Постанова № 67606963, 07.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/1288/17 Головуючий у І інстанції Шестопалова Я. В.Провадження № 33/780/588/17 Доповідач у 2 інстанції КапічонКатегорія 147 07.07.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2017 року м. Київ

Суддя апеляційного суду Київської області Капічон О.М. за участю правопорушника ОСОБА_1, його захисника Кормушина Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 15 травня 2017 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого директором ТОВ «УкрГранд», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 200 (однієї тисячі двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки; стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) грн.,

в с т а н о в и в:

Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 20 лютого 2017 року о 00 годин 55 хвилин в м. Буча по вул. Вокзальна керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з рота, не чітка мова, нестійка хитка хода), від проходження медичного огляду у визначеному законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Ірпінського міського суду Київської області від 15 травня 2017 року щодо нього скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було відмовлено в низці клопотань сторони захисту, зокрема щодо відправлення протоколу на доопрацювання та допиті свідків, мотивуючи це затягуванням справи, а не бажанням повного і всебічного дослідження обставин справи. На думку апелянта, наявний в матеріалах справи відеозапис не може бути визнаний доказом, оскільки там відсутня дата і час, що ставить його достовірність під сумнів, проте це було проігноровано судом першої інстанції. Окрім того, на думку апелянта, відношення інших матеріалів, що розглядались як докази до справи також не підтверджене. Апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в ньому відсутні відомості про раніше вчинене правопорушення, докази підтвердження повторності вчинення та наявні дописи. Апелянт звертає увагу на те, що порушено вимоги Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду; працівники поліції не направили його до відповідного закладу охорони здоров'я. Окрім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не міг позбавити його права керування транспортним засобом , оскільки постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року він такого права вже позбавлений. На думку апелянта, всі ці обставини вказують на те, що суд першої інстанції не повно з'ясував всі обставини справи, дав їм невірну оцінку, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, які повністю підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити; дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.280 КУпАП, орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи судом першої інстанції було дотримано вимог чинного законодавства, спрямованих на своєчасний і об'єктивний розгляд справи.

Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. В разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження такого огляду передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 постановою Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2016 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому суд прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони та здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкції), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 3 вказаної вище інструкції передбачено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Допитаний в судовому засіданні як свідок інспектор поліції ОСОБА_2 пояснив, що 20.02.2017 року близько 01 години вони зупинили автомобіль НОМЕР_1 через те, що водій ОСОБА_1 під час руху виїхав на зустрічну смугу руху на ділянці дороги, де це заборонено суцільною вертикальною лінією. Коли водій зупинився та вийшов з автомобіля, відразу направився до магазину, по поверненню з якого поліцейський підійшов до водія та під час спілкування з ним відчув запах алкоголю з порожнини рота, після чого запропонував пройти тест на стан алкогольного сп'яніння, на що водій відмовився. Після цього йому було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 також відповів відмовою. Після цього ним були запрошені два свідки, в присутності яких ще раз запропонували ОСОБА_1 проїхати до лікарні для проходження огляду на стан сп'яніння, на що той відмовився, в зв'язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Оскільки свідка ОСОБА_3 було приведено до присяги та він був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від надання показань, у суду апеляційної інстанції відсутні сумніви щодо достовірності, правдивості та об'єктивності його показань.

Також вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2017 року серії БР №3175539 /а.с. 3/; поясненнями свідків ОСОБА_4 /а.с.4/ та ОСОБА_5 /а.с.5/, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння; копією постанови Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2016 року /а.с. 26/ та відеозаписом з місця вчинення правопорушення, перегляд якого підтверджує відмову ОСОБА_1 проїхати в медичну установу для проходження огляду на стан сп'яніння.

Посилання правопорушника на те, що даний відеозапис не може бути належним доказом суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 не заперечує факт зйомки його на мобільний телефон працівником поліції під час зупинки його транспортного засобу і не заперечував проти цього.

Що стосується неправомірного, на думку апелянта, позбавлення його права керування транспортними засобами в той час, як він вже позбавлений такого права, то слід зазначити, що постановою судді від 23.12.2016 року ОСОБА_1 позбавлений права керувати транспортними засобами на рік, а відповідно до оскаржуваної постанови - на 3 роки, оскільки вчинене ним адміністративне правопорушення тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення, винесене судом першої інстанції, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 15 травня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення - залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Капічон