Рішення № 67609172, 07.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-3143/16

у справі №760/4641/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі:головуючого судді- Лазаренко В.В. за участю секретаря - Кучерини Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Київської міської ради, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності в порядку спадкування та зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2016 позивач звернулась в суд з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зняти з даної квартири арешт.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що зазначена квартира належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, та її синам ОСОБА_3, ОСОБА_4 у рівних частинах. ОСОБА_2 успадкувала частки у праві спільної власності після смерті своїх синів та склала заповіт на її користь, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 їй було відмовлено, оскільки квартира обтяжена арештом, який був накладений у зв'язку з наявністю у спадкодавців заборгованості. Проте, на даний час заборгованість погашена, а тому відсутні підстави для обтяження спадкового майна.

В судове засідання позивач не з'явилася, подала суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи відповідач та треті особи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд до відома не поставили, з заявою про розгляд справи у відсутності представників до суду не зверталися.

З огляду на належне повідомлення сторін та третьої особи про час та місце розгляду справи, суд керуючись ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України, знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності сторін та третьої особи, ухваливши заочне рішення, проти чого не заперечує позивач згідно поданої заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.01.1977 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали шлюб, після чого ОСОБА_6 змінила дошлюбне прізвище на «ОСОБА_2», про що свідчать відомості наявні у свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 29.01.1977, виданому міським відділом ЗАГС м. Дружковка Донецької області.

13.04.1993 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано, після чого прізвище ОСОБА_2 не змінювалось, про що свідчать відомості наявні у свідоцтві про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 13.04.1993, виданому міським відділом ЗАГС Старокиївського району м. Києва.

Як свідчать матеріали справи, від цього шлюбу у ОСОБА_2 народилося двоє синів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.04.1996, укладеному між ОСОБА_7 як продавцем та ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, як покупцями, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Піщенко Т.Г., зареєстрованого органами БТІ 12.07.1996, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 набули право власності у рівних долях на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту на квартиру, остання розташована на 5-му поверсі поверхового будинку та складається з 2 кімнат житловою площею 31,2кв. м, у тому числі 1-а кімната 17,4 кв. м, 2-а кімната 13,8 кв. м, кухні площею 5,8 кв.м, вбиральні площею 2,9 кв. м, коридору площею 2,9; 1,7 кв. м.

З матеріалів справи слідує, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_5, ОСОБА_2 вдруге зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, змінивши своє прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Києва від 15.12.1998 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що вбачається із свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 23.05.2013, виданому відділом реєстрації смерті у м. Києві.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, що вбачається із свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 30.07.2014, виданому відділом реєстрації смерті у м. Києві.

Спадщина після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які на день смерті були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, була прийнята ОСОБА_2, котра постійно проживала разом із спадкодавцями. Таким чином, ОСОБА_2 було набуто права на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до складу якої уввійшли в тому числі частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 права на спадщину оформлені не були, про що свідчить лист П'ятої київської державної нотаріальної контори від 11.06.2015 №1276/02-14, у якому заступник завідувача Войстрик О.В. повідомив про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку з наявністю заборони на відчуження належного їм нерухомого майна.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що вбачається із свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_3, виданому відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

За життя ОСОБА_2 складено заповіт, який посвідчений державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Ситніцькою Н.С. 01.08.2014 зареєстрований в реєстрі за номером 6-406, та відповідно до якого ОСОБА_2 усе своє майно заповідала позивачу ОСОБА_1

Матеріали справи свідчать, що позивачем прийнято спадщину після смерті ОСОБА_2, зокрема, у відповідності до листа П'ятої київської державної нотаріальної контори від 22.09.2015 №3136/01-16 позивача повідомлено, що відповідно до матеріалів спадкової справи №621/2015 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2, станом на 22.09.2015 спадкоємцем майна є ОСОБА_1

Разом з цим, листом П'ятої київської державної нотаріальної контори від 20.01.2016 №99/02-14 позивачу повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка є спадкоємицею ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку з наявністю заборони на відчуження належного їм нерухомого майна.

Так, як вбачається з матеріалів справи, обтяження права власності співвласників квартири АДРЕСА_1 здійснено уповноваженими особами органів державної виконавчої служби у зв'язку із наявністю по даній квартирі заборгованості за житлово-комунальні послуги.

У відповідності до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.06.2015 №99753722, 07.02.2013 П'ятою київською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстровим номером 6549617 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, у виді арешту нерухового майна на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві від 01.02.2008 у виконавчому провадженні № 6096278.

У відповідності до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.06.2015 №99751508, 17.05.2007 П'ятою київською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстровим номером 4972272 у виді арешту всього нерухового майна належного ОСОБА_3 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві від 10.05.2007.

У відповідності до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.06.2015 №99751973, 17.05.2007 П'ятою київською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстровим номером 4972345 у виді арешту всього нерухового майна належного ОСОБА_4 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві від 10.05.2007.

Відповідно до листа відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві від 02.06.2015 №411/15 вбачається, що згідно єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у відділі на виконанні знаходилося декілька виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа №2-2211-1, виданого 17.11.2009 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «ДУОЖФ» боргу в сумі 2537,99 грн. /ВП 17022028/, судового наказу №2-н-508-1, виданого 10.02.2011 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь АК «Київенерго» боргу в сумі 1989,48 грн. /ВП 25866665/ та судового наказу №2-н-1098/13 виданого 18.12.2013 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «ДУОЖФ» боргу в сумі 21065,91 грн. /ВП 44606114/. Крім того, згідно єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у відділі на виконанні знаходилося декілька виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа №2-3570-1/06 виданого 28.02.2007 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП УЖГ Солом'янського району м. Києва боргу в сумі 2205,80 грн. /ВП 3693297/, виконавчого листа №1-588/09 виданого 16.06.2009 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь КМКЛ №7 матеріальної шкоди в розмірі 1135,60 грн. /ВП 14403763/ та виконавчого листа №2-2211-1 виданого 17.11.2009 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «ДУОЖФ» боргу в сумі 2537,99 грн. Крім того, згідно єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у відділі на виконанні знаходилося декілька виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа №2-3570-1/06 виданого 28.02.2007 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь КП УЖГ Солом'янського району м. Києва боргу в сумі 2205,08 грн. /ВП 3694587/, виконавчого листа №2-2211-1 виданого 17.11.2009 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь КП «ДУОЖФ» боргу в сумі 2537,99 грн. /ВП 17022849/ та судового наказу №2-н-1098/13 виданого 31.10.2013 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь КП «ДУОЖФ» боргу в сумі 21065,91 грн. /ВП 42594089/.

Постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження №3693297 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 в межах суми стягнення 2550,80 грн.; постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження №44773699 накладено арешт на все майно ОСОБА_4 в межах суми боргу 21065,91 грн.; постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження №3695802 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення 81,00 грн.; постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження №3695243 накладено арешто на все сайно ОСОБА_4 в межах суми звернення стягнення 81,00 грн.; постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження №6096278 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 в межах звернення стягнення 735,26 грн.

Як слідує із зазначеного листа відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві від 02.06.2015 №411/15, вищевказані виконавчі провадження були завершені.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підстави для обтяження квартири на час розгляду даної справи відпали. Зокрема, згідно довідки від 22.05.2015 №584, виданої структурним підрозділом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» ЖЕД №905 на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 заборгованості по квартирній платі та комунальних послугах станом на 01.05.2015 немає.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1223 ЦК, право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1220 ЦК, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1258 ЦК визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Так, нормами ст. 1269 ЦК передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Разом з тим, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Як зазначено судом, матеріалами справи достовірно підтверджується, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті своїх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому після смерті ОСОБА_2 позивач набула право на спадкування за заповітом на всю квартиру АДРЕСА_1.

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 392 ЦК, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином з урахуванням обставин наведених вище, суд вважає, що наявні законні підстави для задоволення вимог позивача про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, оскільки позивачем було прийнято спадщину у встановлений законом спосіб, а наданими суду доказами підтверджено її право на спадкування за законом зазначеного майна та відповідні майнові права спадкодавця.

У зв'язку з зазначеним, оскільки як встановлено судом, підстави для обтяження вказаної квартири відповідно до постанов уповноважених осіб органів державної виконавчої служби відпали через погашення заборгованості та завершення виконавчих проваджень, вимоги позивача позивача про скасування арешту зазначеного нерухомого майна з урахуванням того, що в цій частині позовні вимоги є неконкретними, належить задовольнити частково.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, який накладений відповідно до постанов уповноважених осіб органів державної виконавчої служби в наступних виконавчих провадженнях: №17022028, №25866665, №44606114, №3693297, №14403763, №3694587, №17022849, №42594089.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя