Ухвала суду № 67603012, 06.07.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.07.2017

Справа № 325/1527/15-к

Провадження №1-кп/320/513/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бахаєва І.М.,

суддів: Міщенко Т.М., Горбачової Ю.В.,

при секретарі: Фурсовій Л.І.,

за участю:

прокурора Кулака С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі підготовче судове засідання кримінального провадження № 22015050000000326 відносно ОСОБА_1, 04.10.1982року народження, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з апеляційного суду Запорізької області в порядку ст. 32, 34 КК України надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015050000000326 відносно ОСОБА_1, 04.10.1982року народження, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України.

У судовому засіданні процесуальний прокурор Кулак С.М. просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту заперечував, на підставі того, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а саме формулювання обвинувачення не містять обставин, які характеризують обєктивну та субєктивну сторону кримінального правопорушення, в обвинувальному акті вони наведені стисло, без зазначення способу вчинення, не вказано спрямованості умислу, мотиву дій та мети, які є обовязковими при описуванні злочину, а тому підлягає поверненню прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника, щодо повернення обвинувального акта прокурору.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, колегія суддів приходить до висновку про повернення прокурору обвинувального акту в зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст.314 ч.3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Вимоги до обвинувального акту визначені ст. 291 КПК України, де в п.5 ч.2 цієї статті зазначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення визначає конкретний обсяг та межі судового розгляду, а також надає обвинуваченому можливість реалізувати своє право на захист та знати, в чому саме він обвинувачується. Однак, у зазначеному обвинувальному акті не міститься сформульованого належним чином обвинувачення.

Згідно до обвинувального акту дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.1 ст.258-3 КК України, як участь у терористичній організації.

Виходячи з викладених в обвинувальному акті обставин кримінальне правопорушення було вчинено при наступних обставинах:

У вересні 2014 року ОСОБА_1, діючи умисно на території м. Донецька, за власною ініціативою вступив до не передбаченого законом збройного формування - 1 Словянський батальйон так званої Донецької народної республіки (так званої військової частини 08801), і брав участь в його діяльності по 16 лютого 2015 року.

ОСОБА_1, вступаючи до так званого 1 Словянського батальйону так званої Донецької народної республіки (так званої військової частини 08801), був достовірно обізнаним, що останній відноситься до збройних формувань, а саме, має відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю автомати, карабіни, гранатомети, бойові припаси (патрони та гранати для гранатометів), також військову техніку (автомобілі).

Крім того, ОСОБА_1 усвідомлював, що зазначене формування так званої Донецької народної республіки не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України Про Збройні Сили України, Про Службу безпеки України, Про міліцію, Про Державну прикордонну службу України, Про Національну гвардію України, Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціювання збройних формувань України.

Місцями дислокації не передбаченого законом збройного формування - так званого 1 Словянського батальйону (так званої військової частини 08801) ДНР, до складу якого входив ОСОБА_1 протягом зазначеного вище періоду, були територія села Приморське (чергування на так званому блок-посту), територія села Набережне (знаходження протягом часу, вільного від чергування на блок-посту) Новоазовського району Донецької області та прилеглої до них сільської місцевості.

Перебуваючи у складі не передбаченого законом збройного формування - 1 Слов'янський батальйон так званої Донецької народної республіки (так званої військової частини 08801) ОСОБА_1 в період часу з вересня 2014 року по 16 лютого 2015 року брав участь у його злочинній діяльності, а саме, ніс чергову службу на так званому блок-посту в селі Приморське Новоазовського району Донецької області, здійснюючи фільтраційні заходи, а також спостерігання за місцевістю.

При виконанні ОСОБА_1 вказаних функцій останній використовував позивний Коба, наданий йому невстановленими органами досудового розслідування учасниками не передбаченого законом збройного формування 1 Слов'янський батальйон (так званої військової частини 08801).

Зазначені злочинні дії ОСОБА_1 були припинені військовослужбовцями оперативно-бойової прикордонної комендатури Волноваха оперативно-військового відділу ОСОБА_3 Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України у зв'язку з його затриманням в стані алкогольного сп'яніння біля населеного пункту Березове Мар'їнського району Донецької області 16 лютого 2015 року.

Тим самим, своїми умисними діями - участю у терористичній організації - ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.258-3 КК України.

Виходячи зі змісту обвинувального акта, в якому викладені фактичні обставини та правова кваліфікація дій обвинуваченого, але відсутній виклад обвинувачення в частині ознак терористичної організації відповідно до диспозиції статті 258-3 КК України з урахуванням Постанови Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»за №337-VIII від 21.04.2015 та Закону України Про боротьбу з тероризмом№638-ІV.

Отже, розгляд справи без конкретизованого формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Адже відповідно до ч.3 ст.374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Ця обставина встановлена ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2017 про скасування вироку Приазовського районного суду Запорізької області від 02.11.2016 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєні злочину передбаченому ч.1 ст.258-3 КК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутність в обвинувальному акті конкретизованого формулювання обвинувачення в частині ознак терористичної організації, є порушенням вимог ст.291 КПК України, що є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Крім цього прокурором в судовому засіданні заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що судовий розгляд кримінального провадження не буде закінчений до 08 липня 2017року, коли спливає строк тримання ОСОБА_1 під вартою, що на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та просив суд змінити на більш мяку міру запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника та просив суд у задоволенні клопотання прокурора відмовити і змінити йому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку всіх учасників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10.05.2017 міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжено на 2 місяця до 08 липня 2017 року включно.

За таких обставин, виходячи з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, який відноситься до особливо тяжкого злочину, а також приймаючи до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, крім того, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, врахованим під час обрання вказаного запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.314,369,372 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 22015050000000326 відносно ОСОБА_1, 04.10.1982року народження, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України - повернути прокурору Донецької області.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, 04.10.1982року народження у вигляді тримання під вартою продовжити на 2 (два) місяця, тобто з 06 липня 2017 року до 06 вересня 2017 включно.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляції в Мелітопольський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: І.М.Бахаєв

Судді: Т.М.Міщенко

ОСОБА_4