Рішення № 67606630, 04.07.2017, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/24/17

381/4694/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Буймової Л.П.,

за участі секретаря Корченко О.Я.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою, яку в подальшому доповнив вимогами майнового характеру, зокрема окрім вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 2020-к від 24.05.2016 р. про звільнення його з посади провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту, автомобільного підприємства, головного господарського управління Національного Банку України, поновлення на посаді, стягнення коштів за період вимушеного прогулу просив стягнути з відповідача 20000 грн. моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтував тим, що протягом 18 років працював в Національному Банку України на різних посадах та просувався, досягаючи професійного зросту на посади з більшим рівнем навантаження, відповідальності і відповідно більшим матеріальним заохоченням. Позивач вважає що його звільнення, (розірвання трудового договору), відбулося без попередньої згоди на це, виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він був. Підприємство на якому працював ОСОБА_1 не ліквідовано й продовжує існувати. Також позивач зазначив,що розпочавши процедуру звільнення його з попередження від 18.11.2015 р., з яким ОСОБА_1 ознайомився 03.12.2015 р., роботодавець мотивував прийняте рішення виробничою необхідністю скорочення штату та чисельності працівників, в тому числі і посади яку обіймав позивач. Однак за наявною у позивача інформацією відбулося фактичне перейменування посади, яку обіймав позивач, та працевлаштування на неї іншої особи. Роботодавець, в супереч вимог чинного трудового законодавства, запропонував позивачу роботу за нижчим кваліфікаційним рівнем та в інших містах України, що не відповідає п. 31 постанови ПВСУ № 9 і не може розглядатися як переведення на іншу роботу. Також ОСОБА_1 вважає, що наказ № 2020-к від 24.05.2016 року про звільнення його з роботи не відповідає вимогам трудового законодавства. Так в мотиваційній частині наказу роботодавець зазначає про підставу звільнення: - у звязку з скороченням чисельності та штату працівників. Наведена мотивація не відповідає вимогам закону, оскільки скорочення чисельності працівників передбачає: - зменшення чисельності списочного складу працівників, а скорочення штату: - це зменшення сукупної кількості посад передбачених штатним розкладом. Обєднувати ці поняття не законно, оскільки прийняте роботодавцем рішення має бути обґрунтованим. Просив суд розрахувати та стягнути з відповідача кошти відповідно до відомостей викладених в довідці № 60-0021/1148 від 10.06.2016 р., яку видано Національним банком України, розмір середньомісячної заробітної плати позивача ОСОБА_1, що становить 10763,06 грн.

На обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди, зазначив, що залишившись без роботи, позивач вимушений був докладати зусиль по збереженню сталих родинних відносин. Так не маючи коштів для існування неодноразово вимушений позичати гроші у близьких та родичів. Не може виплачувати аліменти на утримання дитини.Таке жебракування позивача дуже пригнічує і доставляє йому чималих духовних страждань, чим обґрунтовує заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

Відповідач проти позову подав письмові заперечення, в яких зокрема зазначив, що звільнення ОСОБА_1 відбулося в порядку та згідно чинного трудового законодавства, зокрема позивача було попереджено про звільнення більш як за два місяці. В структурі НБУ дійсно відбулися зміни у виробництві, зокрема ліквідовано виробничий підрозділ в якому працював позивач, Головне господарське управління Національного банку України, а його повноваження передано до департаменту забезпечення діяльності Національного Банку України. Саме у звязку із прийнятим роботодавцем рішенням про ліквідацію Головного господарського управління і проведено скорочення штату працівників, в тому числі і посади яку обіймав позивач. Додатково відповідач зазначив, що діючи у правовому полі та відповідно до КЗпП України, роботодавець звертався з поданням до голови первинної профспілкової організації, яка існувала в Головному господарському управлінні НБУ, однак подання розглянуто не було у звязку з тим, що зібрати членів профспілкової організації для розгляду подання не надалося можливим. Первинна профспілкова організація головного господарського управляння НБУ перестала існувати.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що на підставі постанови НБУ № 787 із структури Головного господарського управління виключено автомобільне підприємство зі скороченням штату та чисельності працівників у цілому, що обумовлює неможливість поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту.

Також, на думку відповідача, не підлягає задоволенню вимога про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, оскільки позивач звертаючись до окружного адміністративного суду м. Києва, свідомо затягнув час розгляду справи.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, представник відповідача вказав, що обставин перелічених в ст. 23 ЦК України не вбачається, а тому підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідач моральної шкоди також немає.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що сумлінно працював в Національному Банку України понад 18 років. На час звільнення обіймав посаду провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту. Про майбутнє звільнення дізнався 03 грудня 2015 розписавшись в ознайомленні з попередженням від 18 листопада 2015 року. Про запропоновану йому посаду прибиральника службових приміщень відділу забезпечення діяльності Національного Банку України в регіонах України (м. Запоріжжя або м. Полтава) управління господарського забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України, дізнався 24 травня 2016 року про що і розписався.

Надаючи пояснення суду зазначив, що втративши роботу вимушений був, для фізичного існування позичати гроші у родичів та друзів, і ця обставина його дуже пригнічувала, завдаваючи моральних страждань та необхідності докладати зусиль по організації життєдіяльності родини. Зокрема після звільнення не мав можливості сплачувати аліменти на дитину.

Представник позивача позов підтримав, суду пояснив, що відповідачем порушена процедура звільнення позивача.

Відповідач надаючи пояснення в судовому засіданні, окрім обставин викладених у письмових запереченнях пояснив, що як автомобільне підприємство в структурі головного господарського управління Національного банку України в якому працював позивач, ліквідовано саме Головне господарське управлінням НБУ, функції якого передано до департаменту забезпечення діяльності Національного банку України. Надані суду пояснення в цій частині підтверджуються постановою Правління Національного банку України від 11.12.2015 р. № 883 за яким Головне господарське управління виключено із структури Національного банку України зі скороченням штату і чисельності працівників. Також відповідач посилався на письмові докази, долучені до матеріалів справи, зазначаючи, що скорочення дійсно відбулося, замість 18 посад в штаті автомобільного підприємства в структурі Головного господарського управління НБУ, після реорганізації лишилось 7 посад, що свідчить про те, що мали місце зміни в організації виробництва і праці. У судовому засіданні представник відповідача наполягав на розгляді справи на підставі наданих суду документів.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, пояснення свідка, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносин.

Так, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2015 року № 787 «Про передавання функцій щодо автотранспортного забезпечення до Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України та вдосконалення його структури» та наказу Головного господарського управління Національного банку України від 17 листопада 2015 року № 493-к «Про скорочення штату і чисельності працівників автомобільного підприємства Головного господарського управління Національного банку України» позивача, ОСОБА_1 03 грудня 2015 року було попереджено про вивільнення (а.с.9). Згідно зазначеного попередження про вивільнення позивачу 24 травня 2016 року запропоновано посаду прибиральника службових приміщень відділу забезпечення діяльності Національного Банку України в регіонах України (м. Запоріжжя або м. Полтава) управління господарського забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України, з зайняттям якої позивач не погодився.

На час розгляду справи відповідачем не надано доказів відсутності будь-яких інших вакантних посад в установі як станом на час попередження позивача про наступне його вивільнення так і станом на час його звільнення.

Відповідно поданню Національного банку України до Голови первинної профспілкової організації Головного господарського управління Національного банку України, відповідач звертався за згодою на вивільнення списочно поданих працівників, в тому числі й позивача ОСОБА_1 (а.с.50).

Відповідно до листа ОСОБА_2 від імені первинної профспілкової організації Головного господарського управління Національного банку України від 26.02.2016 р. первинна профспілкова організація Головного господарського управління Національного банку України припинила своє існування, що унеможливлює розгляд подання від 09.02.2016 р.(а.с.51).

Вказані письмові докази подані відповідачем суд оцінює критично, з огляду на те, що вони не узгоджуються з іншими письмовими доказами, які містяться у справі. Зокрема відповідно до листа від 26.02.2016 р. не додано будь-яких підтверджень того, що особа яка підписала листа, ОСОБА_2, обіймає посаду голови первинної профспілкової організації. Також, подані відповідачем письмові докази суперечать даним «ОСОБОВОГО РАХУНКУ» позивача ОСОБА_1, згідно якого в грудні 2015 року відраховувалися профвнески в сумі 79,69 грн ( а.с.96). Також, згідно листа голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників Національного банку України ОСОБА_3 від 15.06.2017 р. № В/94-002/31 9 (а.с.139), ОСОБА_1 був членом саме цієї профспілкової організації, що встановлено за довідкою начальника відділу нарахування заробітної плати ОСОБА_4, в період з 30.09.1998 р. по 09.10.2002 р. та узгоджується з даними трудової книжки позивача, в якій зокрема на арк.. 6-7 зазначено що у період до переведення на роботу у господарсько-експлуатаційне управління Національного банку України, ОСОБА_1 обіймав посаду водія 3-го класу службового легкового автомобіля (2.44 л).

Встановлені судом обставини відповідають положенням ст. 43 КЗпП України, щодо можливості членства працівника в декількох профспілкових організаціях, які діють на підприємстві, однак твердження відповідача про членство ОСОБА_1 в первинній профспілковій організації Головного господарського управління Національного банку України, як і існування самої первинної профспілкової організації Головного господарського управління Національного банку України відповідачем в судовому засіданні не доведено, що дає підстави суду вважати за встановленими, обставини членства позивача ОСОБА_1 в первинній профспілковій організації працівників Національного банку України та відсутності згоди виборного органу первинної профспілкової організації на його звільнення.

Згідно Закону України «Про професійні союзи,їх права та гарантії діяльності»визначено, що професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі;член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески;

Згідно ст. 39 вищевказаного Закону, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У відповідності дост. 40 ч.1 КЗПП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1/ змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. У відповідності дост. 42 КЗПП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається іншим особам, перерахованим у ч.2ст.42 КЗПП України.

Як зазначено в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне звільнення.

Згідно довідки № 10.2-342 від 16.06.2017 р. станом на 16 червня 2017 року Головне господарське управління Національного банку України, ідентифікаційний код 39192352 значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Його керівник ОСОБА_5, без права юридичної особи( а.с.138).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6П пояснив суду, що він в період з 07.07.2009 року по 31.01.2017 року був директором сервісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф центр» (а.с.143) , яке перебувало в договірних відносинах з Національним банком України, ремонтуючи його автомобілі. Для укладання договорів та здійснення функцій приймання-здачі авто, контролю якості виконаних робіт, підготовки документації щодо вартості робіт, за час його роботи, від імені Національного банку України, колом цих питань опікувався ОСОБА_1 ( а.с. 100-111). Ще на час роботи ОСОБА_1 в Національному банку України свідку було представлено ОСОБА_7 та повідомлено, що тепер замість ОСОБА_1 тими ж самими питаннями буде опікуватися ОСОБА_7, що і відбувалося аж до звільнення свідка з роботи. Покази свідка узгоджуються зі змістом копій договорів № К-6564 від 08 червня 2016 року (а.с.112-114), № К-6578 від 14 червня 2016 року (а.с.119-121), з яких вбачаються, що замість ОСОБА_1, після його звільнення, одним з підписантів договорів став ОСОБА_7 та відбулася зміна назви його посади. Зазначені вище обставини, які ґрунтуються на матеріалах справи дають можливість суду зробити висновки про те, що у відповідача не відбулося змін в організації виробництва і праці, а ліквідацію не проведено.

Судом встановлено, що скорочуючи чисельність працівників автомобільного підприємства Головного господарського управління Національного банку України, згідно подання 14 осіб, в структурі департаменту забезпечення діяльності Національного банку України створено транспортне управління, яке складається з відділу планування та аналізу-7 штатних посад, відділу експлуатації-6 штатних посад, відділу рухомого складу-73 штатні посади. Аналіз письмових доказів дає підстави суду вважати, задеклароване роботодавцем скорочення чисельності працівників та штатних посад не мало місце, навпаки збільшено як кількість працівників так і штатних посад.

Висновки суду також ґрунтуються на приписах норм матеріального права які регулюють спірні правовідносини. Зокрема, згідно ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Аналіз вказаної норми матеріального права дає підстави зробити висновки суду, що Головне господарське управління Національного банку України є відокремленим підрозділом юридичної особи і ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією чи реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи.

Таким чином, вказані порушення трудових прав позивача при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України свідчать про незаконність наказу Національного банку України № 2020-к від 24 травня 2016 року про звільнення позивача з посади провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту автомобільного підприємства Головного господарського управління Національного банку України, тому він підлягає скасуванню.

За таких обставин, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи позивача звільнено з Національного банку України наказом № 2020-к від 24 травня 2016 року.Згідно довідки № 10.2-342 від 16.06.2017 р. станом на 16 червня 2017 року Головне господарське управління Національного банку України, ідентифікаційний код 39192352 значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Його керівник ОСОБА_5, без права юридичної особи( а.с.138).

У відповідності дост. 235 КЗПП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більш одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. У відповідності дост. 236 КЗПП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Суд не вбачає винних дій (бездіяльності) позивача, які б призвели до розгляду справи понад 1 рік з у рахуванням часу надходження позовної заяви до суду.

Відповідно довідки Національного банку України № 60-0042/1148 від 10.06.2016 р. заробітна плата позивача за останні два місяці становить 10763,06 грн. Середньоденна заробітна плата складає 512.52 грн.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача в 2016 році становить-147 днів, за 2017 рік-126 днів. Відповідно середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 24 травня 2016 року по 03 липня 2017 року становить-140430,48 грн, за виключенням суми вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку( довідку про розмір якої відповідач не надав). При цьому ця сума зазначена без врахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають відрахуванню, при виплаті відповідачем цієї суми.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд керується положеннями ст. 23 ЦК України, знаходячи доводи позивача обґрунтованими, як протиправною поведінкою відповідача так і наявними духовними стражданнями позивача, зокрема повязаними з неможливістю утримувати дитину (сплачувати аліменти), що доводиться письмовими доказами. Зокрема відповідно даних ОСОБОВОГО РАХУНКУ ОСОБА_1, він є платником аліментів. Виходячи з умов розумності та справедливості суд оцінює розмір моральної шкоди в 5000,00 (п»ять тисяч) гривень.

Задовольняючи позов, суд вважає за можливе застосування правил ст. 376 ЦПК України в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту автомобільного підприємства Головного господарського управління Національного банку України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Керуючись Конвенцією Міжнародної організації праці № 158 від 22 червня 1982 р. «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця», ст.10, 60, 212,376 ЦПК України, на підставі ст. 23,95 ЦК України, ч.2 ст.232,235,236,237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Національного банку України, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Національного банку України № 2020-к від 24 травня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту автомобільного підприємства Головного господарського управління Національного банку України.

Зобовязати Національний банк України поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту автомобільного підприємства Головного господарського управління Національного банку України.

Стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 140430,48 грн.(сто сорок тисяч чотириста тридцять гривень 48 копійок), яка обрахована без врахування податків та обов'язкових платежів та за виключенням суми вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 5000 грн. (пять тисяч гривень 00 копійок), моральної шкоди.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту автомобільного підприємства Головного господарського управління Національного банку України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області, протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Буймова Л.П.