Ухвала суду № 67609589, 06.07.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23249/17

Провадження № 2/761/6038/2017

У Х В А Л А

06 липня 2017 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Савицький О.А., вивчаючи матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОРАНТА-ЖИТТЯ» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

04.07.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОРАНТА-ЖИТТЯ» про стягнення коштів.

Разом з тим, під час вивчення матеріалів поданої позовної заяви було встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. 119 ЦПК України, зокрема, до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених чинним законодавством розмірах.

Так, у позовній заяві позивачі посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, в аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, проведеному Верховним Судом України у 2011 році, зроблено висновок про те, що Закону України «Про захист прав споживачів» (№1023-ХІІ) не поширюється на правовідносини, що випливають із Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (№1961-ІV), та на правовідносини з добровільного майнового страхування відповідно до Закону України «Про страхування» (№85/96-ВР).

При цьому, з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 р. у справі N 1-26/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), Верховним Судом України висловлено таку правову позицію.

Страхування - це окремий вид договірних зобов'язань.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Тобто договір страхування - це двосторонній, оплатний, строковий, консенсуальний договір. Це договір про надання послуги та на користь третьої особи.

Згідно зі ст. 1 Закону N 85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом преамбули цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що договір страхування - це договір про фінансову послугу, яка відноситься до небанківського сектору.

Відповідно до ст. 5 Закону N 85/96-ВР страхування може бути добровільним (наприклад, страхування життя, страхування майна) або обов'язковим.

За ст. 6 зазначеного Закону страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

З урахуванням того, що діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону N 1023-XII, то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом N 1023-XII в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що позивачі просять вирішити спір на підставі відповідних норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», вважаю, що до позовної заяви має бути доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених чинним законодавством розмірах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, які подаються до суду фізичними особами або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, згідно з вимогами ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

При цьому, згідно роз'яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 1, у випадках подання позовної заяви одним чи кількома позивачами (співпозивачами) до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно до заявлених кожним із них вимог окремим платіжним документом. Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним із кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У випадку якщо один із позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума збору зменшується пропорційно до заявлених ним вимог.

Відтак, враховуючи положення ст.ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» та роз'яснення, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, позивачам слід надати до суду підтвердження щодо сплати судового збору за подання до суду позову майнового характеру проведеного, враховуючи зміст вимог, на загальну суму 640,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору за подання заяв до Шевченківського районного суду міста Києва: отримувач коштів - УДКСУ у Шевченківському районі ГУ ДКСУ у м. Києві; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37995466; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31211206700011; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - «*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шевченківський районний суд міста Києва».

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-6 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 119, 121, 209, 210 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОРАНТА-ЖИТТЯ» про стягнення коштів, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу.

Ухвала в частині визначення розміру судового збору може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

В решті ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: