Постанова № 67618593, 30.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 498/233/17

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Рімашевська О.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до т.в.о. начальника Великомихайлівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Кари Валерія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до .в.о. начальника Великомихайлівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Кари Валерія Михайловича, в якому просила скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 505560 від 10 березня 2017 року, якою позивача було визнано винуватою за ч. 3 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.

Постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року заявлений позов задоволено. Скасовано постанову серії АА № 505560 від 10 березня 2017 року, винесену від імені т.в.о. начальника Великомихайлівського ВП підполковника поліції Кари Валерія Михайловича про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 184 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 51 грн. та направлено справу на новий розгляд до Великомихайлівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги саме шляхом скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2017 року старшим інспектором Великомихайлівського ВП був складений протокол про адміністративне порушення відносно ОСОБА_2, в якому зазначено, що 24.02.2017 року біля 12 год. 45 хв. в приміщенні Великомихайлівської ЗОШ син позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2, скоїв хуліганські дії відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме висловлювався на його адресу нецензурною лайкою.

Дії позивача кваліфіковані за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

В протоколі в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» позивач зазначила, що вона своєї провини не визнає, просила при розгляді справи залучити адвоката.

На підставі вказаного протоколу була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення № 505560 від 10.03.2017 року, відповідно до якої позивача визнана винуватою за ч. 3 ст. 184 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.

Вказана постанова складена від імені т.в.о начальника Великомихайлівського ВП підполковника поліції Кари В.М.; постанова також містить підпис від імені вказаної особи.

Суд першої інстанції вказав, що в судовому засіданні позивач пояснила, що після того, як був складений протокол про адміністративне правопорушення, їй перешкоджали у здійсненні письмових пояснень у протоколі, оскільки постанова у справі про адміністративне правопорушення вже була складена. Ніхто їй її процесуальних прав не роз'яснював; були проігноровані її вимоги про відкладення розгляду справи, допит свідків; вона не брала участі в розгляді справи по суті, оскільки у неї лише відібрали письмові пояснення. Особу, від імені якої винесена постанова, вона не бачила.

Також, суд першої інстанції зазначив, що допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він прибув до приміщення Великомихайлівського ВП за проханням позивача. Із пояснень вказаного свідка судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та працівником поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, виникла конфліктна ситуація з приводу того, що працівник поліції не давала позивачу можливість зробити письмові пояснення у протоколі. Коли він приїхав, він роз'яснив працівнику поліції порядок складання протоколу, позивачу надали можливість здійснити запис у протоколі, після чого працівник поліції вийшла та повернулась з постановою про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. При цьому, ніякого розгляду справи не відбувалось, позивачу права не роз'яснювались, вона участі в розгляді справи не приймала. Також свідок підтвердив, що позивача просила надати їй можливість ознайомитись з матеріалами протоколу та відкласти розгляд справи для отримання юридичної допомоги.

Суд першої інстанції послався на положення ч. 1 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд першої інстанції зазначив, що справа про адміністративне правопорушення розглянута у відсутність позивача 10.03.2017 року (у день складання протоколу про адміністративне правопорушення), хоча особа, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, перебувала в приміщенні Великомихайлівського ВП та заявила клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю отримання юридичної допомоги.

При оцінці вказаних обставин, суд першої інстанції взяв до уваги практику Європейського Суду з прав людини, викладену в рішенні у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Заява № 17444/04) 21.10.2010 року, відповідно до якого вимоги п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід розглядати як конкретний аспект права на справедливий судовий розгляд, гарантований п. 1 ст. 6 Конвенції, що передбачає право мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту, що означає, що підготовка основного захисту в його інтересах охоплює все, що є «необхідним» для підготовки основного розгляду справи. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень можливості надання суду, який розглядає справу, всіх відповідних аргументів захисту і, таким чином, вплинути на результат провадження. Питання адекватності часу та можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи. Обмеження зазначених прав є порушенням п. 3 ст. 6 Конвенції, взятого в поєднанні з п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.п. 2.2 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 25 травня 2015 року № 5-рп/2015 у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані порушення позбавили позивача прав знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката та інших прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Суд першої інстанції вказав, що представником відповідача не надано пояснень стосовно того, яким чином відбувався розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, чим керувалась особа, яка приймала рішення у справі, визнаючи позивача винуватою за ч. 3 ст. 184 КУпАП, чому вона не була присутня при розгляді справи, чим була викликана необхідність розгляду справи в день складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Окрім того, суд першої інстанції послався на те, що у відповідності до статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що в оскаржуваній постанові ці дані взагалі відсутні, а також не обґрунтовано застосування стягнення у зазначеному розмірі, встановленому ст. 210-1 КУпАП.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що в судовому засіданні були встановлені факти грубого порушення процесуальних прав позивача при притягненні її до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позов про визнання протиправною та скасування постанови від 10.03.2017 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, суд першої інстанції зазначив, що вважає необхідним, скасувавши постанову у справі про адміністративне правопорушення через процесуальні порушення при її винесенні, направити матеріали про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП на новий розгляд.

Саме у вказаній частині позивачем оскаржується постанова суду першої інстанції.

Відповідачем, в свою чергу, оскаржувану постанову не оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи заявлену апеляційну скаргу, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відсутність у суду першої інстанції підстав для направлення матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП на новий розгляд.

Так, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні, що було і відображено в резолютивній частині, суд першої інстанції дійшов висновку саме про задоволення заявлених вимог позивача у повному обсязі.

Проте, позивачем не заявлялись вимоги щодо направлення на новий розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно неї.

Крім того, відповідно ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються: адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України; органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Ст. 221-1 КУпАП встановлено, що місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення КУпАП суд, в даному випадку, не є органом уповноваженим розглядати справу про адміністративне правопорушення та виносити постанову по суті справи про адміністративне правопорушення або направляти таку справу на новий розгляду.

При розгляді даної адміністративної справи суд повинен керуватися порядком здійснення адміністративного судочинства, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення позивача, відсутності доказів та будь-яких пояснень щодо вчиненого позивачем адміністративного проступку, визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, а саме - визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є, в даному випаду, належним способом захисту прав позивача, оскільки в повній мірі поновлює її права.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, проте із помилковим застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення, відповідно до вимог ст. 201 КАС України, підлягає зміні з викладенням її резолютивної частини в новій редакції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року - задовольнити частково.

Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року - змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

«Адміністративний позов ОСОБА_2 до т.в.о. начальника Великомихайлівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Кари Валерія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення Серії АА № 505560 від 10.03.2017 року.».

В іншій частині постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець