Постанова № 6760667, 20.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20.10.2009 р.                                                                                 № 2-а- 40856/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.,

за участю : представника позивача –Глушко О.А.

представника відповідача- Кучеренко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Куп`янське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Куп"янська об"єднана державна податкова інспекція

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

           Куп’янське виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства (надалі по тексту – позивач) звернувся до суду з зазначеною позовною заявою до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі по тексту – відповідач) та просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001061500/0 від 30.03.2009р., № 0001061500/1 від 30.04.2009р., № 0001061500/2 від 02.07.2009р., № 0001061500/3 від 06.08.2009р., згідно яких до позивача застосовано штрафні санкції за затримку на 254 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

          В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків повинен самостійно сплачує суму податкового зобов’язання, зазначеного ним у податковій накладній. Платник податків має право самостійно визначати призначення платежу відповідно до вимог чинного законодавства, тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням в ньому призначенням платежу на оплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків. Зокрема, позивач зазначає, що він сплачував свої податкові зобов’язання з податку на додану вартість згідно поданих декларацій та уточнюючого розрахунку, але зарахування коштів відповідачем проводилось без урахування даних, вказаних позивачем в платіжних дорученнях в рахунок погашення додаткових зобов’язань, що призвело до неправомірного нарахування штрафних санкцій.

          В зв’язку з наведеним вважає рішення відповідача про нарахування штрафних санкцій неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

          Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що Наказом ДПА України від 13.11.2002р. № 540 затверджено податкове роз’яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення податкового боргу, в якому визначено, що кошти, які надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу в порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення дії незалежно від волі платника податкових зобов’язань та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом. В зв’язку з наведеним вважає оскаржувані в даній справі рішення відповідача цілком законними та обґрунтованими.

          Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявленого позову та необхідність його задовольнити, керуючись наступним.

          Матеріали справи свідчать, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання своєчасності сплати нарахованих (узгоджених) сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт № 440/15-03361773 від 26.03.2009р. Згідно висновків зазначеного акту встановлено, що позивач допустив порушення п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме ним порушено граничний термін сплати узгоджених податкових зобов’язань, передбачених п.п. 4.1.4 п. 4.1, п.п. 4.2.1. п. 4.2. Закону України «Про податок на додану вартість».

          В зв’язку з виявленням зазначених порушень відповідач податковими повідомленнями-рішеннями №0001061500/0 від 30.03.2009р., № 0001061500/1 від 30.04.2009р., № 0001061500/2 від 02.07.2009р., № 0001061500/3 від 06.08.2009 р. застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 50 % від суми узгодженого податкового зобов’язання.

          Як вбачається зі змісту оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень відповідача, їх прийнято на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість та відповідно до пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          В зв’язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення суб’єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача чи їх прийнято законно, обґрунтовано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, розсудливо, добросовісно, безсторонньо (неупереджено), - вбачається, що відповідачем штрафні санкції до позивача застосовано при невірному тлумаченні норм законодавства.

          Зокрема, як визначено п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

          Згідно з п.6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 даної Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції.

          Згідно з п. 3.8. зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що визначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення даного реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

          З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5. ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

          Також слід зауважити, що Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

          Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого п. 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

          Приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          За таких обставин вбачається, що відповідач, самостійно змінюючи призначення платежів, зазначене позивачем в рахунок погашення податкових зобов’язань, вийшов за межі повноважень, наданих йому законодавством. Також чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань в порядку календарної черговості їх виникнення.

          З наданих позивачем платіжних доручень, розрахунків частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України, вбачається своєчасність та повнота сплати позивачем зобов’язань з податку на додану вартість, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. Тому, висновок відповідача про порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість не відповідає вимогам чинного законодавства, а оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як неправомірні та необґрунтовані.

          На підставі викладеного, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про Національний банк України», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76 та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю. Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0001061500/0 від 30.03.2009р., № 0001061500/1 від 30.04.2009р., № 0001061500/2 від 02.07.2009р., № 0001061500/3 від 06.08.2009р.

          Стягнути з державного бюджету на користь позивача сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .

          Повний текст постанови складено та підписано 21 жовтня 2009 року.

Суддя                                                                       Архіпова С.В.