Ухвала суду № 67608338, 05.07.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1382/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 2, 48 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 В»ячеслава Борисовича ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_6 В»ячеслава Борисовича про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 В»ячеслава Борисовича до ОСОБА_6 про визнання права власності на частину житлового будинку,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, яким просила визнати за нею право власності на 1 / 4 частину будинку з прибудовами за адресою м. Черкаси, вул. Громова, 100, мотивуючи про те, що сторони справи за час шлюбу придбали 1 / 2 частину вказаного домоволодіння, яке їм належить на праві спільної сумісної власності.

У свою чергу ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічним позовом, яким просив визнати за ним право власності на частку в спільному майні подружжя та визнати за ним право власності на 36/100 частини житлового будинку №100 по вул. Громова в м. Черкаси з прибудовами загальною площею 67,6 кв.м., житловою 35,9 кв.м., під літ. «А-1, а, а1» та надвірними спорудами : сарай під літ. «Б», гараж з оглядовою ямою під літ. «Г», погріб під літ. «Д», душ під літ. «Ж», огорожа під №2,6,7, водо колонка під №5, замощення під №1, мотивуючи про те, що після одруження з ОСОБА_6 вони проживали у квартирі її матері АДРЕСА_1. ОСОБА_9 та її сестра ОСОБА_10 отримали у спадок будинок за адресою м. Черкаси, вул. Громова, 100. 12.10.2013 за письмовою згодою ОСОБА_6, між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 був укладений договір купівлі-продажу 1 / 2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд за 118600 грн. Оскільки коштів на придбання даного будинку не вистачало, то ОСОБА_8 отримав в борг у ОСОБА_11 кошти на придбання будинку в сумі 6225 дол. США, що станом на 08.10.2013 становило 50920 грн. Також ОСОБА_8 для придбання будинку та проведення ремонту в ньому отримав в борг кошти від сестри ОСОБА_12 Після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, ОСОБА_11 почав вимагати повернення йому коштів, які він позичав на придбання будинку.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.05.2017 первісний позов задоволено та визнано за ОСОБА_6 право власності на 1 / 4 частину домоволодіння №100 по вул. Громова в м. Черкаси. Зустрічний позов задоволено частково та визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/4 частину домоволодіння №100 по вул. Громова в м. Черкаси.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги первісного позову задовольнити частково та визнати за ОСОБА_6 право власності на 14/100 частин домоволодіння №100 по вул. Громова в м. Черкаси, а позовні вимоги зустрічного позову задовольнити повністю та визнати за ОСОБА_8 право власності на 36/100 частин вказаного домоволодіння. В обґрунтування вказує на те, що суд помилково не врахував факт придбання спірного майна за особисті кошти апелянта (одержані в борг від ОСОБА_8 та ОСОБА_12, які є батьком та сестрою апелянта, відповідно). Доводи позивача про придбання майна за спільні кошти (одержані на весілля) належить оцінити критично, оскільки на ці кошти подружжя придбало відпочинок у Туреччині, що підтверджується фотокартками. Спільних коштів подружжя не вистачало на придбання спірного майна, зокрема, заробітна плата витрачалася на утримання квартири по вул. Сумгаїтська, в якій подружжя проживало, та на її ремонт. У заяві до нотаріуса від 12.10.2013 ОСОБА_6 не зазначала, що спірне майно буде сумісною власністю подружжя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Задовольняючи вимоги первісного позову та частково задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно придбано під час шлюбу сторін у справі, отже воно належить їм на праві спільної сумісної власності, а ОСОБА_8 не доведено, що це майно придбано за його особисті кошти.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що сторони у справі перебували в шлюбі в період з 11.09.2008 по 19.04.2016.

Згідно договору купівлі-продажу частини житлового будинку серії ВТМ №816419 від 20.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстровано в реєстрі за №2991, ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_8 прибав 1 / 2 частину житлового будинку №100 по вул. Громова в м. Черкаси. Житловий будинок з прибудовами загальною площею 67,6 кв.м., житловою 35,9 кв.м., під літ. «А-1, а, а1», та надвірні споруди : сарай під літ. «Б», гараж з оглядовою ямою під літ. «Г», погріб під літ. «Д», душ під літ. «Ж», огорожа під №2,6,7, водо колонка під №5, замощення під №1.

Указане майно є спірним, яке позивач за первісним позовом вважає спільною сумісною власністю подружжя сторін у справі.

Як правильно вказано судом першої інстанції, відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Стаття 63 СК України передбачає, що чоловік та дружина мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Слід врахувати, що згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Одночасно, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Саме вказані положення покладено в основу зустрічних позовних вимог у даній справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ВСУ при розгляді справи № 6-2641цс15 (постанова від 16.12.2015) висловлена аравова позиція про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам. У звязку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до обєктів права спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів констатує, що апелянтом (позивачем за зустрічним позовом) не доведено доказами факт придбання спірного майна саме за його особисті кошти.

Так незалежно від того, що на момент придбання спірного майна сторони могли не мати достатньої кількості коштів для його купівлі, факт одержання цих коштів особисто апелянтом від інших осіб у якості позики (що лежить в основі апеляційних доводів у справі) не свідчить автоматично про те, що вказані кошти є особистою власністю апелянта, адже їх за твердженнями самого апелянта було витрачено на потреби їх сімї купівлю житла.

Вичерпний перелік майна, яке є особистою власністю кожного з подружжя, наведено у ст. 57 СК України. У аспекті положень цієї статті, одержані в борг кошти одним із подружжя не є його особистою власністю.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_6 В»ячеслава Борисовича про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 В»ячеслава Борисовича до ОСОБА_6 про визнання права власності на частину житлового будинку - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :