-Бенц, державний номерний знак НОМЕР_2 та Опель Омега, державний номерний знак НОМЕР_3.

Вирішено речові докази по даному кримінальному провадженню - автомобілі Мерседес-Бенц, державний номерний знак НОМЕР_2, та Опель Омега, державний номерний знак НОМЕР_3, після набрання вироком законної сили повернути власникам.

В апеляційних скаргах:

-захисник Голоден О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок Заліщицького районного суду Тернопільської області від 31 березня 2017 р. про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,- скасувати в зв"язку з недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення і справу провадженням закрити, відмовивши у задоволенні пред"явлених до нього позовів.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник посилається на те, що даний вирок є незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою і однобічністю досудового розслідування та судового розгляду.

Зокрема, як зазначається в апеляційній скарзі, в основу своїх висновків про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та настанні наслідків, які виникли за обставин, викладених в обвинувальному акті, суд першої інстанції поклав показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7, а також на інші докази, стверджуючи про те, що наведені у вироку показання свідка та потерпілого, дані, викладені у відповідних протоколах, висновках експертів, є послідовними, логічними, об'єктивними та такими, що відповідають дійсним встановленим обставинам справи, а також зібраними у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.

Такі висновки суду, як вважає сторона захисту, в повному обсязі спростовуються наявними у справі іншими доказами, які були досліджені судом, але їм надана неналежна та упереджена правова оцінка.

Насамперед, це стосується показань обвинуваченого ОСОБА_2, в яких останній зазначав про те, що, хоча він і був в стані алкогольного сп"яніння, зіткнення його автомобіля - Мерседес Бенц та автомобіля Опель Омега під керуванням ОСОБА_10 відбулося 14 вересня 2014 р. о 1 годині на його смузі руху.

Він вчинив всі необхідні дії, передбачені Правилами дорожнього руху, щоб уникнути зіткнення, тим не менш, з вини водія Опеля аварія таки відбулася, внаслідок чого постраждали як пасажири їхніх транспортних засобів, так і самі автомобілі.

Однак, оцінюючи у вироку показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7, суд першої інстанції, не дивлячись на ряд допущених ними протиріч, таки поклав їх в основу обвинувального вироку.

Такий висновок, на думку апелянта, є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах кримінального провадження, оскільки всі викладені в мотивувальній частині вироку показання свідків, а також дані, викладені лише в частині зазначених в ньому протоколів та висновків експертів, дійсно являються послідовними, логічними та об'єктивними, але жоден з них, як окремо, так і в сукупності, не підтверджують висновок суду про неправдивість показань ОСОБА_2 в тій частині, в якій суд визнав їх неправдивими.

Як стверджує захисник, зазначені особи плутались в своїх показаннях, не могли вказати не тільки місце зіткнення транспортних засобів, а і на якій смузі руху відбулася аварія, при цьому проведення слідчого експерименту від 22 червня 2015 р. відбувалось також з участю вищезазначеного потерпілого, що з наведених підстав, на думку адвоката, свідчить про його неправдивість.

У своїй скарзі захисник посилається і на досліджені в судовому засіданні місцевого суду висновки експертиз, зокрема, інженерно-транспортної експертизи № 5-354/16 від 14.09.2016 року, оскільки в ході судового слухання було встановлено факти, які суперечать вихідним даним, що ставилися в основу проведеної експертизи і які, на його думку, не відповідають дійсності, оскільки експерт, роблячи висновки за варіантом №1, що грунтуються на показаннях власника автомобіля Опель Омега, в той же час при варіанті №2, що грунтується на показаннях обвинуваченого, заданим слідством комплексом вихідних даних при варіанті №1 вже не керувався, що свідчить, на його думку, про необ"єктивність проведеної експертизи.

Решта наведених судом доказів вини ОСОБА_2, як вбачається із змісту скарги, містить в собі лише інформацію з приводу тих чи інших обставин, які підтверджують обставини події та ступінь спричинення тілесних ушкоджень потерпілим.

Підсумовуючи наведені у скарзі обставини, захисник стверджує про те, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та побудовані лише на припущеннях;

-прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки, в решті вирок залишити без змін. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також на неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у призначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки з урахуванням фактичних обставин справи та особи обвинуваченого його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства.

Згідно вироку суду 14 вересня 2014 року близько 1 години ОСОБА_2 в порушення вимог п.2.9 "а" Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем Мерседес-Бенц державний номерний знак НОМЕР_2 та рухався зі швидкістю близько 90 км/год. автомобільною дорогою Касперівці-Збручанська. поблизу с.Кулаківці Заліщицького району в напрямку с.Касперівці Заліщицького району. Під час руху ОСОБА_2 в порушення вимог п.п.1.5 ч.І, 1.10 (в частині визначення поняття "дорожня обстановка", "дорожні умови", "'безпечна швидкість") та п. 12.1 Правил дорожнього руху України не врахував дорожні умови та обстановку, не обрав такі засоби керування транспортним засобом, безпечну швидкість руху та смугу руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб, щоб своїми діями не примушувати інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху та швидкість, не створювати небезпеку чи перешкоду для руху загрозу життю і здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Внаслідок цього і в порушення п.п.2.3 "б", 10.1 ПДР України ОСОБА_2 не був уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись на 7-му кілометрі вказаної автомобільної дороги, виїхав в порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, яку перетинати заборонено, на зустрічну смугу руху. В цей час в зустрічному напрямку своєю смугою руху пересувався автомобіль Опель Омега державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_10 Своїми діями, які не відповідали вищевказаним вимогам пунктів ПДР України, ОСОБА_2 створив такі умови, що не зміг забезпечити безпеку дорожнього руху та допустив зіткнення з зустрічним автомобілем Опель Омега. В результаті зіткнення вказаних транспортних засобів пасажир автомобіля Опель Омега ОСОБА_11 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Такої ж важкості тілесні ушкодження отримав і пасажир автомобіля Мерседес-Бенц ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану останнім апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення потерпілого ОСОБА_4 який вважає призначене ОСОБА_2 покарання занадто м"яким і підтримує апеляційну скаргу прокурора, та прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого та просив її відхилити, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та прокурора підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зокрема, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Із змісту ст. 409 КПК України слідує, що однією з підстав для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду.

Неповним згідно ст.410 КПК України визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з"ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення.

Так, в будь-якому разі пред'явлене особі обвинувачення, в тому числі і за ст.286 КК України, породжує обгрунтовані розумні сумніви щодо того, хто із учасників ДТП дійсно допустив порушення ПДР України, що призвело до певних наслідків. А тому припущення в кримінальному провадженні на стадії судового розгляду не допускаються.

Враховуючи ряд наведених фактів, які підтверджені матеріалами кримінального провадження, та доказами, здобутими в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що судом та досудовим слідством було допущено однобічність та неповнота встановлення всіх обставин справи.

Зокрема, в рахунок підтвердження вини засудженого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України щодо порушення правил дорожнього руху та вчинення дорожньо-транспортної пригоди, місцевий суд посилався на ряд доказів, що містяться в матеріалах кримінальної справи, зокрема, пояснення потерпілого ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7, протоколом проведення слідчого експерименту від 05 травня 2016 р., висновки СМЕ щодо визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілих. Однак більшість із зібраних досудовим слідством та досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: висновки судової автотехнічної експертизи № 5-564/14 від 11.11.2014 р. та №5-563/14 від 11.11.2014 р. щодо причини ДТП; автотоварознавчої експертизи №4-226/14 від 19.11.2014 р. щодо визначення вартості ушкоджень транспортних засобів - учасників ДТП; судової інженерно-транспортної експертизи № 5-354/16 від 14.09.2016 р. з приводу визначення, що з технічної точки зору стало причиною ДТП, - залишилась поза увагою місцевого суду, хоча саме вони мають безпосереднє відношення до встановлення події кримінального правопорушення та винуватості чи невинуватості обвинуваченого у вчинення злочину, а також інших обставин, що мають значення для розгляду справи, яким суд, дослідивши їх в судовому засіданні, не надав жодної оцінки, відповідно, не спростував або не підтвердив твердження захисту про те, що саме вони свідчать про невинуватість обвинуваченого.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.1.5 ч.І, 1.10 (в частині визначення поняття "дорожня обстановка", "дорожні умови", "'безпечна швидкість") та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожні умови та обстановку, не обрав такі засоби керування транспортним засобом, безпечну швидкість руху та смугу руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб, щоб своїми діями не примушувати інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху та швидкість, не створювати небезпеку чи перешкоду для руху загрозу життю і здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Внаслідок цього і в порушення п.п.2.3 "б", 10.1 ПДР України ОСОБА_2 не був уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, і, рухаючись на 7-му кілометрі вказаної автомобільної дороги, виїхав в порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, яку перетинати заборонено, на зустрічну смугу руху, спричинивши ДТП.

Диспозиція ст. 286 КК України, в тому числі ч. 1 цієї статті, за своїм змістом є бланкетними. У зв'язку з цим під час розгляду справ про злочин, відповідальність за який встановлено цією статтею, суд повинен ретельно з'ясувати та зазначити у вироку, в чому саме полягали порушення правил безпеки дорожнього руху; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між учиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками, чого судом зроблено не було, що породжує сумнів у законності. обгрунтованості та справедливості судового рішення і є підставою для його скасування.

Непереконливим, на думку колегії суддів, є і висновок місцевого суду щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 із звільненням його від відбування покарання з іспитовим строком.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому колегія суддів вважає, що у випадку доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, з урахуванням думки потерпілого ОСОБА_4, яку він висловив в судовому засіданні апеляційного суду, вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп"яніння, тяжкості наслідків, підстави для звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням є сумнівними.

Таким чином, вирок місцевого суду, на думку колегії суддів, підлягає скасуванню з наведених підстав з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407,410,419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2- Голодена О.М. та прокурора відділу прокуратури Тернопільської обл. на вирок Заліщицького районного суду Тернопільської обл. від 31 березня 2017 р.. задовольнити.

Вирок Заліщицького районного суду Тернопільської області відносно ОСОБА_2, засудженого за ч.1 ст.289 КК України,- скасувати, а кримінальне провадження щодо нього направити нам новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.І. Коструба