Постанова № 67620880, 03.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа№ 910/9177/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.07.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/9177/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Веб"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ"

2. Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк"

3. Публічне акціонерне товариство "Банк професійного фінансування"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен фінанс"

5. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно Веб"

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Вікторі"

8. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна

про визнання недійсним правочину про перереєстрацію права та визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Лізинг інформаційних технологій" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/9177/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справа розглядалась різними складами суду. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2017, у зв'язку з перебуванням 17.05.2017 судді Гаврилюка О.М. у відпустці, для розгляду справи №910/9177/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Сулім В.В.

Вказана судова колегія розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку і прийняла постанову у даній справі.

14.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про витребування доказів, якому просить витребувати у Міністерства юстиції України та у Державного підприємства "Національні інформаційні системи" роздруківки електронних копій документів реєстраційної справи 139283680000, які були виготовлені приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А. шляхом сканування та розміщені ним в в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, з зазначенням дати та часу розміщення електронної копії кожного документу в Державному реєстрі прав.

Розглянувши подане позивачем клопотання, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 38 ГПК України, сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду.

Колегія суддів відзначає, що в заявленому клопотанні позивачем не надано обґрунтування неможливості та не вказано обставин, що перешкоджали наданню вказаних доказів до суду першої інстанції. За таких обставин, суд відзначає, що клопотання позивача є необґрунтованим, а наявні в матеріалах справи докази є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому підстав для його задоволення немає. В судовому засіданні апеляційної інстанції, представник позивача просив клопотання про витребування доказів від 26.01.2017 №09-11/1432/17 не розглядати, оскільки його актуальність відпала.

Представник позивача приймав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення, підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва -скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача-1,-2 приймали участь у судових засіданнях, в яких надавали свої пояснення, заперечували проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (третя особа 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" (третя особа 1, позичальник) було укладено кредитний договір №886/980-ЮО, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 2700000,00 грн., починаючи з 03 жовтня 2012 року на умовах, передбачених цим договором: строк дії кредитної лінії - з 03 жовтня 2012 року; процентна ставка - 28 % річних; дата повернення кредиту - 02 жовтня 2013 року.

03.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (третя особа 2, іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством "Лізинг інформаційних технологій" (позивач, іпотекодавець) укладено договір іпотеки №886/980-ЮО/І, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за номером 13587.

Договором №1 від 16.09.2013 про внесення змін до кредитного договору №886/980-ЮО від 03.10.2012 встановлено ліміт кредитної лінії - 3000000,00 грн. та строк дії кредитної лінії до 01 жовтня 2014 року.

В подальшому між сторонами укладено договори про внесення змін №1 від 16.09.2013 та №2 від 18.09.2013 до договору іпотеки.

26.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" як первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" як новим кредитором укладено договір відступлення права вимоги №1/2014 за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 (загальна сума боргу за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 згідно із додатком №1 до договору відступлення становить 3132094,75 грн.). Відповідно до договору відступлення права вимоги №1/2014 від 26.08.2014 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника (ТОВ "Лізинг ІТ-СПВ") належного виконання всіх зобов'язань за основним договором; новий кредитор набуває усі права наявних вимог за кредитним договором та усі права майбутніх вимог, включаючи але не обмежуючись, право вимоги до боржника щодо сплати основного боргу, процентів, штрафних санкцій, неустойки, відшкодування збитків та інших платежів за кредитним договором.

12.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" та Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф., зареєстрований в реєстрі за номером 1834, відповідно до якого до ПАТ "Банк професійного фінансування" перейшли права іпотекодержателя за договором іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012.

30.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо" було укладено попередній договір №109-П, згідно із яким сторони погодили, що в разі перемоги на конкурсі/аукціоні з реалізації права вимоги ПАТ "ПРОФІН БАНК" за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 та пов'язаними до нього договором забезпечення, ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" зобов'язується відступити, а ТОВ "Фінансова компанія Інвест - Кредо" зобов'язується придбати право за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012, яке буде придбано ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" у ПАТ "ПРОФІН БАНК". Ціна відступлення права вимоги складатиме суму у розмірі 3100000,00 грн.

На виконання умов попереднього договору ТОВ "Фінансова компанія Інвест - Кредо" сплатило на користь ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" грошові кошти у сумі 3100000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №57 від 13.01.2016, №69 від 25.01.2016.

25.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" укладено договір про відступлення права вимоги №1/2016 та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. зареєстрований в реєстрі за номером 23), відповідно до умов яких ТОВ "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" набув прав кредитора за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 та прав іпотекодержателя за договором іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012.

25.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" (первісний кредитор, третя особа 4) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо" (новий кредитор, відповідач 1) укладено договір про відступлення прав вимоги №2/2016, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" відступає ТОВ "Фінансова компанія Інвест - Кредо" своє право вимоги (яке було набуте первісним кредитором відповідно до договору про відступлення права вимоги № 1/2016 від 25.01.2016, укладеного між ПАТ "Банк професійного фінансування" та ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС") за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 з усіма додатковими угодами та додатками до нього. В силу цього договору, до "Фінансова компанія Інвест - Кредо" також переходять права та обов'язки первісного кредитора по зобов'язаннях що виникли з кредитного договору, в тому числі за договором іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012.

26.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" (первісний іпотекодержатель, третя особа 4) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо" (новий іпотекодержатель, відповідач 1) укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" передає, а ТОВ "Фінансова компанія Інвест - Кредо" приймає на себе права первісного іпотекодержателя у зобов'язанні за договором іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012.

Договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстровано в реєстрі за №50.

05.02.2016 ТОВ "Лізинг ІТ-СПВ" та ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. отримали заяви-вимоги (від 27.01.2016 зареєстровані в реєстрі за 87 та за №88 відповідно) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо" в порядку ст. 35, ст. 36 Закону України "По іпотеку" про усунення порушень за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012, погашення заборгованості в сумі 4 215 193,95 грн. та попередження про те, що у випадку не погашення боргу протягом 30 днів Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо" буде реалізовуватись належне йому право звернення стягнення на предмет іпотеки.

09.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. вчинено реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо" на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 139283680000, номер запису про право власності: 13608048 від 09.03.2016 18:42:45 (рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. від 09.03.2016 18:47:58, індексний номер рішення 28642807).

14.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експо Веб" (іпотекодержатель, відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо" (іпотекодавець, відповідач 1) укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Експо Веб" було передано в іпотеку нежилі приміщення з №1 по №17 (групи приміщень №319) (в літ. А), загальною площею 289,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок №28, реєстраційний номер майна: 37049723.

Згідно із вказаним договором іпотеки від 14.03.2016 забезпечуються зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо" на підставі попереднього договору від 30.12.2015, укладеного між ТОВ "Техно Веб" та ТОВ "Фінансова компанія Інвест - Кредо" та договору про відступлення права вимоги №01/03/2016 від 01.03.2016, укладеним між ТОВ "Техно Веб" та ТОВ "Експо Веб".

Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за №177.

16.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експо Веб" (іпотекодержатель, відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо" (іпотекодавець, відповідач 1) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно із яким право власності на предмет іпотеки - нежилі приміщення з №1 по №17 (групи приміщень №319) (в літ. А), загальною площею 289,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок №28, реєстраційний номер майна: 37049723 виникає у ТОВ "Експо Веб" з моменту підписання договору про задоволення вимог іпотекодержателя, нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вказаний договір про задоволення вимог іпотекодержателя посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за №185.

Вищенаведені обставини справи є для суду преюдиціальними, та такими, що не потребують доведенню в силу вимог ст. 35 ГПК України, оскільки були дослідженні та встановлені судами під час розгляду інших справ, зокрема :

- справа №910/2443/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" до ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" та ПАТ "Міський комерційний банк" про визнання договору недійсним (рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2016),

- справа №910/7500/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" до ПАТ "Міський комерційний банк" та ПАТ "Банк професійного фінансування" про визнання недійсним договору відступлення (рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016),

- справа № 910/14226/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Веб" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Вікторіпро визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном (рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2017),

- справа № 910/16707/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест -Кредо" про визнання іпотеки припиненою(рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2017).

У травні 2016 року, ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Веб" (відповідач 2) про визнання недійсним з моменту укладення договіру іпотеки № 177 від 14.03.2016 та визнання недійсним з моменту укладення договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 185 від 16.03.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною, а також про визнання недійсним правочину про перереєстрацію права власності на нерухоме майно.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Лізинг інформаційних технологій" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/9177/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, оскільки дії відповідача-2 та приватного нотаріуса КМНО Апатенко М.А. при здійсненні перереєстрації були незаконними, після чого укладені між ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" та ТОВ "Експо Веб" договір іпотеки і договір про задоволення вимог іпотекодержателя були укладені особою, яка незаконно набула право власності.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, згідно зі ст. 513 Цивільного кодексу України, вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" договорів відступлення права вимоги від 25.01.2016 та 26.01.2016, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" перейшло право вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Іпотека, відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Отже, відступлення права вимоги за іпотечним договором не може відбутися раніше відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, проте договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки може укладатися як в той самий день, що й за основним зобов'язанням, так і через певний проміжок часу.

Законодавством не визначено, протягом якого часу після укладення договору відступлення права вимоги за основним зобов'язанням може бути укладено договір про уступку права вимоги за договором іпотеки.

Як встановлено судом, відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про іпотеку" та умов договору іпотеки, між ПАТ "Міський комерційний банк" та ПАТ "Банк професійного фінансування" 12.09.2014 укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №1834, саме після укладення договору відступлення за основним договором №1/2014 від 26.08.2014.

При цьому, суд відзначає, що частиною 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" встановлений порядок відступлення прав за іпотечним договором без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Разом з тим, пунктом 2.1.7 договору іпотеки визначено, що з відступленням (уступкою) права вимоги за кредитним договором іпотекодержатель вправі одночасно відступити права вимоги за цим договором без згоди іпотекодавця.

Також у відповідності до п. 2.5. договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 26.01.2016, відступлення прав вимоги здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця.

Вищенаведені норми законодавства та положення договорів свідчать про те, що відступлення права вимоги за іпотечним договором здійснюється без згоди іпотекодавця (ПрАТ "Лізинг ІТ").

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпетоку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Пунктом 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Отже, у зв'язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" зобов'язань за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (до якого перейшло право вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки на підставі договорів відступлення права вимоги від 25.01.2016 та 26.01.2016) набуло права на задоволення грошових вимог за рахунок предмету іпотеки відповідно до договору іпотеки від 03.10.2012.

Як вже зазначалось, станом на 25.01.2016 борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 склав 4 215 193, 95 грн, у зв'язку з чим 27.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" передало через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. заяву - вимогу до позивача, зареєстровану в реєстрі за №88 про усунення порушень кредитного договору від 03.10.2012, погашення заборгованості в сумі 4 215 193, 95 грн. та попередження про те, що у випадку не погашення боргу протягом 30 днів Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" буде реалізовуватись належне йому право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування одного зі способів звернення стягнення, передбаченого розділом 3.2 договору іпотеки, які отримані боржником і майновим поручителем 05.02.2016, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012, з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" роз'яснено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються, зокрема копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Таким чином, враховуючи, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" отримана боржником і майновим поручителем 05.02.2016, останнім днем 30-денного строку є - 06.03.2016.

Місцевим господарським судом встановлено, що реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо" на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 139283680000, номер запису про право власності: 13608048 від 09.03.2016 18:42:45 (рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. від 09.03.2016 18:47:58, індексний номер рішення 28642807) була здійснена 9 березня 2016 року.

Частина 1 статті 251 Цивільного кодексу України визначає, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно із ч. 1. ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що днем закінчення строку є 07 березня 2016, оскільки останній день 30-денного строку з моменту отримання вимоги про усунення порушень припав на 6 березня 2016 року - неділя.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 1155 "Про перенесення робочих днів у 2016 році", з метою створення сприятливих умов для святкування 7 січня - Різдва Христового, 8 березня - Міжнародного жіночого дня та 28 червня - Дня Конституції України, а також раціонального використання робочого часу рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій (за винятком органів Пенсійного фонду, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", Державної казначейської служби та банків) перенести у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2016 році для працівників, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з: п'ятниці 8 січня - на суботу 16 січня; понеділка 7 березня - на суботу 12 березня; понеділка 27 червня - на суботу 2 липня. Спеціальний режим роботи банків у зазначені дні визначає Національний банк.

Однак, графік перенесення вихідних днів у 2016 році, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1155 від 11.11.2015, носить рекомендаційний характер, а тому не може впливати на закінчення 30-денного строку встановленого у вимозі про усунення порушень.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору якщо протягом встановленого у вимозі про усунення порушення строку (але не менш ніж тридцятиденного строку) вимога іпотекодержателя про виконання порушеного зобов'язання залишається без задоволення.

У відповідності до наведеної норми Закону України "Про іпотеку", якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Передбачений статтею 35 Закону України "Про іпотеку" 30-денний строк встановлений законом для надання можливості боржнику виконати забезпечене іпотекою зобов'язання до моменту звернення стягнення на предмет іпотеки та фактично надає боржнику відстрочку у виконанні зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що передбачений статтею 35 Закону України "Про іпотеку" 30-денний строк не встановлює нового строку для виконання зобов'язання за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 та є строком, у межах якого не може бути вчинено державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Отже, місцевий господарський суд вірно зазначив, що визначений у ст. 35 Закону України "Про іпотеку" строк не може впливати на рекомендації щодо перенесення вихідних днів, які адресовані керівникам підприємств, установ та організацій з метою створення сприятливих умов для святкування 7 січня - Різдва Христового, 8 березня - Міжнародного жіночого дня та 28 червня - Дня Конституції України, а також раціонального використання робочого часу. Так, згідно із офіційним повідомленням від 25.02.2016, розміщеним на сайті Національного банку України, проінформовано, що робочі дні банківської системи у 2016 році переносяться з: понеділка 07 березня - на суботу 12 березня. Проте, у разі прийняття боржником рішення про здійснення погашення заборгованості саме через банківську систему у дні, які визначені Національним банком України не робочими для банківської системи, виконання банком доручення боржника мало б бути здійснено не пізніше наступного робочого дня.

Матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012, в тому числі через банківську систему, ні 06.03.2016, ні 07.03.2016.

Окрім того, позивачем не надано доказів внесення на депозитний рахунок нотаріуса коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 у порядку, передбаченому ст. 537 Цивільного кодексу України, глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012. Документи, що підтверджують повідомлення нотаріуса про намір іпотекодавця або позичальника погасити заборгованість за кредитним договором, суду не надані.

Судом встановлено, що жодних доказів сплати заборгованості за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 протягом встановленого у вимогах 30-денного строку та 09.03.2016 ТОВ "Лізинг ІТ-СПВ" та ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" суду не представлено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Як встановлено судом вище, у відповідності до порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, нотаріусу мало бути надано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" 09.03.2016 правомірно зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" на нежилі приміщення з №1 по №17 (групу приміщень №319 (в літ. А), загальною площею 289,90 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28, номер запису про право власності №13608048, оскільки документ про завершення 30-денного строку з моменту отримання "Лізинг ІТ-СПВ" та ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" письмової вимоги іпотекодержателя (ТОВ "Фінансова компанія Інвест - Кредо") було надано нотаріусу, відповідні докази отримання вимог наявні в матеріалах справи, а 30-денний строк завершився 09.03.2016.

Крім того, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання позивача на те, що наявність запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте, оскільки згідно із пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Будь-які відомості щодо наявності зареєстрованого арешту вищезазначеного нерухомого майна у Державному реєстрі були відсутні.

Отже, у нотаріуса були відсутні підстави для відмови у вчиненні реєстрації права власності із наведеної обставини.

Крім того, у вимогах від 27.01.2016 про усунення порушень за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 позичальника та іпотекодавця було попереджено про те, що у разі не погашення заборгованості за кредитним договором, іпотекодержатель (ТОВ "Фінансова компанія Інвест - Кредо") реалізує належне йому право на звернення стягнення на предмет іпотеки одним із способів, визначених пунктом 3.2. договору. Зміст вказаних повідомлень про усунення порушення, за висновками суду відповідає вимогам, які пред'являються до них ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у відповідності до ст. ст. 33-34 ГПК України не було доведено суду обставин щодо неправомірності вчинення нотаріусом реєстраційної дії з реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташоване за адресою м. Київ, проспект Оболонський, будинок 28, група приміщень №319 (нежилі приміщення №№ 1-17) (в літ. "А"), загальна площа 289,9 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо".

На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним правочину про перереєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок 28, група приміщень №319 (нежилі приміщення №№ 1-17) (в літ. "А"), загальна площа 289,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 139283680000, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни №28642807 від 09.03.2016 та його скасування.

Разом з тим, позивач просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки № 177 від 14.03.2016 та визнати недійсним з моменту укладення договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 185 від 16.03.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною, а також визнати недійсним правочину про перереєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначене кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, за змістом ст. 215 та 203 Цивільного кодексу України, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що підставою визнання договору недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент укладення договору, тому навіть невиконання обов'язку щодо повідомлення боржника не є підставою для визнання договору недійсним, зважаючи на те, що невиконання такого обов'язку є дією, яка слідує після укладення відповідного договору (постанова Верховного Суду України від 07.04.2010 у справі №6-4322св10).

Судом встановлено, що позивач не є стороною договору іпотеки № 177 від 14.03.2016 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 185 від 16.03.2016.

Таким чином, при зверненні до суду з вказаним позовом Приватне акціонерне товариство "Лізинг інформаційних технологій" не довело суду належними засобами доказування, які саме його права та законні інтереси було порушено внаслідок укладення спірних договорів.

Зокрема, позивачем не доведено належними засобами доказування, що оспорювані ним договори суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про визнання договору іпотеки від 14.03.2016 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 16.03.2016 недійсними є необґрунтованими, а тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у їх задоволенні.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо", реалізував своє право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, оформивши за собою право власності на іпотечне майно, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку". В подальшому нерухоме майно, що розташоване за адресою м. Київ, проспект Оболонський, будинок 28, група приміщень №319 (нежилі приміщення №№ 1-17) (в літ. "А"), загальна площа 289,9 кв.м. було передано в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю "Експо Веб" на підставі договору іпотеки від 14.03.2016, зареєстрованого за № 177.

Доводи позивача про те, що предмет іпотеки не належав іпотекодавцю за договором не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки набуття права власності на предмет іпотеки, як встановлено судом вище, відповідало приписам Закону України "Про іпотеку" та на час укладення договору іпотеки від 14.03.2016, власником майна було Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом договору іпотеки від 14.03.2016, сторони договору (ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" та ТОВ "Експо Веб") при укладенні спірного договору дотримались вимог чинного законодавства, зокрема визначили вид та найменування нерухомого майна, його місцезнаходження, загальну площу, правовстановлюючі документи та вартість нерухомого майна, відомості щодо основного зобов'язання за яким здійснюється забезпечення (посилання на договір). Відомостей щодо наявності безпосередньо у сторін оспорюваного договору будь-яких заперечень щодо реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна, який зазначений в договорі чи змісту основного зобов'язання матеріали справи не містять.

Отже, доводи позивача про невідповідність договору іпотеки від 14.03.2016 статті 18 Закону України "Про іпотеку" є безпідставними.

На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" про визнання недійсним правочину про перереєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок 28, група приміщень № 319 (нежилі приміщення №№ 1-17) (в літ. "А") загальна площа 289,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 139283680000, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни №28642807 від 09.03.2016 та його скасування; визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки № 177, який було укладено 14.03.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" та ТОВ "Експо Веб", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною; та визнання недійсним з моменту укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 185, який було укладено 16.03.2016 між ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" та ТОВ "Експо Веб", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, позивачем були заявлені клопотання про вихід за межі позовних вимог, в яких позивач просить суд вийти за межі позовних вимог та захистити права і законні інтереси Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" наступним чином: визнати недійсним правочин про перереєстрацію права власності (перехід права власності як результат звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору) на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок 28, група приміщень №319 (нежилі приміщення №№1-17) (в літ. "А"), загальна площа 289,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 139283680000 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (код ЄДРПОУ 39761587) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо", реєстраційний номер заяви 15975232, який було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни № 28642807 від 09.03.2016, та скасувати вказане рішення.

Розглянувши клопотання, подане до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно відхилив заявлене клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов: це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; про це є клопотання заінтересованої сторони. Необхідне є наявність двох зазначених умов одночасно. Клопотання заінтересованої сторони повинно бути викладене письмово та мотивовано з посиланням на докази. При цьому, суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

У відповідності до положень господарського процесуального законодавства суд розглядає спір у межах позовних вимог, тобто виключно з визначених позивачем предмета та підстав позову.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Так, судом першої інстанції наведено вірні приклади, зокрема, суд може стягнути пеню або відсотки в більшому розмірі, ніж зазначено у позовній заяві: коли позивач зазначив суму пені або відсотків станом на дату подання позову, суд може стягнути цю суму станом на дату винесення рішення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем не доведено та не надано доказів в обґрунтування заявленого клопотання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для виходу суду за межі заявлених позовних вимог, оскільки у клопотанні про вихід за межі позовних вимог позивачем заявлено інші додаткові вимоги, які виходять за межі заявленого позову, а також зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, подане до апеляційного суду.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/9177/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/9177/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій"- без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/9177/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/9177/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9177/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинними законодавством порядку.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім