Постанова № 67620829, 06.07.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017 року Справа № 904/3626/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №007.1Др-21-0417 від 07.04.2017 р.,

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №01-10/180 від 06.04.2017 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної казначейської служби України у Межівському районі Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 р. у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпро

до Управління державної казначейської служби України у Межівському районі Дніпропетровської області, смт.Межова, Дніпропетровської області

про стягнення 9 974,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 р. у даній справі (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з Управління державної казначейської служби України у Межівському районі Дніпропетровської області, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" пеню у сумі 150,47 грн., 3% річних у сумі 16,12 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн. В частині вимог про стягнення 9807,54 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.

Згадане рішення мотивовано посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 114111Р90АОВ017 від 19.01.2017 р. щодо своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Управління державної казначейської служби України у Межівському районі Дніпропетровської області у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати частково, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних залишити без задоволення.

Відповідач вважає, що у даному випадку штрафні санкції у вигляді пені та річних відсотків застосовані до нього безпідставно, оскільки він усіма своїми діями засвідчував бажання добросовісно виконати зобов'язання за договором, а саме: після отримання повідомлення від позивача з пропозицією припинити газопостачання у зв'язку з відсутністю оплати за природний газ за лютий 2017 р., відповідач звернувся до останнього з листом від 02.03.2017 р. № 02-08/115 щодо гарантії оплати за спожитий у лютому газ у березні місяці.

Одразу ж після отримання необхідного фінансування від Головного розпорядника бюджетних коштів, відповідачем було погашено заборгованість за спожитий у лютому 2017 газ.

Крім того, відповідач зазначає про незначність прострочення виконання зобов'язання, оскільки пеня та 3% річних нараховані лише за 20 днів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін, оскільки вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

19.01.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник) та Управлінням державної казначейської служби України у Межівському районі Дніпропетровської області (споживач) укладено договір № 114111Р90АОВ017 на постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язаний передати у власність споживачу у 2017 році природний газ, а споживач зобов'язаний прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.1.1. договору).

Цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31 січня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору ціна за 1000,00 куб. м. природного газу, становить - 7 518,53 грн, крім того ПДВ -1 503,71 грн, разом за 1000 куб. м. - 9 022,24 грн.

01.02.2017 р. сторонами було укладено додаткову угоду №1, в якій сторони дійшли згоди з 01.02.2017 р. викласти п.3.2 договору у наступній редакції: "3.2 Ціна газу становить 8270,38 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1654,08 грн., всього з ПДВ -9924,46 грн.".

Додатковою угодою № 2 від 20.02.2017 р. сторони дійшли згоди з 01.02.2017 р. викласти п.3.2 договору у наступній редакції: "3.2 Ціна газу становить 8603,10 грн. за 1000куб.м., крім того ПДВ 1720,62 грн., всього з ПДВ -10 323,72 грн.".

На виконання умов договору позивач у лютому 2017 року здійснив постачання природного газу відповідачу в обсязі 0,950 тис.м3 на загальну суму 9807,54 грн., про що свідчить акт приймання-передачі природного газу за лютий № ДО300007836 від 28.02.2017 р.

За п.4.1 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 7.00 години першого дня місяця до 7.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п.4.2.1. договору оплата вартості послуг з газопостачання здійснюється споживачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання природного газу.

Згідно акту звіряння взаєморозрахунків від 13.03.2017 р., підписаному сторонами, станом на день підписання цього акту відповідачем визнано заборгованість у розмірі 9807,54 грн.

Зазначену вище заборгованість відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до господарського суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів враховує наступне.

За приписами частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно за таких самих підстав зобов'язання змінюються та припиняються.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням умов договору, відповідач повинен був здійснити оплату за отриманий у лютому 2017 р. природний газ, не пізніше 28.02.2017 р.

У п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи, що заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 9 807,54 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивачем до суду з цим позовом (платіжне доручення №53 від 30.03.2017 р.), колегія суддів вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення зазначеної заборгованості.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6.2.1. договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення встановлених договором термінів оплати споживач сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Крім того, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.03.2017 р. по 20.03.2016 р. у розмірі 150,47 грн. та 3% річних за період з 01.03.2017 р. по 20.03.2016 р. у сумі 16,16 грн., вважає його обґрунтованим та арифметично правильним.

За приписами ст. 551 ЦК України розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України встановлено право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що зменшення підтвердженого матеріалами справи розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, яким останнє користується у виняткових випадках за наявності обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

Відповідачем не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено наявності виняткових обставин, які могли бути підставою для зменшення розміру заявленої позивачем неустойки, зокрема доказів на підтвердження скрутного майнового стану відповідача, тощо.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що згідно з п. п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на незначність прострочення виконання, оскільки наведені обставини не є підставою для звільнення останнього від сплати неустойки та 3% річних за порушення строків виконання зобов'язань за спірним договором.

Крім того, несвоєчасне отримання необхідного фінансування від Головного розпорядника бюджетних коштів та надання споживачем гарантії оплати за спожитий у лютому газ, не є підставою для звільнення відповідача від своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Управління державної казначейської служби України у Межівському районі Дніпропетровської області відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 р. №904/3626/17 у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

ОСОБА_3