Постанова № 6760880, 12.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.10.09Справа №2а-1655/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Плієвої Н.Г., при секретарі - Авраменко Г.С.,

за участю:

представника позивача - Мягкого О.С., довіреність № 67 від 30.09.09

представника відповідача - Луговської А.В., довіреність № 330/10-004 від 19.12.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "РСУ - 107"

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання недійсним та скасуванні податкового повідомлення-рішення,

Приватне підприємство "РСУ - 107"звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополяпро визнання недійсним та скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0001090231/0 від 27.08.09.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки ПП «РСУ-107»з питань правомірності нарахування зобов’язань з податку на додану вартість за червень 2009, а також при винесені оскаржуємого податкового повідомлення-рішення Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя, протиправно керувалась постановами Кабінету Міністрів України, які протиречать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалою суду від 11.09.2009 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 30.09.2009.

Ухвалою суду від 30.09.2009 було закінчено підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 12.10.2009.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та в запереченнях на позов просила в задоволенні позову відмовити, вважає, що податкове повідомлення-рішення від 27.09.2009 було правомірно винесено Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Севастополя, оскільки позивачем до складу податкового кредиту за червень 2009 року були включені суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним контрагентами приватного підприємства «РСУ-107»у попередніх періодах, а саме у травні, червні, липні та серпні 2008 року.

          На момент проведення відповідачем перевірки приватного підприємства «РСУ-107»були чинні розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів) та № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», які встановлювали, що платники податку декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання та були підставою для винесення податкового повідомлення-рішення.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі акту № 90/23-1/23011874/10/4496 від 25.08.2009 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки приватного підприємства «РСУ-107» з питань правомірності нарахування зобов’язань з податку на додану вартість за червень 2009 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя 27.08.2009 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001090231/0 згідно з яким сума податкового зобов’язання позивача складає 365683,20 грн., з яких 304736,00 – основний платіж, 60947,20 – штрафні санкції.

Обґрунтуванням зазначеного податкового повідомлення-рішення є те, що в порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз.2 п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів), абз. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» приватне підприємство «РУСУ-107» до складу податкового кредиту за червень 2009 року неправомірно включені суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним до квітня 2009 на суму 304736,00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строку проведення розрахунків регулюються пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів “а” та “б” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правовий аналіз підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону дозволяє зробити висновок, що законодавцем для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Закон не обмежує такий термін як “попередній період” тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. Отже, будь-який період, який передує звітному є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Інших обмежень визначення дати виникнення у платника податку права на податковий кредит закон України «Про податок на додану вартість» не містить.

Таким чином, з наведених положень Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді.

Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону, а саме, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Проте, положенням абзацу 2 пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», яке діяло на час проведення перевірки, встановлено, що платники податку декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», яке також діяло на час проведення перевірки, передбачено під час проведення камеральних перевірок показників податкової звітності з податку на додану вартість враховувати, що коригування або уточнення платниками податку показників декларації, пов’язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов’язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 2 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Як випливає зі ст. 166 Конституції України, ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», зміна порядку декларування та механізму сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) не відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Розпорядження Кабінету Міністрів України являється підзаконним актом, та у даному випадку відповідачу необхідно було застосовувати Закон, який має вищу силу ніж зазначені розпорядження Кабінету Міністрів України.

Враховуючи, що податкове повідомлення рішення, яке є предметом оскарження, було прийнято на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України, норми яких протиречать діючому законодавству суд дійшов висновку, що його слід визнати недійсним та скасувати.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 19.10.09 о 15-00 годин.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 94, 122 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 0001090231/0 від 27.08.09.

Стягнути з Державного бюджету України (Ленінський район м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, р/р 31113095700007) на користь приватного підприємства "РСУ-107" сплачений ним судовий збір за квитанцією № 789.233.1 від 10.09.09 у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                  Н.Г. Плієва