Постанова № 67620983, 03.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа № 922/769/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1533Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року по справі №922/769/17,

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Харків,

до Приватного акціонерного товариства "Харківський Хлібокомбінат "Слобожанський", м.Харків

про стягнення 246582,78 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківський Хлібокомбінат "Слобожанський" про стягнення заборгованості за договором поставки з відстроченням платежу № 725 від 02.12.2016 року в сумі 246582,78 грн., з яких 230000,00 грн. основного боргу, 1058,48 грн. 3% річних та 15524,53 грн. пені. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року по справі №922/769/17 (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський Хлібокомбінат "Слобожанський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" 230000,00 грн. основного боргу, 1058,48 грн. 3% річних, 9866,57 грн. пені та 3613,87 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення пені в сумі 5657,73 грн. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року по справі №922/769/17 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким справу направити на новий розгляд.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суд від 15.05.2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 07.06.2017 року. Зобов’язано ПАТ "Харківський Хлібокомбінат "Слобожанський" надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

25.05.2017 року від представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2015 року надано докази доплати судового збору в сумі 94,30 грн., відповідно до платіжного доручення №513 від 22.05.207 року. (вх.№5471).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.06.2017 року, у зв’язку з відпусткою судді Ільїна О.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про судове рішення” від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №3 від 16.01.2013р. “Про внесення змін та доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України”, зокрема, пунктом 2.2 доповнено постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України” пунктом 9-1 такого змісту: "9 -1. У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги."

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В. розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги (вх.№5893 від 06.06.2017 року), у зв’язку з проведенням перейменування відповідача, та клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень, які свідчать про повне погашення боргу та просить у зв’язку з цим прийняти рішення, яким справу припинити.

Ухвалою суду від 07.06.2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 03.07.2017 року.

16.06.2017 року від відповідача надійшла заява (вх.№6471), в якій він зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Харківський Хлібокомбінат "Слобожанський" було перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Харківський Хлібокомбінат "Слобожанський". До заяви було додано копію Протоколу загальних зборів від 28.04.2017 року та копію Витягу з ЄДР станом на 14.06.2017 року.

З огляду на дану заяву, судова колегія вважає на необхідне її задовольнити, та замінити найменування відповідача з Публічного акціонерного товариство "Харківський Хлібокомбінат "Слобожанський" на Приватне акціонерне товариство "Харківський Хлібокомбінат "Слобожанський". Вважати правильним найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство "Харківський Хлібокомбінат "Слобожанський".

Сторони, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представників в судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Епіцентр К” (позивач) та Публічним акціонерним товариством “Харківський Хлібокомбінат “Слобожанський” (відповідач) було укладено договір поставки з відстроченням платежу № 725, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати у власність відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити цукор білий кристалічний в мішках по 50 кг. (товар), в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, позивач здійснює поставку товару протягом 3 днів з моменту отримання заявки від відповідача. В заявці вказується асортимент, кількість, ціна товару та дата його поставки.

Згідно п. 4.1 договору, ціна товару, що передається по діючому договору, вказується в узгоджених специфікаціях та накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.3 договору, розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі в українській валюті – гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, через установу банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній, яка підтверджує отримання товару відповідачем.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 308000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною Рнк/КН-0023595 від 14.12.2016 року (а.с. 16).

З боку відповідача товар був отриманий на підставі довіреності №000000000570 від 13.12.2016 року (а.с. 22).

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку в повному обсязі оплатити поставлений позивачем товар.

17.01.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №219, в якій позивач просив погасити заборгованість в сумі 308000,00 грн.

Проте відповідач здійснив лише часткову оплату товару на загальну суму 78000,00 грн ( арк. спр.34).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 230000,00 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 230000,00 грн., місцевий суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 725 від 02.12.2016 року у розмірі 230000,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Представником відповідача було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку з повним погашенням заборгованості відповідно рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року. На підтвердження погашення заборгованості надано до матеріалів справи платіжні доручення від 06.06.2017 року №11178 на суму 1058,48 грн., №11179 на суму 3613,87 грн., №11176 на суму 100000,00 грн., №11175 на суму 100000,00 грн., №11174 на суму 30000,00 грн., №11177 на суму 9866,57 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З наведеної норми вбачається, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Колегією суддів було встановлено, що оскаржуване рішення було прийнято 24.04.2017 року, а надані відповідачем платіжні доручення датовані 06.06.2017 року, тобто після прийняття рішення суду першої інстанції. За таких обставин, судова колегія зазначає, що сплата відповідачем боргу за рішенням суду вже під час апеляційного провадження не впливає на законність та обґрунтованість висновків місцевого суду щодо наявності спірної заборгованості на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, судова колегія вважає, що підстави для припинення провадження у даній справі відсутні.

Колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 1058,48 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 1058,48 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Разом з тим, судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 15524,53 грн. пені зазначено наступне.

Відповідно до п. 8.3 договору, відповідач за порушення терміну, визначеного у п. 4.3 договору, зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що останнім застосовується облікова ставки НБУ - 22%.

Проте, як вбачається з офіційного сайту Національного банку України у період нарахування позивачем пені діяла облікова ставка - 14%.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем в порушення вимог чинного законодавства при здійсненні нарахування пені перевищено подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується з власним перерахунком пені суду першої інстанції у період з 29.12.2016 року по 22.02.2017 року у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідно до якого встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 9866,57 грн. пені.

За таких обставин, в частині стягнення пені в сумі 5657,73 грн. необхідно відмовити, у зв`язку з безпідставністю нарахування.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено в задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушено його право на захист, гарантоване Конституцією України.

Судова колегія вважає такі твердження апелянта безпідставними.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що в даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, судом вказано, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи відкладався для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо). Проте, будь яких доказів відповідачем не надано.

Разом з тим, відповідач жодного разу не з’явився в судові засідання ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Отже, твердження апелянта в цій частині є безпідставними.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року по справі №922/769/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33-34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року по справі №922/769/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 07.07.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.