Постанова № 67618649, 03.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 р. Справа № 820/1517/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника позивача - Кобзар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. по справі № 820/1517/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" (далі по тексту - ТОВ "Євро-Диліжанс", позивач) звернувся до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - Східна ОДПІ, відповідач) в якому просило суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ і Харкова ТУ ДФС у Харківській області № 0002124000 від 16.11.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. по справі № 820/1517/17 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ненадання належної правової оцінки обставинам справи та порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права (п.49.2, п.49.2-1 в частині визначення кола суб'єктів, які повинні подавати податкову звітність з акцизного податку та ст.75 ПК України в частині наділення відповідача правом проводити камеральні перевірки позивача з питання неподання звітності), просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову ТОВ "Євро-Диліжанс" у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправомірність проведення камеральної перевірки неподання податкової звітності з акцизного податку за січень-вересень 2016 року, оскільки не здійснював операцій, які оподатковуються акцизним податком та незареєстрований як платник акцизного податку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, з обґрунтувань, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

За змістом ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Відкладення розгляду справи у випадку неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, є правом суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області Білецьким І.Ю. 15.11.2016 року проведена камеральна перевірка щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з акцизного податку ТОВ «Євро-Диліжанс» за січень - вересень 2016 року.

За результатами зазначеної камеральної перевірки податковим органом складено акт від 15.11.2016 року № 5092/20-38-40-12 (а.с. 10-11), в якому встановлено, що ТОВ «Євро-Диліжанс» не надано податкову звітність з акцизного податку за звітний період січень-вересень 2016 р., що є порушенням пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.223.2 ст.223 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 15.11.2016 року № 5092/20-38-40-12 Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 року № 0002124000, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем «акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» у розмірі 1530,00 грн. (а.с.9).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звертався до ГУ ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України зі скаргами (а.с. 12, 16-17).

Скарги позивача до ГУ ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України були залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строків на оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.11.2016 року №0002124000 (а.с. 13-15, 18-19);

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2016 року №0002124000, суд першої інстанції виходив з його правомірності, оскільки позивач мав обов'язок подавати податкові декларації з акцизного податку за січень-вересень 2016 року виключно за фактом наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, незалежно від того, чи провадив такий платник господарську діяльність у цьому періоді, зокрема, й операції з підакцизними товарами.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини склалися внаслідок різного тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України щодо наявності підстав для проведення камеральної перевірки ТОВ «Євро-Диліжанс» за приписами ст.75 ПК України та подання звітності з акцизного податку.

Згідно з п.61.1 та 61.2 ст. 61 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів, до яких законодавцем віднесено і Східну ОДПІ, визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль серед іншого здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Враховуючи, що у спірних відносинах була проведена камеральна перевірка податкової звітності з акцизного податку за січень-вересень 2016 року, колегія суддів дійшла висновку, що нормами, якими повинен був керуватися відповідач при проведенні такої перевірки є положення ст.75 ПК України в редакції, яка діяла до 01.01.2017 року, тобто з урахуванням дії закону у часі, чинній на час виникнення спірних відносинах.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2017 року) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Колегія суддів зауважує, що лише з 01.01.2017 року пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України доповнено абзацом другим згідно із Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 року, за нормами якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Даючи оцінку спірним відносинам у цій частині, необхідно виходити з позиції Конституційного Суду України, наведеної у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу дії норми права у часі. Відповідно до вказаної позиції Конституційного Суду України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням дати проведення перевірки (15.11.2016 року), спірного періоду (січень-вересень 2016 року), дії закону у часі, у відповідача було відсутнє право проводити камеральну перевірку своєчасності подання позивачем податкової звітності з акцизного податку.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних відносинах діяв в межах повноважень, що передбачені ПК України, є хибним та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо доводів відповідача, з якими погодився суд першої інстанції в частині правомірності визначення штрафних санкцій ТОВ «Євро-Диліжанс» за неподання податкової звітності з акцизного податку за наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 120.1 статті 120 ПК України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

За правилами пп.20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи доходів і зборів

уповноважено застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні)

санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на них.

Оскільки позивачем податкові декларації з акцизного податку за період з січня 2016 року по вересень 2016 року не подавалися до податкового органу, останнім були застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 1530 грн., тобто по 170 грн. за неподання декларацій з акцизного податку за кожний податковий період (місяць) з січня 2016 року по вересень 2016 року.

Умови подання податкової декларації до контролюючих органів визначені ст.49 ПК України.

Разом з тим, слід зауважити, що обов'язок подавати звітність зі сплати певного податку наявний саме у осіб, які в силу положень ПК України є платниками такого податку та зобов'язані діяти в такий спосіб за наявності відповідних умов.

Відповідно до п.49.2 ст.49 ПК України в редакції, яка діяла на час виникнення спору, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі на явності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

За приписами норми п. 49.2-1 ст. 49 ПК України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із за конодавством, зобов'язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати пода ткові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Перелік платників акцизного податку встановлений положеннями ст.212 ПК України.

Згідно з пп.212.1.12 п.212.1 ст.212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

В свою чергу, за визначенням пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України під реалізацією підакцизних товарів (продукції) слід розуміти будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реєстрація осіб як платників податку суб'єктів господарювання здійснюється у контролюючих органах (п. 212.3 ст.212 ПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Євро-Диліжанс» здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями в магазинах безмитної торгівлі в аеропортах України та має ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 25.03.2016 року, терміном дії з 21.01.2016 року по 21.01.2017 року № АЖ045973.

За визначенням, викладеним в положеннях ст.140 Митного кодексу України, безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України.

Поміщення українських товарів у митний режим безмитної торгівлі для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів (ч. 4 ст. 140 МК України).

У свою чергу, експорт - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення (ч.1 ст.82 МК України).

Згідно з п. 213.2 ст. 213 ПК України, не підлягають оподаткуванню операції з вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України.

Враховуючи вищенаведені норми права та беручи до уваги обставини, встановлені колегією судів, а саме, те, що ТОВ «Євро-Диліжанс» не зареєстрований як платник акцизного податку, господарську діяльність у вигляді роздрібної торгівлі алкогольними напоями здійснює в магазині безмитної торгівлі, тобто проводить операції не на митній території України, які в свою чергу не підлягають оподаткуванню, у т.ч. і акцизним податком, колегія суддів дійшла вважає, що наявність лише ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 25.03.2016 року, не призводить до виникнення у позивача обов'язку подавати декларації з акцизного податку за період січень-вересень 2016 року.

Оскільки позивач не зобов'язаний був у спірних відносинах подавати звітність з акцизного податку, то і нарахування штрафних санкцій за їх неподання є протиправним.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0002124000 від 16.11.2016 року Східна ОДПІ і Харкова ТУ ДФС у Харківській області діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його скасування та, як наслідок, задоволення позову.

У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. по справі № 820/1517/17 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Євро-Диліжанс» сплачено судовий збір за подання даного адміністративного позову в розмірі 1600,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 448 від 04.04.2017 р. (а.с.3), та в розмірі 1760,00 грн. - за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням № 569 від 02.06.2017 року (а.с.76).

Отже, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в зазначеному розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. по справі № 820/1517/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0002124000 від 16.11.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 39858581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" (61170, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 33, код ЄДРПОУ 32869911) судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги відповідно у розмірах 1600 (одна тисяча шістсот) грн. та 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.07.2017 р.