Постанова № 6760924, 15.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.10.09 10 год. 00 хв.          Справа №2а-1444/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Лотова Ю.В.;

при секретарі - Мамедової Е.С.,

за участю представників:

позивача – Турчина Д.С., довіреність від 19.05.2009 року № 8-1-128,

відповідача –Летючей Д.Г., довіреність від 22.06.2009 року № 344/10-04,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом – Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» (вул. Велика Морська, 1 м. Севастополь, 99011)в особіГосподарчого відособленого підрозділу «Чорноморець-сервіс» (вул. Велика Морська, 1 м. Севастополь, 99011),доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011)про скасування податкового повідомлення – рішення.

Обставини справи:

18.08.2009 р. Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» в особі Господарчого відособленого підрозділу «Чорноморець-сервіс» (далі по тексту підприємство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (далі по тексту ДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення – рішення № 0000930/231/0 від 27.07.2009 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19 серпня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1444/09/2770.

Ухвалою від 19.08.2009 р. закінчено підготовче провадження, адміністративна справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Закону України «Про податок на додану вартість», а також тим, що фінансові санкції застосовані до особи, яка не є платником податку.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, надав суду заперечення у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог. Відповідач вважає, що позивач у травні 2007 року зависив суму податкового кредиту, за рахунок включення до його складу ПДВ по операціях постачання від юридичної особи, яка не мала статусу платника податку на додану вартість, чим порушив п.п. п. 1.7. ст. 1, 7.2.1., 7.2.4., 7.2.6., 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (арк.с. 74-75, 85-86).

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд,

ВСТАНОВИВ:

З 14 по 16 липня 2009 року ДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка господарчого відособленого підрозділу «Чорноморець-сервіс» державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» (далі по тексту господарчий підрозділ) за результатами якої складений акт № 255/23-1/25971733 від 16.07.2009 р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ГВП «Чорноморець-Сервіс» (ЄДРПОУ 25971733) по взаємовідношенням з ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» (ЄДРПОУ 33431237) за період з 01.01.2006 р. по 01.01.2009 р.» (далі по тексту акт перевірки) (арк.с.23-28).

Відповідно до висновків акту перевірки, в порушення п.п. 7.2.1., 7.2.4., 7.2.3., 7.2.6., 7.2.8. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» господарчий підрозділ необґрунтовано зависив податковий кредит по рядку 10.1. Декларацій «придбання з ПДВ на митній території України товарів (робіт, послуг) і основних фондів з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податків» за рахунок включення до його складу ПДВ по операціях постачання від неплатника податку на додану вартість (ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ»), що призвело до завищення податкового кредиту у травні 2007 року на суму 2857,8 грн, як наслідок у порушення п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що підлягала сплаті в бюджет у травні 2007 року занижена на 2857,8 грн.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 р. N 0000930/231/0, яким господарчому підрозділу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 4287 грн, у тому числі: 2858 грн. – за основним платежем; 1429 грн. – за штрафними санкціями (арк.с. 22).

В апеляційному порядку зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

Позивач вважає висновки ДПІ неправомірними та необґрунтованими, тому що роботи по договору укладеного господарчим підрозділом з ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» були виконані в повному обсязі, податок на додану вартість включений до складу податкового кредиту за травень 2007 року у сумі 2857,80 грн. на підставі належним чином оформленої податкової накладної. Позивачу не було відомо про анулювання свідоцтва платника податку з податку на додану вартість контрагента, при цьому закон не зобов’язує платника податків перевіряти легітимність свідоцтва контрагента. Крім того, господарчий підрозділ на момент перевірки та прийняття рішення ДПІ вже не був платником податку на додану вартість, його реєстрація була анульована.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 21.11.2006 господарчим підрозділом укладено договір підряду з ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ», за результатами виконання якого на підставі отриманої від останнього податкової накладної N 124 від 18.05.2007 року із зазначення номеру свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість продавця № 12019309 податок на додану вартість включено господарчим підрозділом до складу податкового кредиту за травень 2007 в сумі у сумі 2857,80 грн., що відповідає даним податкової декларації з ПДВ за травень 2007 року (арк.с.29-57)

Згідно з актом N 127 від 27.10.2006 року податковим органом анульована реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ», зареєстрованого за свідоцтвом № 12019309 та виключено його з реєстру платників ПДВ з 27.10.2006. 14.02.2008 року ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ» знову було зареєстровано як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 100098603), але 27.03.2009 року і це свідоцтво було анульовано (арк. 81-84).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 року органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР (далі по тексту Закон України № 168) податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Пунктом 9.8 ст. 9 Закону України № 168 встановлено, що реєстрація платника податку діє до дати її анулювання.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Оскільки на момент укладення та виконання договору від 21.11.2006 між господарчим підрозділом та ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ», реєстрація останнього як платника податку на додану вартість була анульована, то він не мав права на видачу податкової накладної, а тому господарчий підрозділ не мав права на включення до податкового кредиту сум на підставі податкової накладної N 124 від 18.05.2007 року. Тому суд вважає, що у ДПІ були правові підстави для нарахування податкового зобов’язання.

Що стосується правомірності нарахування податкового зобов’язання господарчому підрозділу, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 2.1. ст. 2 Закону України № 168 платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 9.8. ст. 9 Закону України № 168 реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. В цьому пункті також зазначено, що у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Господарчий відособлений підрозділ «Чорноморець-сервіс» державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» мав статус платника податку на додану вартість з 20.04.2001 року по 30.06.2009 року. Перевірка ДПІ здійснювалась за період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року, податкові зобов’язання нараховані за травень 2007 року, тобто за період коли господарчий підрозділ мав статус платника податку на додану вартість, користувався правом нарахування податкового кредиту та повинен був самостійно нараховувати та сплачувати податкові зобов’язання з цього податку.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що податкові зобов’язання були нараховані господарчому підрозділу правомірно, як особі яка повинна була нараховувати та сплачувати податок на додану вартість згідно з нормами діючого законодавства.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позову не має.

Постанова складена у повному обсязі 19.10.2009 р.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                      Ю.В. Лотова

Судді:                                                                      

Суддя                                                                      

Судді: