Рішення № 67620640, 03.07.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.2017 Справа № 920/494/17

За позовом Сумського районного центру зайнятості (м. Суми)

до - Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (м. Суми)

про стягнення 16302 грн. 55 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 20 від 06.01.2017,

від відповідача - не зявився.

У засіданні брав участь секретар судового засідання А.І. Сидорук.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 16302 грн. 55 коп. коштів допомоги по безробіттю, що були виплачені позивачем працівнику відповідача ОСОБА_2 за період з 14.07.2016 по 16.03.2017, у звязку із незаконним звільненням ОСОБА_2 та поновленням його на роботі у Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради згідно рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні усно пояснив, що наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не подав.

20.06.2017 суд направляв ухвалу суду відповідачу, на юридичні адресу зазначену у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприєммців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 16.06.2017, а тому вважається, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи.

Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ст. 8 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі Закон № 1533-ІІІ) фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та наданням їм відповідних соціальних послуг фондом.

Позивач, як передбачено Законом № 1533-ІІІ, фінансується за рахунок коштів фонду та виплачує матеріальне забезпечення і надає соціальні послуги, які передбачені ст. 7 Закону № 1533-ІІІ.

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці беруть участь у здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості населення шляхом додержання вимог законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» відповідач є роботодавцем.

04.07.2016 відповідач рішенням комісії з ліквідації звільнив ОСОБА_2.

14.07.2016 ОСОБА_2 зареєструвався у позивача та на підставі своєї заяви отримав статус безробітного відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».

ОСОБА_2 з 21.07.2016 призначено та відкладено допомогу по безробіттю в звязку з наданням компенсаційних виплат при звільненні, з 05.08.2016 розпочата допомога по безробіттю.

16.02.2017 ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про зняття його з обліку, у звязку з поновленням на роботі, про що він дізнався 10.02.2017.

Поновлення оформлене протоколом засідання комісії з ліквідації відповідача від 19.09.2016 № 13, на підставі постанови Сумського районного суду Сумської області від 01.09.2016 по справі № 587/1530/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ відповідачем про поновлення на роботі ОСОБА_2 не видавався

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 01.09.2016 по справі № 587/1530/16-а, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, в частині звільнення відповідачем ОСОБА_2 визнано протиправним та скасовано рішення комісії з ліквідації, яке оформлене протоколом № 7 від 04.07.2016, а також зобовязано відповідача поновити на роботі вищезазначену особу.

Крім того, постановою апеляційної інстанції стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період з 04.07.2016 по 01.09.2016 в сумі 8056 грн. 84 коп.

Згідно до п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 20.03.2013 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» центр зайнятості припиняє реєстрацію у разі поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

З метою встановлення факта поновлення на роботі ОСОБА_2, 01.03.2017 позивач звертався до відповідача з запитом про уточнення інформації.

30.03.2017 відповідач надав пояснення позивачу № 1154/03.02.02-14 від 30.03.2017, де зазначає, що відповідно до протоколу № 13 від 19.09.2016 ОСОБА_2 був поновлений на роботі, однак на роботу не зявлявся, а тому йому заробітна плата не нараховувалась. Наказ про поновлення на роботі не видавався.

Позивачем відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України і ДПА України від 13.02.2009 № 60/62, проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2 про що складений відповідний акт № 34 від 06.04.2017, де встановлено, зокрема, що ОСОБА_2 на робочому місці не зявився, заробітна плата йому не нараховувалась.

Відповідно до п. 1 п. 1 Розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності (затверджений наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 № 613) виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати).

Тому, позивачем виплати не були припинені з моменту звернення ОСОБА_2 з заявою, оскільки для позивача ОСОБА_2 мав статус безробітного, а тому за березень 2017 року йому нараховувалась допомога по безробіттю (до 16.03.2017).

З 16.03.2017 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю та реєстрацію в районному центрі зайнятості, в звязку з закінченням можливого строку перебування на обліку.

За період перебування на обліку позивача фактично з 14.07.2016 до 16.03.2017 ОСОБА_2 було нараховано та виплачено матеріальне забезпечення в розмірі 16302 грн. 55 коп.

Вищезазначений факт підтверджується довідкою позивача № 305 від 13.04.2017.

За письмовою претензією позивача від 13.04.2017 № 152 відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 16302 грн. 55 коп.

Згідно до ст. 34 Закону № 1533-ІІІ фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Виходячи з положень вказаних норм, умовами для утримання допомоги по безробіттю з роботодавця є факт її виплати безробітному та поновлення цього безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобовязанні строк.

Факт нарахування та виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2 в розмірі 16302 грн. 55 коп. підтверджується довідкою позивача № 305 від 13.04.2017.

Як вже зазначалось, протоколом № 13 від 19.09.2016 відповідач вирішив поновити ОСОБА_2 на роботі.

Проте відповідачем не було надано доказів фактичного створення робочого місця, повідомлення ОСОБА_2 про поновлення на роботі, фактичного допущення працівника до виконання обов'язків, виплати заробітної плати, а також не було видано відповідний наказ.

Тому, суд приходить до висновку, що позивачем реєстрація ОСОБА_2 як безробітного була правомірно припинена 16.03.2017, в звязку з закінченням можливого строку перебування на обліку, відповідно до п. 1 п. 1 Розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивач правомірно виплачував ОСОБА_2 допомогу по безробіттю в розмірі 16302 грн. 55 коп. за період з 14.07.2016 по 16.03.2017 та припинив виплати саме в звязку з закінченням можливого строку перебування на обліку.

Відповідачем позиція позивача не спростована належними та допустимими доказами відповідно до ст. 32-34 ГПК України, а тому вищезазначена вимога позивача є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (площа Незалежності, 2, м. Суми, 40004, код 02499021) на користь Сумського районного центру зайнятості (вул. Перемоги, 1/1, м. Суми, 40002, код 21113547) 16302 грн. 55 коп. коштів, які були виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_2.

3.Стягнути з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (площа Незалежності, 2, м. Суми, 40004, код 02499021) в доход Державного бюджету України в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.07.2016.

Суддя ОСОБА_3