Ухвала суду № 67596898, 03.07.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/940/16-ц Провадження № 22-ц/772/1555/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 23Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Медвецького С.К. , Сала Т.Б.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору оренди землі розірваним, зобовязання повернути земельну ділянку її власнику, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Гайсинського районного суду від 03.04.2017 року,-

В с т а н о в и л а :

25.03.2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом до ТОВ «ПК «Зоря Поділля». Зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 1,7434 га, розташованої на території Чечелівської сільської ради Гайсинського району. 16.09.2010 року нею укладено договір оренди земельної ділянки із відповідачем строком на 5 років, який лише 09.10.2014 року був зареєстрований у Реєстраційній службі Гайсинського РУЮ. Вважаючи, що договір оренди розпочав свою дію з часу фактичного використання ділянки - 01.01.2011 року, а закінчив 31.12.2015 р., вона у січні 2016 року письмово звернулась до ТОВ «ПК «Зоря Поділля» із вимогою повернення належної їй земельної ділянки, оскільки строк дії договору закінчився і не бажанням продовжувати його.

Посилаючись на те, що ТОВ «ПК «Зоря Поділля» відмовою повернення належної їй земельної ділянки, порушує її права як власника , просила суд визнати договір оренди землі від 16.09.2010 р. розірваним, а також зобовязати відповідача повернути їй обєкт оренди земельну ділянку площею 1,7434 га, розташовану на території Чечелівської сільської ради Гайсинського району.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, фактично у позовній заяві ставиться питання про визнання договору оренди припиненим та повернення земельної ділянки, оскільки позивачка вважає, що строк дії останнього закінчився.

Рішенням Гайсинського районного суду від 03.04.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначила, судом помилково застосована правова позиція Верховного Суду від 18.01.2017р. по справі №532/129/16-ц, яка не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами. Судом не враховано, що свідоме зволікання відповідачем, як орендарем зі строком державної реєстрації свідчить про наявність в діях орендаря ухилення від своєчасного повернення позивачу об'єкту оренди -земельної ділянки, та не застосовано ч. З ст.212 ЦК України. Непослідовні, нечіткі, двозначні положення укладеного Договору від 16.09.2010р. та Акту прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) у відповідності із нормами ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» повинні були судом тлумачитися на користь орендодавця, як споживача.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає ,що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії спірного договору не закінчився, він є чинним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання розірваним договору оренди землі від 16.09.2010 р. та витребування належної їй земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.09.2010 р. та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 108544 належить земельна ділянка, площею 1,7434 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Чечелівської сільської ради Гайсинського району, кадастровий № 0520886500:01:003:0100.

16.09.2010 року. ОСОБА_4 уклала договір оренди землі із відповідачем на належну їй земельну ділянку площею 1,7434 га строком на 5 років.

09.10.2014 року зазначений договір оренди зареєстровано Реєстраційною службою Гайсинського РУЮ Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.17).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, повязані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Пунктом 43 договору оренди земельної ділянки від 16.09.2010 р. передбачено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації (а.с.9).

Отже, сторони при укладенні договору погодилися, що строк дії спірного договору оренди землі починається після державної реєстрації підписаного сторонами договору.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обовязки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

З урахуванням зазначених норм матеріального права, умов договору, та моменту його реєстрації 09.10.2014 року, строк дії спірного договору спливає 09 жовтня 2019 року, а отже договір є чинним.

Такої ж правової позиції щодо вирішення спорів про розірвання договорів оренди землі з підстав закінчення строку дії договору оренди притримується й Верховний Суд України у постанові від 18 січня 2017 року по справі № 6-2777цс16, висновки якого відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обовязковими для усіх судів України .Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання розірваним договору оренди землі від 16.09.2010 р. та витребування належної їй земельної ділянки.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, належним чином перевірив їх доказами ,які оцінив в порядку ст.212 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та правові норми що їх регулюють ,а тому дійшов обґрунтованого висновку про чинність спірного договору , оскільки він зареєстрований реєстраційною службою Гайсинського РУЮ 09.10.2014 року.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України висловленої у постанові від 19 лютого 2014 року по справі № 6-162 цс13, згідно якої моментом укладення договору оренди землі є час, коли сторони, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, не можуть братись до уваги, оскільки це суперечить вищезазначеним нормам та п. 43 укладеного договору оренди . Крім того, Верховний Суд України у своєму висновку від 18.01.2017 року по справі № 6-2777цс16 щодо застосування таких норм права чітко вказав, що строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності ( тобто з часу державної реєстрації), а не з моменту його укладення.

Доводи апеляційної скарги про те, що правова позиція Верховного Суду від 18.01.2017р. по справі №532/129/16-ц не поширюються на правовідносини між сторонами у справі, необґрунтовані , оскільки, згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбаченихпунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про необхідність застосування судом ч. 3 ст.212 ЦК України, оскільки настанню обставини закінчення договору свідомо перешкоджав відповідач , якому це вигідно і який зволікав зі строком державної реєстрації ,а тому ця обставина є такою ,що настала ,є безпідставними.

Відповідно до ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

До правовідносин, що виникли між сторонами, не може бути застосовано положення ст. 212 ЦК України, оскільки сторони у договорі оренди земельної ділянки не обумовили настання, зміну або припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна або скасувальна обставини).

Крім того, своєчасно звернутись до компетентного органу для державної реєстрації права оренди земельної ділянки могли як орендар, так і орендодавець, чим остання не скористалась.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне незастосування судом ч.2 ст.11, ч. 9 ст.15, ч. ч. 2, 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, вказаним законом не регулюються.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б спростовували висновки суду, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції всебічно і повно встановив обставини у справі, перевірив їх доказами в порядку ст.212 ЦПК України та вірно визначив ,що вимоги позивача про визнання договору оренди розірваним (припиненим) є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу. Інші доводи скарги також правильних висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування колегія суддів не вбачає, рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає вимогам закону ,а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307,308,315 ЦПК України,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Гайсинського районного суду від 03.04.2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: С.Г. Копаничук

Судді: Т.Б. Сало

/підписи/

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом: