Рішення № 67609136, 29.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/7096/15-ц

Провадження № 2-2034/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

при секретарі - Кучерині Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

16.03.2015 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просить усунути перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1, та вселити його до зазначеної квартири.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він зареєстрованій у спірному житловому приміщенні разом зі своїм батьком, відповідачем у справі. Відповідач зловживає алкоголем, у зв'язку з чим між ними виникають конфліктні ситуації. Така ситуація мала місце 24.12.2014, коли відповідач, перебуваючи у нетверезому стані, вчинив сварку, в ході якої висловлювавася брутальними словами, кидався в бійку, на зауваження не реагував, до квартири його не пустив. Наступного дня відповідач змінив у квартирі замки, що унеможливило його потрапляння до квартири. На даний час, відповідач продовжує чинити йому перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

25.06.2016 відповідач ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою до позивача ОСОБА_1, у якій просить визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Обгрунтовуючи вимоги за зустрічною позовною заявою, відповідач посилається на те, що позивач у спірному житловому приміщенні не проживає більше 17 років, його особистих речей та речей домашнього вжитку у квартирі не має, жодних витрат по утриманню спірного житлового приміщення позивач не несе, а сам фактично в 1997 році виїхав проживати за адресою проживання своєї матері: АДРЕСА_2. Тому вважає, що позивач втратив право користування житловим приміщенням відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР.

В ході судового розгляду представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Вимоги відповдача за зустрічним позовом не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість. Зокрема, вказував на те, що хоч позивач і був відсутній у спірному житловому приміщенні понад шість місяців, однак його відсутність зумовлена поважними причинами, а саме тим, що відповідач чинив позивачу перешкоди у користуванні вказаним приміщенням.

В ході судового розгляду представник відповідача ОСОБА_4 проти первісного позову заперечував, наполягав на задоволенні зустрічного позову, та стверджував, що будь-яких перешкод позивачу у користуванні спірним житловим приміщенням з боку відповідача не чинилось.

В судове засідання 29.02.2016 сторони та їх представник не з'явивлись, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і у передбачений законом строк. Відповідно до заяви від 17.02.2016 позивач просить розглядати справу у його відсутності. Відповідно до заяви від 16.02.2016 представник відповідача просить розглядати справу у його відсутності.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України, суд знаходить можливим розглянути справу у відсутності сторін та їх представників.

Дослідвши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного на житло, визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Здіснення громадянами житлових прав здійснюється у порядку визначеному законодавстовом, в тому числі Цивільним кодексом України та Житловим кодексом Української РСР.

Статті 12, 13 ЦК України у частинах 1, 2 передбачають, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до частини п'ятої статті 9 ЖК Української РСР житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду регулється главою 2 розділу ІІІ ЖК Української РСР.

Частиною першою статті 64 ЖК Української РСР визначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, підстави збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами визначені у статтях 71, 72 ЖК Укрїнської РСР.

Так, частини парша та друга статті 71 названого кодексу передбачають, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

За змістом статті 72 названого кодексу, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Крім того, згідно частини другої статті 107 ЖК Укрїнської РСР, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки, про що наголошено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України». Пунктом 11 згаданої постанови ро'яснено, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Як видно з матеріалів справи квартира АДРЕСА_3 не відносить до приватного житлового фонду.

Згідно довідки форми №3 від 07.11.2014 №1436, виданої ЦОС №1 структурним підрозділом КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду», у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 значаться зареєстрованими дві особи: позивач ОСОБА_1 з 27.06.1996, та відповідач ОСОБА_2 з 12.04.1990.

Позивач є сином відповідача, що вбачається із свідоцтва про народження від 22.10.1994 серія НОМЕР_1, виданого ВРАГС Залізничної РДА.

Як видно із зустрічної позовної заяви, у якості правової підстави вимоги відповідача про визнання позивача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, відповідачем зазначено статті 71, 72 ЖК Української РСР та статтю 405 ЦК України.

Оскільки, як встановлено судом, квартира АДРЕСА_3 не відносить до приватного житлового фонду, посилання відповідача на статтю 405 ЦК України є необгрунтованим. У даній справі, з урахуванням характеру спірних правовідносин та конкретних обставин, до вимог за зустрічним позовом застосуванню підлягають статті 71, 72 ЖК Української РСР.

Отже, в такому разі з боку відповідача підлягають доказуванню 1) відсутність відповідача у спірному житловому приміщенні понад шість місяців; 2) відсутність поважних причин, через які, особи була відсутня протягом зазначеного строку.

На підтвердження вимог за зустрічним позовом відповідачем надано суду акт від 21.05.2014, складений ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому останні засвідчують, що позивач ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_3 не проживає та ніколи не проживав; акт від 13.01.2015, складений ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у якому останні засвідчують, що в квартирі АДРЕСА_3 проживає один відповідач, інші особи в квартирі не проживають, особистих речей таких осіб не виявлено, спальні місця та інші ознаки на фактичне проживання таких осіб відсутні; акт від 26.07.2015, складений ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9 у якому останні засвідчують, що в квартирі АДРЕСА_3 виявлено односпальне ліжко, один стіл, один шкаф, речі однієї людини, інші особи в квартирі не проживають, особистих речей таких осіб не виявлено, інші ознаки вказують на проживання однієї людини та відсутність інших осіб.

В ході розгляду справи представник позивача факт не проживання позивача у спірному житловому приміщенні понад шість місяців не заперечував.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище письмових доказів та пояснень представників сторін, суд вважає дану обставину встановленою.

Разом з цим, посилання представника позивача на те, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні спірним житловим приміщенням з боку відповідача жодним чином спростовані не були.

В той же час, зазначена обставина підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, а саме: довідкою Солом'янського РУ ГУМВС України у м. Києві від 08.01.2015, з якої вбачається, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача, які полягали у перешкоджанні йому в доступі до квартири , ним подано відповідну заяву, яка зареєстрована до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №891; та довідкою Солом'янського РУ ГУМВС України у м. Києві від 15.07.2015, з якої вбачається, що під час розгляду заяви позивача було опитано відповідача та проведено профілактичну бесіду з останнім з приводу неперешкодання позивачу у доступі до спірного житлового приміщення.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище письмових доказів та пояснень представників сторін, суд вважає встановленим факт перешкоджання відповідачем позивачу у здійсненні належного йому права користування квартирою.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з принципу диспозитивності цивільного судочинства, та констатує, що відповідачем, доводи позивача спростовані не були.

З урахуванням зазначеного, суд грунтуючись на наявних в матеріалах справи та досліджених письмових доказах, поясненнях сторін встановив, що позивач не проживає у спірному житловому приміщенні понад шість місяців з поважних причин, а саме, у зв'язку з тим, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні квартирою.

За таких обставин, первісний позов про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, належить відмовити.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні судові витрати на оплату судового збору у розмірі 243,60 грн.

На підставі вищезазначеного та керуючись статтями 12-16 ЦК України, статтями 71, 72 ЖК Української РСР, статтями 5, 6, 8, 10-11, 57-60, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення - задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 243,60 грн..

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: